08 лютого 2011 р. Справа № 15999/10/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого-судді: Сапіги В.П.,
суддів: Онишкевича Т.В., Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області на постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 26.11.2009р. по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про стягнення заборгованості,-
11.11.2009 року ОСОБА_1 звернулась в суд першої інстанції з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області про поновлення строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, зобов'язання відповідача нарахувати на її користь недоплаченої щомісячної соціальної державної допомоги до пенсії за період 2006 - 2008 років в сумі 3891,90 грн.
Постановою Зарічненського районного суду Рівненської області від 26.11.2009р. позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області щодо невиплати на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до вимог ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на підставі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" у періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року з урахуванням вже виплачених підвищень до пенсії як дитині війни. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області оскаржило його в апеляційному порядку вважає постанову суду прийнятою з порушенням норм матеріального права.
Просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особи, які беруть участь у справі в судове засідання для розгляду апеляційної скарги не прибули, про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, клопотань від осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю не поступило а тому, колегія суддів, у відповідності до п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197 КАС України, вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є дитиною війни, а відтак має право на встановлене ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” підвищення до пенсії.
Судом правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог за 2006 рік, оскільки положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» на поточний рік було зупинено дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Задовольняючи частково позовні вимоги позивачки, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що остання має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 було визнано неконституційними окремі положення Законів України про Державний бюджет України на 2007-2008 роки, якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, а саме зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 мають перспективну дію та преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними та є обов'язковим до виконання на території України, є остаточними і не можуть бути оскаржені.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо нарахування та виплати на користь позивачки невиплаченого підвищення до пенсії з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
У відповідності до ч.2 ст.99 КАС України в редакції, що діяла з 01.09.2005 року, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що судом першої інстанції не враховано ту обставину, що позивачка пропустила строк звернення до суду, оскільки звернулась з позовом лише 11.11.2009 року, а відповідачем заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду, тому колегія суддів приходить до висновку про необхідність застосування строку звернення до суду, визначеного ст.99 КАС України, оскільки такий позивачкою пропущено без поважних причин та задоволення позовних вимог з 11.11.2008 року по 31.12.2008 року.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов»язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачці здійснює Пенсійний фонд України в особі управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області, обов'язок щодо нарахування і виплати спірного підвищення до пенсії правильно покладено на відповідача у справі.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивачу у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Колегія суддів вважає, що відсутність бюджетного фінансування на виплату, передбаченого Законом України «Про соціальний захист дітей війни» підвищення до пенсії, не може бути причиною невиконання відповідним суб'єктом владних повноважень покладених на нього зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України»).
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування ним обставин, які мають значення для справи та невідповідність його висновків дійсним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Відтак, оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової, якою позовні вимоги слід задовольнити частково.
Керуючись ст.. 160, ст. 195, п.п. 1, 2, ч.1 ст. 197, п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202, ст.205, ст.207, ст. 254 КАС України, колегія суддів,
апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області задоволити частково, скасувати постанову Зарічненського районного суду Рівненської області від 26.11.2009р. по справі № 2а-2320/09.
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі Рівненської області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за період з 11.11.2008 року по 31.12.2008 року з врахуванням ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя : В.П.Сапіга
Судді: Т.В.Онишкевич
Я.С.Попко