Іменем України
26.08.11 об 11 год. 25 хв.Справа №2а-1764/11/2770
Окружний адміністративний суд міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Лотової Ю.В.;
при секретарі - Бартиші В.О.,
з участю представників:
позивача - ОСОБА_1, довіреність № 6421/0/2-11 від 14.04.2011 року,
відповідача - ОСОБА_2, довіреність № 35\10-013 від 04.10.2010 року;
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (вул. Хрустальова, буд. 44, м. Севастополь, 99040); до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя (вул. Пролетарська, буд. 24, м. Севастополь, 99014);
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Обставини справи:
27.05.2011 року публічне акціонерне товариство “Енергетична компанія «Севастопольенерго»звернулось до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про скасування податкових повідомлень -рішень від 08.02.2011 року № 0000092310/0 на суму 421 987,75 грн., у тому числі податок на прибуток -337 587,00 грн., штрафні санкції -84 396,75 грн.; та № 0000102310/0 на суму 337 586,25 грн., у тому числі податок на додану вартість -270 069,00 грн., штрафні санкції -67 517,25 грн.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.05.2011 року відкрито провадження в адміністративної справі № 2а-1764/11/2770.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.05.2011 року закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 20.06.2011 року провадження у справі № 2а-1764/11/2770 зупинено.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 10.08.2011 року провадження у справі № 2а-1764/11/2770 поновлено.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила суд податкові повідомлення -рішення від 08.02.2011 року № 0000092310/0 на суму 421 987,75 грн., у тому числі податок на прибуток - 337 587,00 грн., штрафні санкції -84 396,75 грн.; та № 0000102310/0 на суму 337 586,25 грн., у тому числі податок на додану вартість -270 069,00 грн., штрафні санкції -67 517,25 грн. визнати протиправними та скасувати. Вважає, що вказані податкові повідомлення -рішення відповідача не відповідають вимогам діючого законодавства.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечувала та просила у задоволені адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Вважає, що оскаржувані податкові-повідомлення рішення прийняті у зв'язку з встановленням перевіркою порушень позивачем вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР та Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР, що діяв на момент виникнення спірних правовідносин.
На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши документи і матеріали, заслухавши пояснення, представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини у справі, об'єктивно оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, суд
Відкрите акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» зареєстровано як юридична особа та перебуває на обліку в органах державної податкової служби як платник податків і зборів. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 15.03.2011 року (протокол 16) відкрите акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» змінило найменування на публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» та відповідно до п. 1.1 загальних положень Статуту публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» є правонаступником відкритого акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго».
На підставі направлення від 25.11.2010 року № 203/01-170, виданого Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя, співробітниками відповідача з 25.11.2010 року по 18.01.2011 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2009 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 25.01.2011 року № 185/23-123/05471081 (далі по тексту акт перевірки). (арк.с.10-84)
Перевіркою встановлені порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року № 334/94-ВР (далі по тесту Закон України № 334) та : пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі по тексту Закону України № 168), а саме платником безпідставно до складу валових витрат віднесено вартість понаднормативних витрат електроенергії в сумі 1 350 348,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2009 року у розмірі 337 587,00 грн., а також заниження податку на додану вартість у сумі 270 069,00 грн. у грудні 2009 року. Позивач не погодився із висновками акту перевірки та направив на адресу відповідача заперечення за вих.. № 1451/02-11 від 27.01.2011 року (арк.с.85-88) та отримав відповідь 04.02.2011 року за № 317/23-148 (арк.с.89-93), відповідно до якої заперечення на акт перевірки, надані позивачем задоволенню не підлягають.
За результатами розгляду матеріалів перевірки та на підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000092310/0 від 08.02.2011 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 421 983,75 грн. (у тому числі 337 587,00 грн. - податок, 84 396,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції)(арк.с.94) та № 0000102310/0 від 08.02.2011 року про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 337 586,25 грн. (у тому числі 270 069,00 грн. - податок, 67 517,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції)(арк.с.95).
Публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» скористалось своїм правом на адміністративне оскарження даних рішень податкового органу. Скарги позивача були залишені без задоволення.
