36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
28.07.2011 р. Справа №18/1473/11
за позовом Приватного підприємства «Картас», вул. Гвардійська, 52, м. Прилуки, Чергінівська область, 17510
до Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату, с. Грабарівка, Питятинський район, Полтавська область, 37013
про стягнення 103 539,91 грн.
Суддя Тимченко Б.П.
Представники:
від позивача: 1) Грабовець В.М. (керівник), паспорт серія НОМЕР_1 від 23.04.1997 р.;
2) ОСОБА_1, дов. б/н від 11.06.2011 р.;
від відповідача: 1) Тягун Т.В. (керівник), паспорт серія НОМЕР_2 від 21.05.1997 р.;
2) ОСОБА_2, посвідчення адвоката № НОМЕР_3
В судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
СУТЬ СПОРУ: Розглядається позовна заява Приватного підприємства «Картас»до Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату про стягнення 103 539,91 грн., в. т.ч. 39 393,37 грн. -інфляційних нарахувань та 6 110, 10 грн. -три проценти річних, нарахованих в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України.
Справа розглядалася судами неодноразово, постановою Вищого господарського суду України від 27.04.2011 р. по справі № 27/62 рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р. у справі № 27/62 скасовано в частині стягнення 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань та 6 110,10 грн. трьох процентів річних, справу в цей частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник позивача в судове засідання на позові наполягає.
Відповідач позов не визнає з підстав, наведених у відзиві на позов від 20.08.2010 р., посилаючись на сплив строку позовної давності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву від 05.07.2011 р. про розгляд справи без участі представника відповідача за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши докази, суд встановив:
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. по справі № 18/24 з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату (відповідача) на користь Приватного підприємства «Картас»(позивача) стягнуто 69 722,00 грн. заборгованості за виконані роботи по Договору підряду № 1 від 14.02.2006 р., 395,32 грн. пені, 701, 17 грн. державного мита, 112,42 грн. -витрат на інформаційне - технічне забезпечення судового процесу.
На виконання вищезазначеної постанови, господарським судом Полтавської області видано наказ від 16.08.2007 р. за № 18/24.
Як зазначає позивач і не заперечує відповідач, сума боргу була стягнута Державною виконавчою службою та перерахована позивачу в лютому 2010 року.
У зв'язку з тривалим невиконанням відповідачем рішення суду по справі № 18/24, позивач просить стягнути на його користь з відповідача 39 393, 37 грн. інфляційних нарахувань та 6 110, 10 грн. трьох процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України.
Вивчивши матеріали справ № 8/1473/11 та № 18/24, вказівки, що містять у постанові Вищого господарського суду від 17.04.2011 р. по справі № 27/62, які є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи в порядку ст. 111-12 ГПК України,, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Як вбачається з матеріалів справи 10.02.2007 р. позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 73 603, 42 грн. заборгованості за виконані у 2006 році підрядні роботи по Договору підряду № 1 від 14.02.2006 р.
Згідно ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Таким чином, перебіг позовної давності по вимозі про стягнення з відповідача на користь позивача 73 603, 42 грн. заборгованості по Договору підряду № 1 від 14.02.2006 р. почався заново 10.02.2007 р.
31.05.2010 р. позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 39 393,37 грн. -інфляційних нарахувань та 6 110, 10 грн. -три проценти річних, нарахованих в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України, коли строк позовної давності по основній вимозі сплинув.
Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином, до вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 39 393, 37 грн. інфляційних нарахувань та 6 110, 10 грн. -трьох проценти річних в порядку ст. 625 ЦК України також сплинув 10.02.2010 р.
Згідно ч. 2-5 ст. 267 ЦК України заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності.
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
Як вбачається з матеріалів справи № 18/24, рішенням господарського суду Полтавської області від 03.04.2007 р. позивачу було відмовлено в позові повністю.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. з відповідача на користь позивача стягнуто 69 722,00 грн. заборгованості за виконані роботи по Договору підряду № 1 від 14.02.2006 р., 395 грн. 32 коп. пені та судові витрати.
31.08.2007 р. відповідач звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою на Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. по справі № 18/24.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.11.2007 р. було зупинено виконання Постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. по справі № 18/24 до закінчення перегляду вищезазначеної постанови в порядку касації.
Постановою Вищого господарського суду від 27.11.2007 р. по справі № 18/24 постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. залишена без змін.
01.10.2007 р. відповідачем була подана скарга на дії органу державної виконавчої служби (державного виконавця ВДВС Пирятинського районного управління юстиції) по виконанню наказу господарського суду Полтавської області від 16.08.2007 р. по справі № 18/24.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 27.03.2008 р. відмовлено скаржнику в задоволенні скарги.
Ухвалою Верховного суду України від 24.01.2008 р. відповідачу відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду Постанови Вищого господарського суду України від 27.11.2007 року у справі № 18/24.
09.04.2008 р. відповідач звернувся до Київського міжобласного апеляційного господарського суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.07.2007 р. по справі № 18/24.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2008 р. по справі № 18/24 постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.07.2007 р. залишена без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.09.2008 р. по справі № 18/24 касаційна скарга відповідача була залишена без задоволення, а ухвала Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 21.05.2008 р. без змін.
Ухвалою Верховного суду України від 20.11.2008 р. відповідачу відмовлено в порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16.09.2008 р. по справі № 18/24.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 03.02.2009 р. відмовлено в задоволенні скарги відповідача про визнання неправомірними дій ВДВС Пирятинського РУЮ щодо списання бюджетних коштів боржника по справі № 18/24.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2009 р. по справі № 18/24 апеляційну скаргу відповідача на ухвалу господарського суду Полтавської області від 03.02.2009 р. залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду від 03.02.2009 р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.11.2009 р. касаційна скарга відповідача залишена без задоволення, а постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 20.07.2009 р. у справі № 18/24 залишена без змін.
Згідно з ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними та допустимими доказами, якими відповідно до вимог ст. 34 ГПК України повинні підтверджуватися викладені у позовній заяві обставини щодо заявлених позовних вимог.
Однак, позивач не надав суду доказів наявності обставин, які б були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та були пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для звернення до суду в межах строків позовної давності з позовом про стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність поважних причин пропуску позивачем позовної давності та необхідність її застосування в порядку ч. 3 ст. 267 ЦК України на підставі заяви відповідача, зробленої до винесення рішення.
З урахуванням наведених обставин та наявних в матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства «Картас»є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі зазначеного і керуючись ст.ст. 2, 4, 45, 47, 12, 13, 34, 49, 69, 74, 78, 82-85 ГПК України, суд -
1. У задоволені позову відмовити.
2. Рішення надіслати сторонам за адресами, вказаними у вступній частині рішення
Суддя Тимченко Б.П.
Повний текст рішення підписано 01.08.2011 р. о 10.00год.