Іменем України
12 серпня 2011 року справа № 5020-1122/2011
За позовом: Прокурора Гагарінського району м. Севастополя
(вул. Корчагіна, 16, м. Севастополь, 99014)
в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради
(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)
до Корпорації «Севрембуд»
(вул. Гоголя, буд. 35-А, м. Севастополь, 99007)
про стягнення заборгованості за договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя від 02.04.2008 № 468ст/08 у розмірі 1 219 347,00 грн., 144 317,23 грн. пені, а всього 1 363 664, 23 грн.
Суддя Алсуф'єв В.В.
Представники:
Від прокурора -Радулов А.Д., прокурор відділу прокуратури м. Севастополя,
посвідчення № 684 від 09.03.11;
Від позивача - ОСОБА_1. - представник, довіреність від 05.01.11;
Від відповідача - ОСОБА_2., представник, довіреність від 14.03.11.
Суть спору:
Прокурор Гагарінського району м. Севастополя звернувся в інтересах держави в особі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - Позивач) до Корпорації «Севрембуд»(далі - Відповідач) про стягнення заборгованості за договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя від 02.04.2008 № 468ст/08 у розмірі 1 219 347,00 грн., 144 317,23 грн. пені, а всього 1 363 664, 23 грн.
Прокурор та представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Позовні вимоги, із посиланням на статті 526, 530, 610 Цивільного кодексу України, обґрунтовані порушенням Відповідачем строку виконання грошового зобов'язання з оплати суми пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя.
Відповідач проти задоволення позову заперечує, вважає, що норми частин шостої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 17.02.2011 № 3038-VI, які встановлюють граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту для житлових будинків на рівні 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, мають пріоритет у застосуванні перед положеннями договору від 02.04.2008 № 468ст/08.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши прокурора та представників Позивача та Відповідача, суд,
02.04.2008 між Севастопольською міською державною адміністрацією та Відповідачем укладено Договір про пайову участь (внесках) замовників у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя № 468ст/08 (будівництво та обслуговування багатоквартирних житлових будинків без офісних та торгівельних приміщень в районі перехрещення вул. Толстого та вул. Адм. Азарова) (далі - Договір від 02.04.2008 № 468ст/08) /а.с. 6-7/.
Правонаступником Севастопольської міської державної адміністрації у вказаному договорі на підставі пункту 4 Положення про Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради, затвердженого рішенням Севастопольської міської Ради від 26.01.2010 № 9128, є Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради /а.с. 49/.
Відповідно до пункту 1.1 Договору від 02.04.2008 № 468ст/08 Відповідач зобов'язався здійснити пайову участь у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя.
Пунктом 2.1 Договору від 02.04.2008 № 468ст/08 встановлений обов'язок забудовника (Відповідача) з перерахування суми пової участі у розмірі 1 219 347,00 грн. на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету.
Згідно із пунктом 2.2 Договору від 02.04.2008 № 468ст/08 розрахунки здійснюються забудовником протягом одного року з моменту підписання договору, але не пізніше введення об'єкта в експлуатацію.
Судом встановлено, що розпорядженням Ленінської районної державної адміністрації міста Севастополя від 29.09.2008 № 1093-р затверджено Акт державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта -житлового будинку, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, Ленінський район, вул. Л. Толстого, 22, замовником будівництва якого є корпорація «Севрембуд»/а.с. 25-31/.
Отже, строк виконання зобов'язання з оплати суми пайової участі у розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Севастополя за Договором від 02.04.2008 № 468ст/08 у розмірі 1 219 347,00 грн. настав 30.09.2008.
Проте, вказану суму Відповідач не перерахував на рахунок цільового фонду розвитку соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міського бюджету.
За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Суд не приймає довід Відповідача про необхідність застосування до спірних правовідносин норм частини шостої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 17.02.2011 № 3038-VI, які встановлюють граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту для житлових будинків на рівні 4 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, з огляду на наступне.
Вказаний закон набрав чинності 12.03.2011. Пунктом 7 Прикінцевих положень Закону України від 17.02.2011 № 3038-VI встановлено, що якщо договором про пайову участь, який укладений до набрання ним чинності, передбачена сплата пайової участі замовником будівництва (повністю або частково) в обсягах інших, ніж визначено цим Законом, такий договір підлягає приведенню у відповідність із цим Законом.
Отже, норми частини шостої статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»від 17.02.2011 № 3038-V, що встановлюють граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, можуть бути застосовані лише у випадку внесення відповідних змін у договір від 02.04.2008 № 468ст/08.
На підставі викладеного, суд вважає доведеною та обґрунтованою заборгованість Відповідача в сумі 1 219 347,00 грн.
В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пеня, яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 3.2 Договору від 02.04.2008 № 468ст/08 за порушення строків внесення платежів забудовник (Відповідач) сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від загальної суми за кожний день прострочення.
Судом встановлено, що сума пені склала суму у розмірі 144 317,23 грн., яка розраховується наступним чином:
Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів прострочен-няРозмір подвійної облікової ставки НБУСума пені за період прострочен-ня
1 219 347,0030.09.2008-28.03.200918024%144 317,23
Відповідно до статей 256 та 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. При цьому, для вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлена спеціальна скорочена позовна давність в один рік.
Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже позовна давність за вимогою про стягнення пені за період з 30.09.2008 по 28.03.2009 сплила до моменту звернення прокурором із позовною заявою до суду.
Згідно із частинами другою та третьою статті 267 Цивільного кодексу України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Оскільки Відповідачем до моменту прийняття судом рішення не було зроблено заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення пені у розмірі 144 317,23 грн., вказані вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного, суд вважає такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з Відповідача заборгованості за договором про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Севастополя від 02.04.2008 № 468ст/08 у розмірі 1 219 347,00 грн., 144 317,23 грн. пені, а всього 1 363 664, 23 грн.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України при повному задоволенні позову покладаються на Відповідача. При цьому, державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.
Згідно з підпунктом „а” пункту 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»із заяв майнового характеру ставка державного мита встановлюється у розмірі 1 відсотка від ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (102,00 грн.) і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.).
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів” зі змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2006 року №1596, від 13 квітня 2007 року №627, від 14 квітня 2009 року №361, від 24 червня 2009 року №658, від 5 серпня 2009 року №825, встановлено розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у господарських справах, що дорівнює 236,00 грн.
Таким чином, державне мито у розмірі 13 636,64 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. покладаються на Відповідача.
Керуючись статтями 11, 525, 526, 549, 551 Цивільного кодексу України, статтями 20, 193 Господарського кодексу України, статтями 33, 34, 49, 75, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити у повному обсязі.
2. Стягнути з Корпорації «Севрембуд»(вул. Гоголя, буд. 35-А, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 20723634, п/р 26000301309 в УСБ, МФО 324195, або з інших рахунків) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (р/р 31517932700001 у ГУ ДКУ у м. Севастополі, МФО 824509, отримувач -місцевий бюджет, ЗКПО 23895637, за кодом платежу 50110001) 1 363 664, 23 грн. (один мільйон триста шістдесят три тисячі шістсот шістдесят чотири грн. 23 коп.), в тому числі 1 219 347,00 грн. сума основного боргу, 144 317,23 грн. пеня.
3. Стягнути з Корпорації «Севрембуд»(вул. Гоголя, буд. 35-А, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 20723634, п/р 26000301309 в УСБ, МФО 324195, або з інших рахунків) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31113095700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24035598) витрати по сплаті державного мита у розмірі 13 636,64 грн. (тринадцять тисяч шістсот тридцять шість грн. 64 коп.).
4. Стягнути з Корпорації «Севрембуд»(вул. Гоголя, буд. 35-А, м. Севастополь, 99007, ідентифікаційний код 20723634, п/р 26000301309 в УСБ, МФО 324195, або з інших рахунків) у доход Державного бюджету Ленінського району міста Севастополя (р/р 31212264700007 у банку одержувача - Головному Управлінні Державного казначейства України у місті Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 24035598, за кодом бюджетної класифікації 22050003) витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя В.В. Алсуф'єв
Рішення складено відповідно до вимог статті 84
Господарського процесуального кодексу України
та підписано 15.08.2011.