ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 61/32808.08.11
За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Лад 2005"
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест"
про: стягнення заборгованості 249 777 грн. 62 коп.
Суддя Івченко А.М.
Представники
Позивача:ОСОБА_1 -дов. № б/н від 08.08.2011
Відповідача:ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 23.06.2011
В судовому засіданні 08.08.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення
Обставини справи:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лад 2005" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" про стягнення заборгованості 249 777 грн. 62 коп.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.2011 порушено провадження у справі № 61/328, розгляд справи призначено на 24.06.2011.
В судовому засіданні 24.06.2011 представником відповідача надано суду відзив, в якому відповідач визнав суму основного боргу в розмірі 99 950 грн. 50 коп., 7 049 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 2 309 грн. 04 коп. трьох відсотків річних, перерахувавши суму пені, яка на його думку повинна становити 11 791 грн. 64 коп., тобто не вище подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.06.2011 продовжено строк вирішення спору.
В судовому засіданні 24.06.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 05.08.2011.
В судовому засіданні 05.08.2011 представником позивача надано суду остаточну заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач повідомив про сплату відповідачем частини суми основного боргу після подачі позову до суду (08.07.2011 -10 000 грн. 00 коп., 04.08.2011 -8 000 грн. 00 коп.) та просив суд стягнути з відповідача 105 249 грн. 96 коп., а саме: 81 950 грн. 50 коп. основного боргу, 11 514 грн. 92 коп. пені, 8 909 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 2 875 грн. 37 коп. трьох відсотків річних. Також позивач просив суд накласти арешт на грошові кошти відповідача.
В судовому засіданні 05.08.2011 відповідно до ст. 77 ГПК України було оголошено перерву до 08.08.2011.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
30 вересня 2010 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір №01/10/10 купівлі-продажу щебеневої продукції (надалі - Договір).
Згідно з п. 1.1 Договору продавець зобов'язується передати у власність покупця щебінь гранітний різного асортименту, відсів гранітний (продукцію) , а останній зобов'язується прийняти та оплатити її на умовах даного договору.
Ціна, кількість та види кожної партії продукції вказується у накладних,які є невід'ємною частиною даного договору, з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін (п.1.2 Договору).
Ціна щебеню гранітного, відсіву гранітного, суміші гранітної була погоджена сторонами в додатку №1 від 30.09.2011 до Договору.
Відповідно до умов Договору, позивач поставив відповідачу щебеневу продукцію, а відповідач прийняв щебеневу продукцію на загальну суму 1 385 950 грн. 50 коп., що підтверджується видатковими накладними (належно завірені копії яких містяться в матеріалах справи), а саме: №РН-0000003 від 02.10.2010р., №РН-0000004 від 04.10.2010р., №РН-0000005 від 07.10.2010р., №РН-0006 від 08.10.2010р., №СФ-00019 від 12.10.2010р., №СФ-00020 від 13.10.2010р., №СФ-00022 від 22.10.2010р., №РН-0000023 від 25.10.2010р., №СФ-00024 від 26.10.2010р., №РН-0000025 від 03.11.2010р., №РН-0000026 від 09.11.2010р., №РН-0000027 від 13.11.2010р., №РН-0000028 від 16.11.2010р.
Згідно з п. 4.1 Договору оплата продукції, що поставляється за даним Договором, проводить покупцем у формі 100% попередньої оплати на поточний рахунок продавця.
Станом на 31.12.2010р. згідно акту звірки взаємних розрахунків між сторонами заборгованість відповідача складала 109 950 грн. 50 коп., проте 08.04.2011р. відповідачем було проведене часткове погашення заборгованості у розмірі 10 000 грн. 00 коп.
Так, станом на день подання позовної заяви відповідач частково оплатив поставлену щебеневу продукцію в розмірі 1 286 000 грн. 00 коп., та заборгованість склала 99 950 грн. 00 коп.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію №68 від 21.04.2011 щодо оплати заборгованості, яку відповідач згідно повідомлення про вручення отримав 06.05.2011, однак матеріали справи не містять відповіді відповідача на вказану претензію.
Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до положень ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
Факт продажу позивачем відповідачеві товару підтверджується матеріалами справи, зокрема підписом уповноваженої особи відповідача на накладних та відбитком печатки, в зв'язку з чим суд вважає доведеним факт продажу товару позивачем та прийняття його відповідачем на умовах, встановлених договором.
У відповідності до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до наданих суду доказів, відповідачем були порушені договірні зобов'язання щодо оплати поставленого товару, в порядку та на умовах, встановлених договором.
Відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази на спростування викладеного в позові, крім того відповідач у своєму відзиві підтвердив суму його основного боргу перед позивачем.
Крім того, між позивачем та відповідачем підписано та скріплено печатками акт звіряння взаєморозрахунків, зазначений вище.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Представником позивача надано суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій позивач повідомив про сплату відповідачем частини суми основного боргу після подачі позову до суду, а саме 08.07.2011 -10 000 грн. 00 коп., 04.08.2011 - 8 000 грн. 00 коп. та просив суд стягнути з відповідача 81 950 грн. 50 коп. основного боргу.
Тому, на підставі викладеного вище, в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 18 000 грн. 00 коп. провадження у справі слід припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Враховуючи відсутність доказів оплати поставленого товару в повному обсязі станом на день вирішення даного спору, вимоги позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 81 950 грн. 50 коп. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні збитки, три проценти річних та пеню.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги в частині інфляційних втрат та трьох процентів річних, враховуючи остаточну заяву позивача про уточнення позовних вимог, перевірені судом та підлягають задоволенню в такому розмірі: 8 909 грн. 17 коп. інфляційних втрат, 2 875 грн. 37 коп. трьох відсотків річних.
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Дії відповідача є порушенням грошових зобов'язань, тому є підстави для застосування відповідальності.
Відповідно до п. 7.2 Договору у випадку невиконання сторонами у встановлений термін зобов'язань за цим договором, винна сторона сплачує на користь іншої сторони пеню в розмірі 0,5 % від суми невиконаних зобов'язань за кожний календарний день прострочення до моменту повного виконання зобов'язань.
Згідно остаточної заяви про уточнення позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 11 514 грн. 92 коп. Відповідач у своєму відзиві зазначив, що визнає розмір пені в сумі 11 791 грн. 64 коп.
Відповідно до ст. 83-2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.
Суд зазначає, що клопотання про збільшення розміру пені позивачем до суду не подавалось.
Таким чином, підлягає задоволенню пеня в розмірі 11 514 грн. 92 коп.
Крім того, позивач просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача.
Розглянувши заяву, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про звільнення цього майна з-під арешту.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»від 22.12.2006 р. № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до ст. ст. 4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
За змістом інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/2776 від 12.12.2006 р. «Про деякі питання практики забезпечення позову», адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, суд приймає до уваги, що позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів, без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках.
Тому, клопотання позивача про забезпечення позову, задоволенню не підлягає.
Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдингова компанія "Євробудінвест" (03035, м. Київ, вул. Петрозаводська, буд.2А; код 32373578) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лад 2005" (02099, м. Київ, вул. Російська, буд.82-А, кв.98; код 33296400) 81 950 (вісімдесят одна тисяча дев'ятсот п'ятдесят) грн. 50 коп. основного боргу, 2 875 (дві тисячі вісімсот сімдесят п'ять) грн. 37 коп. трьох процентів річних, 11 514 (одинадцять тисяч п'ятсот чотирнадцять) грн. 92 коп. пені, 8 909 (вісім тисяч дев'ятсот дев'ять) грн. 17 коп. інфляційних втрат, 1 232 (одна тисяча двісті тридцять дві) грн. 50 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.
3. В частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 18 000 грн. 00 коп. провадження у справі припинити відповідно до п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
4. Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
СуддяА.М. Івченко
Дата підписання рішення 12.08.2011