33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
"22" серпня 2011 р. Справа № 5019/1656/11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - фірма "РВК"
до відповідача-1 Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит"
до відповідача-2 Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг"
про визнання права власності, про визнання недійсним договору іпотеки
Суддя Войтюк В.Р.
В засіданні приймали участь:
Від позивача : ОСОБА_1. за дов. від 03.01.11 р.
Від відповідача-1 : ОСОБА_2 дов. у справі
від відповідача-2: не з'явився
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "РВК" звернулось до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства „Банк „Фінанси та кредит” та до Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" про визнання недійсним іпотечного договору № 0201I/0507 від 29.05.2007р. та про визнання права власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул.У.Самчука, 30 а, в складі:
- гараж, літ. «Д», загальною площею 34,4 кв.м.;
- склад №120, літ. «Е», загальною площею 99,6 кв.м.;
- зварювальний цех №148, літ. «Ж», загальною площею 221,4 кв.м.;
- склад №148а, літ. «З», загальною площею 50,6 кв.м.;
- будівля господарського блоку літ. «Б-2», загальною площею 864,6 кв.м.
Позовні вимоги заявою від 12.08.11 р. уточнені і викладені таким чином:
1. Визнати недійсним Іпотечний договір №0201I/0507 від 29.05.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С..
2. Визнати за ТзОВ-фірмою «РВК»право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука, 30а, в складі:
•гараж, літ. «Д», загальною площею 34,4 кв.м.;
•склад №120, літ. «Е», загальною площею 99,6 кв.м.;
• зварювальний цех №148, літ. «Ж», загальною площею 221,4 кв.м.;
•склад № 148а, літ. «З», загальною площею 50,6 кв.м.;
та на будівлю господарського блоку літ. “Б-2”, загальною площею 864,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука,30 а.
Підстави задоволення вимог викладені у позовній заяві (а/с 2-4).
Відповідач-1 позов заперечив, посилаючись на таке.
Зазначає, що згідно іпотечного договору вартість майна становить 6124587,00 грн. Отже, розмір державного мита повинен обраховуватись з даної суми. Проте доказів сплати державного мита з цієї суми позивачем не надано.
За таких обставин, у зв"язку з неподанням зазначених доказів відповідно до ст.81 ГПК України господарський суд повинен залишити позов без розгляду.
Пояснює, що при укладенні договору сторонами були дотриманні вимоги чинного законодавства, які вимагаються відповідно до ст.203, 215 ЦК України.
Згідно до поданого позивачем статуту товариства вбачається, що відповідно до п.3.4 до компетенції зборів учасників належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 10000 доларів США або еквівалент в національній валюті України.
Статутом товариства передбачено затвердження вже укладених договорів, а не згода учасників на їх укладення. При цьому статутом не передбачено порядку затвердження таких угод залежно від певної суми, як і не передбачено обмеження права виконавчого органу на укладення договорів.
Відповідно до п.3.6 статуту позивача директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства і вирішувати всі питання діяльності товариства, за виключенням тих, що входять до компетенції зборів учасників.
На думку відповідача-1 за таких обставин за відсутності обмежень права виконавчого органу на укладення договорів, не має підстав вважати, що іпотечний договір укладений директором з порушенням наданих йому повноважень.
Посилається, що зазначене підтверджується практикою застосування зазначених норм Верховним Судом України, яка відповідно до ст.111-28 ГПК України є обов'язковою для застосування всіма судами України.
Крім цього, відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.
ТзОВ-фірма "РВК" не є клієнтом Банку і у зв"язку з цим Банк не міг знати повноваження органів товариства.
Зазначає, що відповідно до ч.4 ст.92 ЦК України якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.
Статтею 1166 ЦК України передбачається, що майнова шкода, завдана неправомірними діями відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Також просить суд застосувати до даних правовідносин позовну давність та визнати безпідставність позовних вимог та неможливість їх задоволення у зв"язку з тим, що позовна заява, була подана вже після спливу строків позовної давності, наслідком чого є відмова у задоволенні позову у повному обсязі (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Зазначає, що ТОВ-фірма "РВК" вже зверталось до господарського суду з позовом про визнання договорів недійсними в частині, в тому числі спірного іпотечного договору (справа № 20/125). Рішенням господарського суду Рівненської області від 18.01.2011 р. в позові відмовлено. Рішення господарського суду набрало законної сили.
Згідно ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідач-2 ТОВ “Літа Холдинг” відзиву не надав, явку представника не забезпечив.
Заслухавши пояснення представників сторін, давши оцінку доказам, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
29 травня 2007 року між Товариством з обмеженою діяльністю «Літа-Холдинг»та Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», був укладений Договір відновленої кредитної лінії №0165-01-07, відповідно до умов якого Відповідач-1 надав Відповідачу-2 грошові кошти у розмірі 4200000,00 грн. (чотири мільйона двісті тисяч гривень нуль копійок), а ТОВ «Літа-Холдинг»прийняв їх з обов'язком повернути кредит, а також сплатити за його користування відсотки.
Учасниками ТзОВ-фірми «РВК»є ОСОБА_3 (46,23%), ОСОБА_4 (3,77%), ОСОБА_5 (45,77%), ОСОБА_6 (4,23%).
Протоколом зборів учасників ТзОВ-фірма «РВК»№01 від 07.05.2007р. за підписами усіх учасників було надано згоду на майнове поручительство ТзОВ-фірмою «РВК»за ТзОВ «Літа Холдинг»перед ПАТ «Банк «Фінанси та кредит».
