Справа № 2-2401/11 Головуючий у 1 інстанції:Ковтуненко В.В.
Провадження № 22-ц/0390/1286/11
Категорія:19 Доповідач: Матвійчук Л. В.
31 серпня 2011 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Мудренко Л.І., Русинчука М.М.,
при секретарі Семенюк О.А.,
з участю представника позивачів - ОСОБА_1,
представника відповідача КС "Інкомвклад" - Войдюка Р.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до кредитної спілки "Інкомвклад", комунального підприємства "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" про визнання протиправним та таким, що не підлягає виконанню рішення про перереєстрацію права власності на нерухоме майно за апеляційною скаргою представника позивачів ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 червня 2011 року,
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 червня 2011 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 до КС «Інкомвклад», КП «Волинське обласне БТІ» про визнання протиправним та таким, що не підлягає виконанню рішення про перереєстрацію права власності на нерухоме майно.
В апеляційній скарзі представник позивачів ОСОБА_1 просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на необґрунтованість та незаконність рішення суду із-за порушення норм матеріального та процесуального права.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 9 лютого 2007 року між позивачами та відповідачем було укладено договори іпотеки для забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором № 0902/07-01 від 09.02.2007 року та додатковими до нього договорами, за яким було передано в іпотеку ряд об'єктів нерухомості. Згідно з додатковим договором від 30.08.2007 року до кредитного договору від 09.02.2007 року, кредитну суму було збільшено до 1 015 000, 00 грн., а додатковою угодою від 30.08.2007 року до договору іпотеки від 09.02.2007 року, заставну вартість всього майна, переданого в іпотеку за цим договором, визначено в розмірі 1 075 322, 00 грн., що на 60 307, 00 грн. перевищувало суму виданого кредиту. 17 серпня 2007 року між ОСОБА_3 та відповідачем було укладено ще один кредитний договір № 1708/07/-01, відповідно до умов якого позичальнику було надано кредит в сумі 280 00,00 грн., розмір якого згідно з додатковим договором від 30.08.2007 року був збільшений до 285 000,00 грн. В забезпечення виконання зобов'язань позичальником за даним кредитним договором, між ОСОБА_5 та відповідачем було укладено договір іпотеки від 30.08.2007 року, відповідно до якого ОСОБА_5 передала в іпотеку належну їй квартиру. Заставна вартість квартири, яка дорівнює її ринковій ціні, становить - 326 415,00 грн.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно із ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Статтею 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, така письмова вимога надсилалась позивачам 28.01.2010 року (а.с. 24).
Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.
Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.
Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.
Як вбачається з договорів іпотеки від 9 лютого 2007 року та 30.08.2007 року, укладеними між ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_5, зокрема, відповідно до пунктів 6.2.1 та 7.1.3, іпотекодержатель має право вимоги дострокового виконання зобов'язання, передбаченого кредитним договором та додатковими до нього договорами, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Іпотекодавці передають іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання, що є правовою підставою реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки( а.с.13-20).
У відповідності до п. 2.1 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» затвердженого Наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002 року за № 7/5 для проведення державної реєстрації виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно власник (власники), інший правонабувач (правонабувачі) або уповноважена ним (ними) особа подає реєстратору БТІ заяву про державну реєстрацію прав за формою, визначеною у додатку 1 зазначеного положення.
Так, згідно п. 1 Додатку № 1 до «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» договір про задоволення вимог іпотекодержателя є одним з правовстановлювальних документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація прав власності на нерухоме майно.
За таких обставин, бюро технічної інвентаризації здійснило перереєстрацію прав власності на об'єкти нерухомого майна відповідно до вимог чинного законодавства.
Виходячи з викладеного, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до КС «Інкомвклад», КП «Волинське обласне БТІ» про визнання протиправним та таким, що не підлягає виконанню рішення про перереєстрацію права власності на нерухоме майно.
Покликання апелянта на те, що в розділі 7 договорів іпотеки від 09.02.2007 року та від 30.08.2007 року, які були укладені між позивачами та відповідачем - КС "Інкомвклад" всупереч положенням ч.ч.2, 3 ст. 33 ЗУ "Про іпотеку" закріплені множинні способи звернення стягнення на предмет іпотеки не заслуговують на увагу, оскільки право вибору способу звернення стягнення на предмет іпотеки надано іпотекодержателю.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду і не містять підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, яке постановлено з додержанням вимог матеріального та процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу представника позивачів ОСОБА_1 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 6 червня 2011 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді