36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
10.08.2011р. Справа №18/1714/11
за позовом Національного університету харчових технологій, 01033, м.Київ, вул.Володимирська,68 в особі Полтавського технікуму харчових технологій, вул. Пушкіна, 56, м.Полтава, 36039
до Приватного підприємства "Норд-Аскер", вул. Пушкіна, 56, м.Полтава, ,36039
ІІІ особа Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області, вул.Леніна, 1/23, м.Полтава, 36014
про визнання недійсним договору оренди та виселення з нежилого приміщення.
Суддя Кльопов І.Г.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1, дор. №01-640 від 20.12.2010р.
від відповідача: Венжега І.Є.
від ІІІ особи: ОСОБА_2, дов. №10 від 17.03.2011р.
СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 31.03.2003р., укладеного між Полтавським технікумом харчових технологій та приватним підприємством "Норд-Аскер" з моменту укладення та виселення ПП "Норд-Аскер" з орендованого нежилого приміщення площею 102 кв.м., розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Пушкіна,56. та виселення з приміщення, розташованого за адресою: м.Полтава, вул.Пушкіна, 56, площею 102 кв.м.
Відповідач позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що на час укладення договору сторонами були дотримані вимоги чинного на момент укладення договору законодавства України, а зміна законодавства не може бути підставою для розірвання договору.
Третя особа без самостійних вимог на стороні позивача його позовні вимоги підтримала, проти задоволення позову не заперечує.
В судовому засіданні 10.08.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення відповідно до ст.85 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, дослідивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного:
Судом встановлено, що 31 березня 2003 року між Полтавським технікумом харчових технологій («орендодавець») та Приватним підприємством «Норд-Аскер»(«орендар») було укладено договір оренди частини нежитлового приміщення пл.102 кв.м., розміщеного за адресою вул.Пушкіна, 56 в м.Полтаві.
Вказаним Договором сторони визначили предмет оренди, строк його дії, розмір орендної плати та інші істотні умови. У відповідності до умов Договору, 31.03.2003 року Орендодавець передав, а Орендар прийняв орендоване майно згідно Акту прийому-передачі.
Даний договір укладено строком на 10 років, починаючи з 31.03.2003р. і до 31.03.2013р. включно.
Позивач в обгрунтування позову посилається на те, шо Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській області при перевірці виявило, що договір оренди нерухомого майна не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідно до ст.5 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна" єдиним орендодавцем державного нерухомого майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення, а Полтавський технікум харчових технологій є лише балансоутримувачем. Отже, позивач не мав повноважень на укладення договору оренди державного майна.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Згідно Прикінцевих положень до Господарського кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, його норми застосовуються до господарських відносин, які виникли після набрання ним чинності. До господарських відносин, що виникли до набрання чинності відповідними положеннями ГК України, його положення застосовуються лише стосовно тих прав та обов'язків, які виникли після набрання чинності цими положеннями.
Згідно Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2004 року, він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, його положення застосовуються до тих прав та обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Пунктом 6 статті 283 ГК України передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Суд дослідивши та оцінивши договір оренди нерухомого майна, встановив що даний договір відповідає істотним умовам господарського договору, формі і змісту. Сторонами погоджено предмет, ціна та строк дії договору і умови оплати. Він підписаний повноваженими особами позивача і відповідача
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Стаття 180 ГК України встановлює що, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Відповідно до статті 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ст. 203 ЦК України).
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що договір оренди нерухомого майна відповідає вимогам Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ст. 203 ЦК України).
Згідно із п. 8 Постанови пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.
Згідно із ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 217 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Судом встановлено, що Орендарем на протязі дії договору виконувались всі його умови, в т.ч. і щодо орендної плати. Позивачем не надано жодних доказів на спростування твердження відповідача щодо повного виконання Орендарем умов договору.
Судом також встановлено, що на час укладення договору, Полтавський технікум харчових технологій мав повноваження на укладення договору оренди, а та обставина, що погодження Міністерства аграрної політики на передачу майна в оренду надано після укладення спірного договору, не може бути визнана причиною визнання його недійсним.
Визначення ж органів Фонду державного майна орендодавцем державного майна на підставі норм ГК України, стосується лише договорів, які укладаються після набрання ним чинності.
Таким чином, вимоги позивача про визнання недійсним договору з підстав, зазначених в позовній заяві, не ґрунтуються на чинному законодавстві, а тому, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним договору оренди нерухомого майна та виселення з нежитлового приміщення задоволенню не підлягають.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
В задоволенні позову відмовити.
Суддя Кльопов І.Г.