Частиною 2 статті 19 Конституції України від 28.06.1996 року визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У розумінні пункту 1.32 статті 1 Закону України № 334 господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Пункт 5.1 цього Закону визначає валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст.5 Закону України № 334 до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Підпунктом 5.3.9 п. 5.3 та п. 5.11 цієї статті встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» є єдиним суб'єктом господарювання у місті Севастополі, який передає електричну енергію місцевим (локальним) електромережам.
Господарська діяльність позивача полягає у закупівлі електричної енергії в оптових обсягах і за оптовими цінами та її реалізації в роздріб через мережу ліній електропередач.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року № 575/97-ВР (далі по тексту Закон України № 575) енергія - електрична чи теплова енергія, що виробляється на об'єктах електроенергетики і є товарною продукцією, призначеною для купівлі-продажу.
Згідно зі ст. 15 цього Закону купівля всієї електричної енергії, виробленої на електростанціях, потужність чи обсяг відпуску яких більші за граничні показники, а також на електростанціях, які виробляють електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - вироблену лише малими гідроелектростанціями), незалежно від величини встановленої потужності чи обсягів відпуску електричної енергії (крім електричної енергії, виробленої на теплоелектроцентралях, які входять до складу енергопостачальників, для споживання на території здійснення ліцензованої діяльності), та весь її оптовий продаж здійснюється на оптовому ринку електричної енергії України. Функціонування інших оптових ринків електричної енергії в Україні забороняється.
Таким чином, електроенергія була фактично придбана позивачем для подальшого продажу користувачам, тобто відповідно до господарської діяльності товариства.
Крім того, постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.03.2009 року № 313 «Про затвердження деяких економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії в електричних мережах ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами для I та II класу напруги», затверджено, зокрема економічні коефіцієнти нормативних технологічних витрат електроенергії в електричних мережах ліцензіатів з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами для I та II класу напруги на II - IV квартали 2009 року та I квартал 2010 року.
Відповідно до п. 1.3 Положення про порядок врахування частки понаднормативних витрат електроенергії при формуванні роздрібних тарифів на електричну енергію, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 19.04.2002 року № 398 понаднормативні технологічні витрати електроенергії - різниця між звітними технологічними витратами електроенергії і нормативними значеннями технологічних витрат електроенергії; звітні технологічні витрати електроенергії на передачу електричними мережами - обсяги електроенергії, що визначаються як різниця між надходженням і корисним відпуском електричної енергії; нормативні технологічні витрати електроенергії на передачу електричними мережами - сума значень технічних розрахункових втрат електроенергії при нормованих значеннях режимних параметрів, нормативних значеннях витрат електроенергії на власні потреби підстанцій та витрат електроенергії на плавлення ожеледі; базовий період - річний термін, який передує прогнозному періоду.
Судом встановлено, що за підсумками 2009 року публічне акціонерне товариство «Енергетична компанія «Севастопольенерго» понаднормативних витрат електроенергії не має. Це не заперечувалося представником податкового органу та підтверджується актом перевірки.
Згідно з абз. 1 та 2 п. 16.4 ст. 16 Закону України № 334 податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду. Платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період, розраховану наростаючим підсумком з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових періодів у разі його наявності відповідно до пункту 6.1 статті 6 цього Закону.
Підпунктом 4.1.3 п. 4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 року № 2181-III, що діяв на момент виникнення правовідносин (далі по тексту Закон України № 2181) встановлено, що якщо згідно з правилами податкового обліку, визначеними законами, податкова звітність щодо окремого податку, збору (обов'язкового платежу) складається наростаючим підсумком, податкова декларація за результатами останнього податкового періоду року прирівнюється до річної податкової декларації, при цьому остання не подається.
Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 цього Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: а) календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця; б) календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя); в) календарному року, крім випадків, передбачених підпунктом “г” підпункту 4.1.4 цього пункту, - протягом 60 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) року; г) календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян), - до 1 квітня року, наступного за звітним. Якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків) згідно з відповідним законом з питань оподаткування, така декларація подається у строки, визначені цим пунктом для такого базового податкового періоду. Для цілей підпункту 4.1.4 цього пункту під терміном «базовий податковий період» слід розуміти перший податковий період звітного року, визначений відповідним законом з питань оподаткування, зокрема календарний квартал для цілей оподаткування прибутку підприємств.
Таким чином, звітним податковим періодом був 2009 рік, а не окремо 4 квартал 2009 року. Тому суд вважає що відповідач повинен був враховувати понаднормативні витрати саме за рік.
