36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16 серпня 2011 р. Справа № 18/2142/11
За позовом Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а
до Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Знамя", 36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9
про стягнення 53843,15 грн.
Суддя Гетя Н.Г.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: Сенько В.В.
Рішення оголошене в судовому засіданні 16.08.2011 року після виходу з нарадчої кімнати.
Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 53843,15 грн. заборгованості за договором № 2584 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2009 року, в т.ч. 35290,63 грн. основного боргу, 17366,34 грн. пені, 1043,77 грн. інфляційних витрат та 142,41 грн. 3% річних.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, причин неявки не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 19).
Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує частково, визнаючи суму основного боргу, інфляційних витрат та 3% річних, про що свідчить його підпис у протоколі судового засідання від 16.08.2011 року. Проти задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 17366,34 грн. представник відповідача заперечує, посилаючись на введення мораторію на задоволення вимог кредиторів у відповідності до ухвали господарського суду Полтавської області від 20.12.2001 року по справі № 8/568.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідача, суд встановив:
01.12.2009 року між Полтавським обласним комунальним виробничим підприємством теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (позивач, теплопостачальна організація) та Державним підприємством "Виробниче об'єднання "Знамя" (відповідач, споживач) був укладений договір за № 2584 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води (а.с. 16-17), відповідно до умов якого теплопостачальна організація взяла на себе зобов'язання постачати теплову енергію у вигляді гарячої води з метою забезпечення опалення та гарячого водопостачання до межі розподілу будівлі нежитлового приміщення по вул. Ст. Фронту, 29.
Згідно п. 36 договору, цей договір укладено на період з 01.12.2009 року до 30.04.2014 року як для опалення, так і для гарячого водопостачання.
У відповідності до п. 27 договору № 2584 "С" на відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води від 01.12.2009 року (далі - договір), оплата за опалення та гаряче водопостачання, що проводить споживач, стягується за фактично використану кількість теплової енергії на підставі тарифів, встановлених уповноваженим органом, а саме:
- вартість 1 Гкал - 656,04 грн. з урахуванням ПДВ для споживачів 3 групи;
- оплата за підігрів 1 м3 води - 29,64 грн. з урахуванням ПДВ для споживачів 3 групи.
Зазначені у п. 27 договору тарифи встановлені на підставі рішення Полтавської обласної ради двадцятої позачергової сесії п'ятого скликання від 17.03.2009 року "Про коригування тарифів на послуги централізованого опалення та постачання гарячої води" (а.с. 13).
Відповідно до п. 29 договору, споживач зобов'язаний сплачувати за теплову енергію у строк до 10 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
На виконання умов договору позивачем у період з 01.03.2011 року по 31.05.2011 року було надано відповідачеві послуги з теплопостачання на загальну суму 41290,63 грн., що вбачається із наданого позивачем розрахунку (а.с. 9) та не заперечується відповідачем.
Разом з тим, в порушення умов укладеного договору відповідач за надані позивачем послуги розрахувався лише частково на суму 6000,00 грн., у зв'язку з чим сума його заборгованості станом на 31.05.2011 року склала 35290,63 грн.
Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 174 ГК України, підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.
Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. ст. 509, 510 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно приписів ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відзиві на позовну заяву (а.с. 21) та згідно наданих в судовому засіданні усних пояснень, занесених до протоколу судового засідання від 16.08.2011 року (а.с. 28), представник відповідача визнав позовні вимоги, зокрема, в частині стягнення основного боргу в сумі 35290,63 грн.
За змістом ст. ст. 22, 78 ГПК України, відповідач має право, зокрема, визнати позов повністю або частково. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про його задоволення за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів третіх осіб.
Наявність вищезазначених умов судом перевірено, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 35290,63 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати за період з березня 2011 року по травень 2011 року в сумі 1043,77 грн. та 3% річних за період з 11.04.2011 року по 14.06.2011 року в сумі 142,41 грн.
Згідно ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому у відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Як вбачається з протоколу судового засідання від 16.08.2011 року, представник відповідача проти задоволення вимог в частині стягнення інфляційних витрат та 3% річних не заперечує. Разом з тим, приймаючи до уваги положення ст. ст. 253, 254 ЦК України та п. 29 договору, судом за допомогою ІАЦ "Ліга" було здійснено власний перерахунок інфляційних витрат та 3% річних за період з 11.04.2011 року по 14.06.2011 року, які склали 534,10 грн. та 141,40 грн. відповідно.
Стосовно заявленої до стягнення пені в розмірі 17366,34 грн. за період з 11.04.2011 року по 14.06.2011 року суд вважає за необхідне зазначити наступне.
За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України, боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.
Згідно зі ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України, зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Приписами п. 30 договору передбачено можливість нарахування пені в розмірі 1% за кожен день прострочення платежу.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Полтавської області від 20.12.2001 року (а.с. 26) стосовно відповідача було порушено справу про банкрутство (справа № 8/568) з одночасним введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 07.03.2002 року по справі № 8/568 (а.с. 25) відкрито процедуру санації Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Знамя", яку було продовжено ухвалою господарського суду Полтавської області від 30.09.-01.10.2004 року по вказаній справі (а.с. 24). На даний час процедура санації Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Знамя" триває.
У відповідності до приписів ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (№ 2343-XII від 14.05.1992 року) та п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року "Про судову практику в справах про банкрутство", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
З урахуванням вищевикладеного позовні вимоги в частині стягнення суми пені задоволенню не підлягають.
Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.
У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Знамя" (36008, м. Полтава, вул. Автобазівська, 2/9, р/р 26002170352067 в "Приватбанк", МФО 331401, код ЄДРПОУ 14310997) на користь Полтавського обласного комунального виробничого підприємства теплового господарства "Полтаватеплоенерго" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2а, р/р 260007148 в АК "Полтава-банк", МФО 331489, код ЄДРПОУ 03338030) - 35290,63 грн. основного боргу, 534,10 грн. інфляційних витрат, 141,40 грн. 3% річних, 359,66 грн. державного мита та 157,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
Суддя Гетя Н.Г.