18 серпня 2011 р. < Текст >Справа № 8275/10
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді - Дяковича В.П.,
суддів - Попка Я.С., Сапіги В.П.,
при секретарі - Патлевіч Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2009 року у справі № 2а-775/09 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, -
02.09.2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області, яким просив визнати протиправним дії службових осіб відповідача; скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 03 липня 2009 року серії ВО № 091698, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.; стягнути з відповідача на його користь 3000,00 грн. моральної шкоди, 77,80 грн. майнової шкоди та 350,00 грн. витрат на правову допомогу.
Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2009 року в позові відмовлено. Постанова мотивована тим, що позивач на вимогу інспектора ДАІ не пред'явив йому посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, хоч зобов'язаний завжди мати його при собі, чим порушив вимоги п. 2.1 Правил дорожнього руху України та ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, визнання позивачем своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сплатою відповідних сум на користь ДАІ.
Постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач ОСОБА_1, вважає, що суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, порушив норми матеріального та процесуального права. Просить постанову скасувати та прийняти нову, якою позов задовольнити. На обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що на момент винесення відповідачем оскаржуваної постанови він не керував транспортним засобом, а спав у ньому, тому не міг порушити Правил дорожнього руху. Позивач пояснив працівникам ДАІ, що посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб знаходяться у його сина, який ночував у знайомих, та принесе їх зранку. Кошти на користь ДАІ він сплатив не в зв'язку з визнанням вини у вчиненні адміністративного правопорушення, а щоб забрати машину з спеціального майданчика.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 251, 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Суд не дослідив об'єктивно всі обставини справи в їх сукупності та не дав їм належну оцінку, чим допустив порушення вимог ст. 251-252 Кодексу України про адміністративні правопорушення і передчасно дійшов висновку про винуватість позивача у вчиненні адміністративного правопорушення.
Всупереч зазначеним нормам суд першої інстанції в оскаржуваній постанові суду лише у загальній формі зазначив, що позивач на вимогу інспектора ДАІ не пред'явив йому посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб, але не вказав, якими доказами це підтверджується і не надав оцінки доводам позивача, якими він обґрунтовував позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, тягне за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Підпунктами «а», «б» п. 2.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 встановлено обов'язок водія механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил - технічний талон), а у разі відсутності в транспортному засобі його власника, крім того, - свідоцтво про право спільної власності на цей транспортний засіб або реєстраційний чи інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження таким транспортним засобом
Із змісту даних норм вбачається, що наявність у водія транспортного засобу посвідчення водія та реєстраційного документа на транспортний засіб є обов'язковою лише під час керування транспортними засобами.
Пояснення позивача про те, що він не керував транспортним засобом, а спав у ньому, а також, що посвідчення водія та реєстраційний документ на транспортний засіб знаходились у його сина, який ночував у знайомих, підтверджуються тією обставиною, що цього ж дня - 03.07.2009 року, позивач забрав транспортний засіб із спеціального майданчика, що було б неможливим без наявності у нього зазначених вище документів.
Висновки суду про те, що визнання позивачем своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується сплатою відповідних сум на користь ДАІ, є безпідставними, оскільки, як обґрунтовано ствердив позивач, він сплатив зазначені кошти лише для того, щоб забрати транспортний засіб із спеціального майданчика, на якому він утримувався відповідно до протоколу огляду та тимчасового затримання транспортного засобу від 03.07.2009 року.
Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Будучи повідомленим належним чином про дату, час і місце судового розгляду справи, відповідач не прибув в судові засідання судів першої та апеляційної інстанцій та не надав жодних доказів правомірності свого рішення.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів дійшла висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не доведена, тому оскаржена постанова підлягає скасуванню.
Крім того, позивач не надав жодних доказів, які підтверджують заподіяння йому службовими особами Управління Державної автомобільної інспекції Управління Міністерства внутрішніх справ України в Тернопільській області моральної та матеріальної шкоди, тому позовні вимоги в цій частині також не підлягають задоволенню.
Сплачені ОСОБА_1 кошти в сумі 77,80 грн. не являються майновою шкодою в розумінні норм Цивільного кодексу України, а відповідно до вимог Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1102 є платою за повернення транспортного засобу із спеціального майданчикам, куди автомобіль був доставлений для зберігання на підставі ст. 265-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Щодо розподілу судових колегія суддів дійшла наступного висновку.
Відповідно до ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Позивач не надав суду належних документів, що підтверджують понесення ним витрат на правову допомогу, а представлена фотокопія квитанції від 02.09.2009 року № 162022 про сплату адвокату ОСОБА_2 350,00 грн. за написання позовної заяви таким доказом не являється.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки суд неповно з'ясував обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, п. 3 ч. 1 ст. 198, п. п. 1, 3, 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. ст. 207, 254 КАС України,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Косівського районного суду Івано-Франківської області від 14 грудня 2009 року у справі № 2а-775/09 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення від 03 липня 2009 року серії ВО № 091698, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
В решті позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
ГОЛОВУЮЧИЙ В.П. ДЯКОВИЧ
СУДДІ Я.С. ПОПКО
В.П. САПІГА