36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
23.08.2011 Справа № 18/1799/11
По позову Військового прокурора Полтавського гарнізону (36003, м. Полтава, майдан Незалежності, 1-Б в інтересах держави в особі Міністерства оборони України, 03168, м. Київ, пр-т Повітрофлотський, 6
До Виконавчого комітету Полтавської міської ради Полтавської області, 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 36
Треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача 1.Квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави, 36039, м. Полтава, вул. Сінна, 36
2. Полтавський обласний військовий комісаріат, 36039, м. Полтава, вул.. Шевченка, 78А
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління майном комунальної власності міста, 36000, м. Полтава, вул. Жовтнева, 36
Про визнання за державою в особі Міністерства оборони України право власності на будівлі Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату, які розташовані в м. Полтава по вул. Сінній, 14, загальною вартістю 1 098 477, 00 грн., а саме: двоповерхову адміністративну будівлю А-2 вартістю -288 061, 00 грн., одноповерхову адміністративну будівлю В-1 -66 692, 00 грн., гараж Г-1 -111 681, 00 грн., склад, вбиральню Д-1 -18 510, 00 грн., навіс Е-1 -60 515, 00 грн., підвальне приміщення З-1 -534 549, 00 грн., огорожу (воріт) №1,2 -6 053,00 грн., естакаду №6 -12 416,00 грн.,
С у д д я БУНЯКІНА Ганна Іванівна
Представники:
від прокуратури - Чинін Д.Ю. ( див. протокол)
від позивача -Муравйов О.В. ( див. протокол)
від відповідача -Дзюбло О.І. ( див. протокол)
від третьої особи на стороні позивача: 1 - Клекта І.Т., 2 - Муравйов О.В. ( див. протокол)
від третьої особи на стороні відповідача - Бакаєнко Н.В. ( див. протокол)
Рішення прийняте після перерви, оголошеної в судовому засіданні 02 серпня 2011року в порядку ст. 77 ГПК України, в реагування на процесуальні клопотання сторін про необхідність перенесення слухання, в зв'язку з незабезпеченням представництва по поважних причинах та необхідністю поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами, про що зафіксовано в протоколі судового засідання.
В судовому засіданні 23.08.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення, дотримуючись приписів ст. 85 ГПК України ( в редакції Закону України №2453-ІУ) з залученням її до матеріалів справи.
Суть спору : Розглядається позов Військового прокурора Полтавського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України про визнання за державою в особі Міноборони України право власності на будівлі Полтавського об'єднаного міського військового комісаріату, які розташовані в м. Полтава по вул. Сінній, 14, загальною вартістю 1 098 477, 00 грн., а саме: двоповерхову адміністративну будівлю А-2 вартістю -288 061,00 грн., одноповерхову адміністративну будівлю В-1 -66 692, 00 грн., гараж Г-1 -111 681,00 грн., склад, вбиральню Д-1 -18 510, 00 грн., навіс Е-1 -60 515, 00 грн., підвальне приміщення З-1 -534 549, 00 грн., огорожу (воріт) №1,2 -6 053,00 грн., естакаду №6 -12 416,00 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Полтавський об'єднаний міський військовий комісаріат з 1943 року розміщений у двоповерховому та одноповерховому приміщеннях за адресою: м. Полтава, вул. Сінна, 14.
Балансоутримувачами вказаного вище нерухомого військового майна є квартирно-експлуатаційний відділ м. Полтави та Полтавський обласний військовий комісаріат, які й залучені до участі в даній справі як треті особи в порядку ст. 27 ГПК України.
Відповідно до довідки квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави від 16.06.2011 р. № 1563 балансова вартість будівель Полтавського ОМВК, які знаходяться на балансі КЕВ м. Полтави, становить 354753 грн., з яких: двоповерхова адміністративна будівля А-2 вартістю - 288061 грн. та одноповерхова адміністративна будівля В-1 вартістю - 66692 грн. Відповідно до довідки Полтавського обласного військового комісаріату від 24.03.2011 р. № юк/555 балансова залишкова вартість будівель Полтавського ОМВК, які знаходяться на балансі Полтавського ОВК, становить 743724 грн., з яких: вартість гаражу Г-1 - 111681 грн.; складу, вбиральні Д-1-18510 грн.; навісу Е-1 -60515 грн.; підвального приміщення 3-1 - 534549 грн.; огорожі (воріт) №1,2 - 6053 грн.; естакади №6 - 12416 грн.
Полтавський ОМВК у зазначених будівлях розміщений тривалий час (понад 50 років). Весь цей час володіє ними правомірно відкрито, безперервно і належним чином утримує за рахунок коштів МО України; в межах кошторису проводить поточні ремонти, сплачує отримані комунальні послуги та інше.
