Головуючий у I інстанції: Півторак М.Є. Справа № 22-а-2866/08
Господарський суд Тернопільської області ряд. стат. звіту № 67
№ 10/205-3873
Суддя-доповідач: Онишкевич Т.В.
15 квітня 2008 року м. Львів
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого-судді - Онишкевича Т.В.,
суддів - Улицького В.З., Багрія В.М.,
при секретарі - Гідеї К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2007 року у справі № 10/205-3873 за його позовом до комунального житлово-експлуатаційного підприємства “Залізничник” про стягнення суми штрафних санкцій, -
Постановою господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2007 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - Тернопільське ОВ ФСЗІ) про стягнення з комунального житлово-експлуатаційного підприємства “Залізничник” (далі - КЖЕП “Залізничник”) адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для інвалідів в сумі 14731,07 грн.
У поданій апеляційній скарзі позивач Тернопільське ОВ ФСЗІ просить зазначену постанову скасувати і ухвалити нову, якою повністю задовольнити його позовні вимоги, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність його висновків обставинам справи. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що КЖЕП “Залізничник” в порушення вимог ст.ст. 18, 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та п.3 Положення про організацію робочих місць інвалідів не виконало нормативу щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році, за що до нього правомірно застосовано адміністративно-господарські санкції.
У письмових запереченнях, поданих апеляційному суду, КЖЕП “Залізничник” вимоги апелянта заперечив з мотивів, викладених у оскаржуваній постанові, просить залишити її без змін.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає судовому розгляду справи відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає задоволенню з таких міркувань.
Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову Тернопільського ОВ ФСЗІ, господарський суд Тернопільської області виходив з того, що КЖЕП “Залізничник” вжито всіх необхідних заходів для працевлаштування на підприємстві інвалідів, зокрема у 2006 році наказом керівника призначено спеціальну атестаційну комісію підприємства з організації атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів, створено і забезпечено необхідну кількість робочих місць для інвалідів. Інформація про наявність таких вакансій впродовж спірного періоду систематично подавалася у міський центр зайнятості та позивачу із вказівкою на потребу у працівниках даної категорія населення, однак безробітні з числа інвалідів для роботи на підприємство не скеровувалися. Відтак вважає, що тим самим відповідач виконав покладений на нього законом обов'язок щодо створення умов для працевлаштування інвалідів, а тому правові підстави для застосування до нього адміністративно-господарських санкцій відповідно до ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” відсутні.
Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, не відповідають фактичним обставинам справи та є помилковими.
Так, відповідно до положень ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” для підприємств, установ, організаційустановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця (ч.1). Підприємства, установи, організації самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до вказаного нормативу та здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (ч.2, 3).
Робоче місце інваліда відповідно до п.3 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 р., норми якого підлягають застосуванню до спірного періоду, це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда.
Пунктом 3 вказаного Положення встановлено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.
З матеріалів справи, і зокрема звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів (а.с.5) вбачається, що у 2006 році відповідачем КЖЕП “Залізничник” встановленого законом нормативу робочих місць інвалідів не виконано, зокрема не забезпечено двох робочих місць для працевлаштування інвалідів, які б відповідали наведеному нормативному визначенню робочого місця інваліда, були забезпечені необхідними для його праці умовами та прийняті компетентною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці і громадських організацій інвалідів.
Дана обставина відповідачем належними доказами не спростована, а тому його покликання, а також покликання суду першої інстанції на те, що підприємством було створено місця для працевлаштування інваліда розглядається колегією суддів як безпідставні і до уваги не приймається.
Видання КЖЕП “Залізничник” наказу про створення атестаційної комісії з числа працівників підприємства з питань організації атестації робочих місць для влаштування інвалідів, створення такою комісією робочих місць для інвалідів та інші пов'язані з цим дії, зокрема подання звітів та відповідної інформації у міський центр зайнятості і ТОВ Фонду соціального захисту інвалідів, не можуть вважатися доказами на підтвердження факту створення таких місць та забезпечення працевлаштування інвалідів, оскільки фактично такі місця у розумінні вимог п.3 Положення про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 314 від 03.05.1995 року, створені не були.
Згідно із ч.3 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ч.1 ст. 20 вказаного Закону підприємства, установи, організації, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Встановлено, що КЖЕП “Залізничник”, маючи середньооблікову чисельність працюючих у звітному періоді 48 осіб, в порушення зазначених вимог закону не виконало нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2006 році у кількості 2 осіб, у зв'язку з чим, на думку колегії суддів, до нього правомірно і з дотриманням ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” застосовано адміністративно-господарські санкції на суму 14179,16 грн. та пеня у розмірі 551,91 грн.
Оскільки відповідач відмовляється добровільно сплатити нараховану органами соціального захисту інвалідів заборгованість, вона підлягає стягненню у примусовому порядку.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги Тернопільського ОВ ФСЗІ слід повністю задовольнити.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, п.п. 3, 4 202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
апеляційну скаргу задовольнити.
Постанову господарського суду Тернопільської області від 05 листопада 2007 року у справі №10/205-3873 за позовом Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до комунального житлово-експлуатаційного підприємства “Залізничник” про стягнення суми штрафних санкцій скасувати і прийняти нову постанову, якою вимоги позивача задовольнити повністю.
Стягнути з КЖЕП “Залізничник” на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 14179,16 грн. адміністративного-господарських санкцій та 551,91 грн. пені, а всього 14731 (чотирнадцять тисяч сімсот тридцять одну) грн. 07 коп.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий Т.В.Онишкевич
Судді В.М.Багрій
В.З.Улицький