29 травня 2007року між ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»та ТзОВ-фірми «РВК»на забезпечення повернення кредитних ресурсів, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг»за Договором про відновлювальну кредитну лінію №0165-01-07 від 29.05.2007 р., був укладений Іпотечний договір №0201I/0507, посвідчений 29.05.2007 р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_7, та зареєстрований в реєстрі за №1606. Предметом іпотеки згідно умов цього договору є майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука, 30а, в складі:
1. гараж, літ. «Д», загальною площею 34,4кв.м.;
2. склад №120, літ. «Е», загальною площею 99,6кв.м.;
3. зварювальний цех №148, літ. «Ж», загальною площею 221,4кв.м.;
4. склад №148а, літ. «З», загальною площею 50,6кв.м.;
та будівля господарського блоку літ. «Б-2», загальною площею 864,8кв.м.; (надалі -предмет Іпотеки.)
ТзОВ «Літа Холдинг»свої зобов'язання виконало частково, внаслідок чого утворилась заборгованість.
ТзОВ-фірма «РВК»є майновим поручителем ТзОВ «Літа Холдинг»в розумінні ЗУ «Про іпотеку».
04 листопада 2010 року СВ УБОЗ УМВС України в Рівненській області порушена кримінальна справа №80/11-2010 по факту підробки протоколу зборів учасників ТзОВ-фірми «РВК»№01 від 07.05.2007р. за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України.
В рамках кримінальної справи проведено почеркознавча експертиза, згідно якої підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на протоколі №01 від 07.05.2007р. вчинені не ними. Наявна підробка. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 разом володіють часткою в 50% в ТзОВ-фірмі «РВК».
Постановою Рівненського міського суду від 10.08.11 р. указані обставини підтверджені, а особа, яка скоїла злочин, звільнена від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Відповідно до вимог ст.35 ГПК України вирок суду з кримінальної справи є обов'язковим для суду при вирішенні спору з питань чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
У грудні 2010 року Банк звернувся із заявою в порядку ст.37 Закону України "Про іпотеку" до КП "Рівненське міське бюро технічної інвентаризації" про реєстрацію за собою права власності на нерухоме майно по вул. У.Самчука, 30А в м. Рівне, що є предметом іпотеки від 29.05.2007р.
28 грудня 2010 року Банк зареєстрував в БТІ на себе право власності на іпотечне приміщення в порядку ст.. 37 Закону України «Про іпотеку», тобто на підставі договору іпотеки як правовстановлюючому документі.
Статтею 203 Цивільного кодексу передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до приписів статті 92 Цивільного кодексу юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.
Згідно зі статтею 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Частиною 4 статті 62 Закону України "Про господарські товариства" встановлено, що дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.
Виходячи з п.п. 3.4, 3.6 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю-фірми "РВК" згода учасників товариства на укладення договорів на суму, що перевищує еквівалент 10000,00 дол. США є обов'язковою та відноситься до виключної компетенції Зборів Учасників Товариства..
Частина 2 статті 203 ЦК України передбачає, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.
Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою -третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
У відповідності до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Згідно з частиною 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Вказані положення застосовуються і до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином (п.1 ч.З ст. 1212 ЦК України).
Підстав для застосування позовної давності суд не убачає, оскільки про підроблення протоколу зборів стало відомо 10.08.11 р. (день винесення постанови суду).
При вирішенні спору суд ураховує, що Банку “Фінанси та кредит” було відомо, що укладаючи договір іпотеки директор ТОВ фірми “РВК” діяв на підставі протоколу № 05 від 07.05.07 р., оскільки про це зазначено у самому договорі, відтак його пояснення, що йому було невідомо про можливі обмеження повноважень представника позивача -суд оцінює критично.
Посилання відповідача на рішення ВСУ від 16.04.08 р. суд не бере до уваги, оскільки ним вирішений спір щодо інших правовідносин з посиланням на відсутність порядку затвердження зборами угод. В даному випадку повноваження директора при підписанні договору грунтувались саме на протоколі від 07.05.07 р. про що і зазначено у договорі іпотеки. Згідно п.3.1 Статуту товариства збори учасників є його вищим органом.
Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Ці дані встановлюються такими засобами:
письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
Статтею ст.ЗЗ ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82-84 ГПК України, суд -
1. Визнати недійсним Іпотечний договір № 0201I/0507 від 29.05.2007р., посвідчений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Матвійчуком О.С..
2. Визнати за ТзОВ-фірмою «РВК»право власності на майновий комплекс, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука, 30а, в складі:
•гараж, літ. «Д», загальною площею 34,4 кв.м.;
•склад № 120, літ. «Е», загальною площею 99,6 кв.м.;
• зварювальний цех № 148, літ. «Ж», загальною площею 221,4 кв.м.;
•склад № 148а, літ. «З», загальною площею 50,6 кв.м.;
та на будівлю господарського блоку літ. “Б-2”, загальною площею 864,8кв.м., що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул.У.Самчука,30 а.
3. Стягнути з ТОВ фірми "РВК" (33000 м.Рівне, вул.Самчука, 30 А, код ЄДРПОУ 24174779) до Державного бюджету України 25415 грн. держмита.
4. Стягнути із ПАТ "Банк "Фінанси та кредит" (01001, м.Київ, вул.Артема,60, код ЄДРПОУ 09807856 ) на користь ТОВ фірми "РВК" (33000 м.Рівне, вул.Самчука, 30 А, код ЄДРПОУ 24174779) 12 792 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
5. Стягнути з ТОВ "Літа Холдинг" (33000, м.Рівне вул.Дворецька, 131, код ЄДРПОУ 33167320) на користь ТОВ фірми "РВК" (33000 м.Рівне, вул.Самчука, 30 А, код ЄДРПОУ 24174779) -12 792 грн. 50 коп. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
6.Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Войтюк В.Р.
Рішення підписане "29" серпня 2011 року