Справа № 4-3801/11
25 серпня 2011 року суддя Печерського районного суду м. Києва Вовк С. В. , при секретарі Горова Н. Г., за участю прокурора Бондур Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 03.09.2010 року про порушення кримінальної справи, -
22.07.2011 року ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 звернулась до суду зі вказаною скаргою.
В судовому засіданні представник скаржника підтримала скаргу та просять її задовольнити посилаючись на обставини викладені у ній.
Прокурор висловив думку про безпідставність скарги, посилаючись на те, що оскаржувана постанова винесена в межах закону.
Дослідивши матеріали, на підставі яких було порушено справи, заслухавши пояснення представника скаржника та заслухавши думку прокурора, суд прийшов до наступного.
Судом встановлено, що слідчим СВ Печерського РІ ГУ МВС України в м. Києві старшим лейтенантом міліції Базько Т.О. 03.09.2010 року винесена постанова про порушення кримінальної справи за фактом вчинення шахрайства, за ознаками складу злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Зміст оскаржуваної постанови зводиться до того, що досудовим слідством у справі встановлено, що 21.03.2008 між AT «БМ Банк» та ТОВ «Седонія» (ЄДРПОУ 33786150, адреса: м. Київ, вул. Філатова, 22/8) укладено договір № 2008-26/DC відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким ТОВ «Седонія» отримало кредитні кошти в сумі 12 900 000 доларів США на строк до 19.03.2010.
12.09.2008 між Банком та ТОВ «Седонія» укладено договір № 2008-78/DC відновлювальної кредитної лінії, згідно з яким ТОВ «Седонія» отримало кредитні кошти в сумі 7 195 000 доларів США на строк до 10.11.2010.
В подальшому, в березні 2010 року, посадові особи ТОВ «Седонія», не маючи наміру розраховуватись з Банком за отримані кредитні кошти, ініціювали у листах на ім'я Голови правління Банку процедуру реструктуризації кредитної заборгованості, у зв'язку з нібито фінансовою неспроможністю підприємства, і 22.03.2010 та 25.03.2010 уклали з Банком додаткові угоди про встановлення остаточного терміну погашення кредитних коштів та нарахованих по ним відсотках до 22.04.2010. При чому, на момент укладення додаткових угод та листування з Банком з приводу пролонгації виплати кредитних коштів, посадовими особами ТОВ «Седонія» було прийнято рішення про самоліквідацію підприємства, що відображено у протоколі засновників № 7 від 19.03.2010, і що є підставою для неповернення кредитних коштів.
Таким чином, посадові особи ТОВ «Седонія», не маючи наміру виконувати умови договору, укладеного між вказаними підприємством та Банком, шляхом обману заволоділи грошовими коштами AT «БМ Банк» в сумі 13 981 193, 80 доларів США, спричинивши Банку матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.
Також із змісту оскаржуваної постанови вбачається, що приводом до порушення кримінальної справи стала заява Голови правління АТ «БМ Банк» ОСОБА_3 та матеріали попередньої перевірки.
Кримінально-процесуальний закон, зокрема ст.2367 КПК України, передбачає право особи, щодо якої було порушено кримінальну справу, звертатися до суду зі скаргою на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи, протягом усього часу перебування справи у провадженні органу дізнання, слідчого, прокурора до моменту закінчення досудового слідства, а суд має приймати до розгляду скаргу на постанову про порушення кримінальної справи протягом усього часу перебування справи у провадженні прокурора до закінчення досудового слідства.
Цей закон не обмежує заінтересовану особу у кількості звернень до суду.
Враховуючи що досудове слідство по кримінальній справі в межах якої винесена оскаржувана постава про порушення кримінальних справ в розумінні ст. 212 КПК України не закінчено, суд в даному випадку зобов'язаний прийняти і розглянути скаргу адвоката ОСОБА_1. в інтересах ОСОБА_2
Згідно зі ст.ст.94,97,98 КПК України прокурор чи слідчий зобов'язані винести постанову про порушення кримінальної справи лише за наявності приводів і підстав, зазначених у ст.94 КПК України.
Підставами для порушення кримінальної справи є наявність ознак злочину, події, яка стала відомою прокурору чи слідчому, а також наявність достатніх даних, на базі яких встановлюються ознаки вчиненого злочину.
Таким чином, кримінальна справа може бути порушена лише при наявності достатніх даних, на основі яких встановлюються об'єктивні ознаки вчиненого злочину.
У відповідності до ч.4 ст.190 КК України, наступає кримінальна відповідальність за шахрайство, вчинене не в особливо великих розмірах або організованою групою.
Об'єктивна сторона шахрайства полягає у заволодінні майном або придбанні права на майно шляхом обману чи зловживання довірою.
У відповідності до ч.15 ст. 2368 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Слідством були надані наступні матеріали, які стали приводами та підставами до порушення кримінальної справи: постанова про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 03.09.2010 р., копія рапорту від 02.09.2010 р., супровідний лист від 01.09.2010 р. №3070з-10, заява в порядку ст. 97 КПК від 10.08.2010 р. №05-2/1480, копія листа, копія повідомлення вх. № 521від 03.03.2009 р., копія ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі від 12.07.2010 р., копія ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 30.03.2010 р., копія договору №2008-78/DС відновлювальної кредитної лінії від 12.09.2008 р., копії додаткових договорів до договору №2008-78/DС, копія договору №25-2008/DC-4 застави майна, копія договору №2008-26/DС відновлювальної кредитної лінії, копії додаткових договорів до договору №2008-26/DС.
У суду не виникає сумніву у законності отримання органом досудового слідства останнє наведених документів.
Із матеріалів на підставі яких приймались рішення про порушення кримінальних справ вбачається достатньо даних які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.
Доводи скаржника про наявність постанови про відмову у порушення справи за аналогічним епізодом, не може бути підставою для скасування постанови про порушення справи, оскільки розглядаючи скаргу на постанову про пушення справи суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.
Є безпідставними доводи скаржника, як підстави для скасування постанови про порушення справи, про відсутність достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, оскільки їх обґрунтування полягає в площині відсутності умислу, як складовою злочину відповідальність за яки передбачена ст.190 КК України та фактичного господарсько-правового характеру що склався в ході відносин між ТОВ «Седонія» та АТ «БМ Банк», так як такі обставини можуть бути лише підставою для прийняття рішення про закриття справи.
Доводи скаржника про безпідставність висновку слідчого про нанесення діями товариства збитків банку, на стадії оскарження постанови про порушення справи судом не можуть перевірятись, так як таке відноситься до кваліфікуючих ознак злочину, які перевіряються при розгляді справи по суті.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що скарга підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись вимогами ст.ст. 94, 95, 97, 98, 2367, 2368 КПК України, -
Скаргу ОСОБА_1 яка діє в інтересах ОСОБА_2 на постанову слідчого СВ Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві від 03.09.2010 року про порушення кримінальної справи - залишити без задоволення.
На постанову судді протягом семи діб з дня її винесення може бути подана апеляція до апеляційного суду.
Подача апеляції не зупиняє виконання постанови судді.
Суддя С. В. Вовк