Згідно ч.2 ст. 14 Закону України «Про Збройні Сили України»земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.
Відповідно до ч.2 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 1991 року № 311 «Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною) власністю»державне майно України, крім майна, яке належить до комунальної власності, є загальнодержавною (республіканською) власністю.
Будівлі Полтавського ОМВК у встановленому Законом порядку до комунальної власності не передавались.
Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність).
Резюмуючи наведеному, військовий прокурор констатує, що відсутність рішення суду про визнання права власності на будівлі в м. Полтава по вул. Сінній, 14, в яких розміщений Полтавський об'єднаний міський військовий комісаріат не дає можливості виготовити на зазначені будівлі свідоцтво про право власності.
Відповідач позовні вимоги не визнає за мотивами відзиву на позов від 22.08.2011 року (вх. № 13328д), розцінюючи їх як не обґрунтовані та документально не підтверджені щодо порушення прав держави на спірний об'єкт нерухомості з боку відповідачів. Право ж власності держави на спірні об'єкти нерухомості відповідач не спростовує.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника прокуратури, сторін та третіх осіб, оцінивши доводи останніх та доказовий матеріал, суд - в с т а н о в и в про відсутність підстав для задоволення позовних вимог за наступного:
Відповідно до ст. 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Статтею ж 1 ГПК України, яка називається «Право звернення до господарського суду»визначеного, що «підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності».
Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Конструкція відміченої вище норми надає право звернення до суду з позовом саме власника, при умові: (1) якщо це право оспорюється взагалі або не визнається іншою особою; (2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В даному випадку право власності держави на спірні об'єкти нерухомості ніким не спростоване, як не привів спростувань проти цього і відповідач -виконком Полтавської міської ради.
Намагання Управління майном комунальної власності міста передати в судовому порядку у власність територіальної громади нерухоме майно за спірною адресою як безхазяйне за відповідним звернення до Київського районного суду м. Полтави залишите останнім без розгляду (див. ухвалу від 09.04.2009р., яка залишена в силі як апеляційною, так і касаційною інстанціями).
Як проглядається з тексту самої позовної заяви та приведено вище, спірним є питання виготовлення та отримання свідоцтва про право власності на спірний об'єкт нерухомості, а вірніше реєстраційного посвідчення про право власності, функції щодо якого делеговано органу БТІ. Однак, докази про таке звернення як до відповідачів, так і органу бюро технічної інвентаризації відсутні.
Сам факт невидачі свідоцтва про право власності держави в особі МО України за відповідним зверненням до виконкому ради не є підтвердженням втрати документа, що посвідчує право власності, яким є свідоцтво, як і підтвердженням оспорювання такого права за державою.
У відповідності до ст.ст. 316, 317 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Приведені вище облікові дані спірного майна є підтвердженням його балансоутримування, яке не є ознакою визначення право власності за конкретним господарюючим суб'єктом, організацією чи установою, але не позбавляє, так званого, оперативного управління.
У відповідності до Постанови КМУ № 1121 від 30.11.2005 року з метою формування єдиного реєстру об'єктів державної власності проводиться інвентаризація державного майна та упорядкування обліку юридичних осіб, належність яких до сфери управління відповідного органу державної влади підтверджена цим органом.
Правові ж основи управління об'єктами державної власності, реалізація прав держави як власника державного майна, пов'язана з володінням, користуванням та розпорядженням ним регулюється спеціальним нормативним актом, а саме: Законом України "Про управління об'єктами державної власності" № 185-У від 21.09.2006 року, відповідно ст. 4 якого до суб'єктів управління об'єктами державної власності віднесено міністерства та інші органи виконавчої влади. Цього права щодо управління майном державної власності МО України і на сьогодні не позбавлено.
Однак, докази про вчинення відповідних дій за зазначеними нормами щодо включення спірних об'єктів нерухомості до ЄРОДВ (Єдиний реєстр об'єктів державної власності) прокурор та позивач не надав, хоча був зобов'язаний за п. 4 ухвали суду від 29.06.2011р. про порушення провадження у дані справі.
Доводи позивача з посиланням на набувальну давність не можуть бути прийняті судом, так як ст. 344 ЦК України передбачає наявність факту добросовісного заволодіння чужим майном. Такі докази відсутні та щодо цього вмотивування в позові не приведено.
Відповідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки позивач (1) не надав доказів, підтверджуючих статус самого спірного майна, (2) не надав даних про наявність спору як такого щодо управління державним майном, тому підстави для задоволення позовних вимог з підстав, визначених в позовній заяві , відсутні.
За викладеного та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. В позові відмовити.
2. Копію цього рішення надіслати сторонам, військовому прокурору та третім особам, за адресами зазначеними в її вступній частині.
СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 26.08.2011р.