Відповідно до ст.ст. 11 та 12 Закону України № 575 органом державного регулювання діяльності в електроенергетиці є національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Основним завданням національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, серед іншого, є участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування оптового ринку електроенергії України. Отже, постанови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики, якими ліцензіатам встановлюються економічні коефіцієнти нормативних технологічних витрат електроенергії оподаткування не стосуються.
Таким чином, зі змісту викладених положень законодавства випливає, що до складу валових витрат відносяться ті витрати, які здійснені платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, та не зазначені в переліку п. 5.3. ст.5 Закону України № 334. Крім того, вимоги законодавства щодо формування витрат не містять винятків для тих підприємств, основна господарська діяльність яких полягає у роздрібному продажу електричної енергії, придбаної оптом.
Оскільки основним видом господарської діяльності позивача є постачання електроенергії її споживачам, всі витрати по придбанню позивачем електроенергії підтверджені первинними документами повинні відноситись до складу валових витрат в обсягах згідно з первинними документами бухгалтерського обліку.
Суд не може прийняти до уваги доводи відповідача про неповне використання придбаної електроенергії позивачем у власній господарській діяльності, оскільки відповідач не довів, що відповідні обсяги придбаної електроенергії придбались для використання або були використані позивачем не у власній господарській діяльності та не у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, а також відсутність зв'язку напрямків використання придбаної електроенергії із зазначеннями у п.п.5.2.1 п 5.2 ст. 5 Закону України № 334 видами діяльності платника податків.
Все вище викладене свідчить, що висновок Державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя про те, що платником безпідставно до складу валових витрат віднесено вартість понаднормативних витрат електроенергії в сумі 1 350 348,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток у 4 кварталі 2009 року у розмірі 337 587,00 грн. є помилковим та таким що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам п. 1.32 ст. 1, п. 5.1, пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України № 334.
Висновок відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 270 069,00 грн. у грудні 2009 року безпосередньо пов'язаний із висновком про завищення валових витрат виробництва на суму вартості понаднормових витрат електроенергії, а тому не може бути визнаний судом як вірний.
Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 цього Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Податковий кредит підтверджений відповідними податковими накладними та сформований позивачем за правилами оподаткування, що визначені Законом України № 168.
Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не доведено, що податкові повідомлення-рішення від 08.02.2011 року № 0000092310/0 на суму 421 987,75 грн., у тому числі податок на прибуток - 337 587,00 грн., штрафні санкції - 84 396,75 грн.; та № 0000102310/0 на суму 337 586,25 грн., у тому числі податок на додану вартість - 270 069,00 грн., штрафні санкції - 67 517,25 грн. є правомірними, обґрунтованими та таким, що прийняті на підставі діючого законодавства.
З огляду на вказане, позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Енергетична компанія «Севастопольенерго» підлягають задоволенню у повному обсязі.
Постанова викладена у повному обсязі 31.08.2011 року.
Керуючись ст. 6, 17, 69 - 71, 94, 98, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя № 0000092310/0 від 08.02.2011 року про визначення публічному акціонерному товариству «Енергетична компанія «Севастопольенерго» суми податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 421 983,75 грн. (чотириста двадцять одна тисяча дев'ятсот вісімдесят три грн. 75 коп.), у тому числі податок на прибуток - 337 587,00 грн. (триста тридцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят сім грн.), штрафні санкції - 84 396,75 грн. (вісімдесят чотири тисячі триста дев'яносто шість грн. 75 коп.).
3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення державної податкової інспекції у Гагарінському районі м. Севастополя № 0000102310/0 від 08.02.2011 року про визначення публічному акціонерному товариству «Енергетична компанія «Севастопольенерго» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 337 586,25 грн. (триста тридцять сім тисяч п'ятсот вісімдесят шість грн. 25 коп.), у тому числі податок на додану вартість - 270 069,00 грн. (двісті сімдесят тисяч шістдесят дев'ять грн.), штрафні санкції - 67 517,25 грн. (шістдесят сім тисяч п'ятсот сімнадцять грн. 25 коп.).
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь «Енергетична компанія «Севастопольенерго» (вул. Токарева, буд. 1, м. Севастополь, 99003) судовий збір в сумі 3,40 грн.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо суб'єкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Ю.В. Лотова
Судді:
Суддя Ю.В. Лотова
Судді: