01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"26" липня 2011 р. Справа № 8/066-11
Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф., при секретарі Каплі А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства «Дельта Медікел», ідентифікаційний код: 30634637, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, 43,
до відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», ідентифікаційний код: 19351156, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, адреса для листування: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, 3,
про стягнення заборгованості
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1., який діє на підставі довіреності від 10.01.2011 року, ОСОБА_2., який діє на підставі довіреності від 2011 року;
від відповідача: ОСОБА_3., яка діє на підставі довіреності від 23.03.2011 року, ОСОБА_4., який діє на підставі довіреності від 09.02.2011 року, та ОСОБА_5., який діє на підставі довіреності від 01.04.2011 року, -
приватне підприємство «Дельта Медікел»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»(далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за Договором купівлі-продажу від 09.12.2009 року за №74/01/2010 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 6594579,38 грн. (шість мільйонів п'ятсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 38 коп.).
Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що Відповідач порушуючи умови Договору купівлі-продажу від 09.12.2009 року за №74/01/2010 не повністю здійснив оплату придбаних у Позивача товарів, в зв'язку з чим у Відповідача виникла заборгованість за Договором перед Позивачем на загальну суму 6594579,38 грн. (шість мільйонів п'ятсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 38 коп.), яка включає в себе станом на 29.04.2011 року основний борг у сумі 6140386,64 грн. (шість мільйонів сто сорок тисяч триста вісімдесят шість гривень 64 коп. ), пеню у сумі 275130,88 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч сто тридцять гривень 88 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 53265,91 грн. (п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят п'ять гривень 91 коп.), інфляційні нарахування у сумі 125795,95 грн. (сто двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 95 коп.).
Ухвалою господарського суду Київської області від 04.05.2011 року порушено провадження у справі №8/066-11 та призначено останню до розгляду на 31.05.2011 року.
31.05.2011 року до суду через канцелярію за вхідним номером 7377 надійшло клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі №8/066-11 до завершення розгляду господарським судом Київської області справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»до приватного підприємства «Дельта Медікел»про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 09.12.2009 року за №74/01/2010.
31.05.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення та просив задовольнити його клопотання про зупинення провадження у справі №8/066-11 мотивуючи його тим, що Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за Договором в той час, як в іншій справі, яка розглядається господарським судом Київської області, товариство з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»ставить під сумнів дійсність Договору купівлі-продажу від 09.12.2009 року за №74/01/2010 та просить визнати останній недійсним. Таким чином, суд дійшов висновку про те, що справа №8/066-11 взаємно пов'язана із справою №9/078-11 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»до приватного підприємства «Дельта Медікел»про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 09.12.2009 року за №74/01/2010, оскільки задоволення позову про визнання договору недійсним виключатиме повністю задоволення позову про стягнення заборгованості за Договором. У зв'язку з цим ухвалою суду від 31.05.2011 року задоволено клопотання Відповідача про зупинення провадження у справі №8/066-11 до завершення розгляду господарським судом Київської області справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»до приватного підприємства «Дельта Медікел»про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 09.12.2009 року за №74/01/2010.
Рішенням господарського суду Київської області від 30.06.2011 року у справі № 9/078-11 в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»до приватного підприємства «Дельта Медікел»про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 09.12.2009 року за №74/01/2010, -відмовлено повністю.
За таких обставин ухвалою суду від 11.07.2011 року поновлено провадження у справі №8/066-11 та призначено останню до розгляду на 26.07.2011 року.
11.07.2011 року до суду через канцелярію за вхідним номером 9409 надійшла заява Відповідача, відповідно до якої останній позовні вимоги Позивача визнав повністю та просив їх задовольнити.
26.07.2011 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, вимоги Позивача визнав повністю та просив їх задовольнити. У зв'язку з цим, спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача і Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 26.07.2011 року.
Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи надані Позивачем і Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, суд -
Згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Цивільним кодексом України у ч. 2 ст. 202 закріплено, що правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
09.12.2009 року між товариством з обмеженою відповідальністю “Дельта Медікел” (далі за текстом: Продавець або Позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю “ВВС-ЛТД” (далі за текстом: Покупець або Відповідач) з дотриманням вимог ст. 179 Господарського кодексу України та ст. 202 Цивільного кодексу України укладено Договір купівлі-продажу від 09.12.2009 року за №74/01/2010 (далі за текстом: Договір), відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого, Продавець зобов'язався передавати у власність Покупця товар у вигляді лікарських засобів, косметичних засобів та товарів медичного призначення, кількість, асортимент та ціна якого визначаються у видаткових накладних, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити такий товар на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 1.3. Договору, сума даного Договору складає загальну суму вартості товару, поставленого відповідно до умов даного договору і визначається шляхом додавання сум вартостей окремих товарних партій, зазначених у видаткових накладних.
Згідно із п. 2.1 Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями на підставі замовлень покупця. Позивач зобов'язаний на будь-яких вихідних документах вказувати номер замовлення відповідача (п. 2.4 Договору).
Моментом поставки товару вважається підписання видаткових накладних уповноваженими представниками обох сторін (п. 2.8 Договору).
Договір у п. 3.1. передбачає, що оплата партії товару здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Судом встановлено, що на виконання вимог Договору в період з 01.11.2010 року по 29.12.2010 року Позивач з дотриманням вимог ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 6937011,55 грн. (шість мільйонів дев'ятсот тридцять сім тисяч одинадцять гривень 55 коп.), що підтверджено видатковими накладними від 01.11.2010 року за № ДМУ00084343, від 12.11.2010 року за №88626, від 12.11.2010 року за №ДМУ00088627, від 18.11.2010 року за №ДМУ00090392, від 18.11.2010 року за №ДМУ00090392, від 18.11.2010 року за №90393, від 18.11.2010 року за №ДМУ00090394, від 18.11.2010 року за №ДМУ00090429, від 18.11.2010 року за №ДМУ00090391, від 18.11.2010 року за №90390, від 18.10.2010 року за №90389, від 25.11.2010 року за №ДМУ10072484, від 25.11.2010 року за №ДМУ10072483, від 25.11.2010 року за №10072481, від 25.11.2010 року за №10072480, від 29.11.2010 року за №10073709, від 29.11.2010 року за №10073708, від 29.11.2010 року за №ДМУ10073698, від 29.11.2010 року за №ДМУ10073710, від 29.11.2010 року за №10073697, від 28.12.2010 року за №ДМУ10084653, довіреностями від 02.11.2010 року за №15198, від 15.11.2010 року за №15571, від 18.11.2010 року за №15816, від 25.11.2010 року за №15981, від 30.11.2010 року за №16065, від 29.12.2010 року за №16540.
Вказані видаткові накладні підписані Відповідачем, на виконання вимог п.2.8, 2.9. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень з приводу строків, обсягу та якості поставлених товарів з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем поставлених товарів у обсягах та вартістю, визначених в цих видаткових накладних, копії яких знаходиться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує. Тобто, підписані Відповідачем видаткові накладні та довіреності на отримання товару без будь-якого зазначення Відповідачем про наявність дефектів або не згоди з вартістю, якістю та обсягом поставлених Позивачем товарів свідчать про належне виконання Позивачем своїх зобов'язань за Договором.
Поясненнями Позивача та Відповідача, які вони дали в судовому засіданні 26.07.2011 року під час розгляду справи №8/066-11, письмовою заявою Відповідача, яка зареєстрована канцелярією суду 11.07.2011 року за вхідним номером 9409, підтверджується, що Відповідач в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України та п.п. 1.1., 3.1., 3.3., Договору частково оплатив поставленні Позивачем товари, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем станом на 29.04.2011 року за Договором виникла заборгованість у сумі 6140386,64 грн. (шість мільйонів сто сорок тисяч триста вісімдесят шість гривень 64 коп. ).
За таких обставин справи судом береться до уваги те, що Позивачу від Відповідача станом на 26.07.2011 року будь-яких заяв або претензій щодо строків поставки товарів, їх вартості та якості не надходило. Доказів, заяв та пояснень щодо порушення Позивачем строків поставки товарів або щодо їх якості Відповідачем суду не надано.
Суд на підставі вищенаведеного дійшов висновку, що факт належного виконання Позивачем умов Договору є встановленим та доведеним. Відповідачем факти своєчасного та належного здійснення Позивачем поставки якісного товару, передбаченого Договором, не заперечені, доказів зворотнього суду не надано.
В ході розгляду справи №8/066-11 судом досліджено матеріали справи з метою перевірки обґрунтованості визначення Позивачем суми 6140386,64 грн. (шість мільйонів сто сорок тисяч триста вісімдесят шість гривень 64 коп. ) в якості основного боргу Відповідача перед Позивачем станом на 29.04.2011 року, за наслідками чого суд погоджується з позицією Позивача щодо підстав виникнення та розміру вказаної суми основного боргу Відповідача перед Позивачем.
Перевіривши достовірність та правильність зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і відповідає умовам Договору.
Одночасно в ході розгляду справи №8/066-11 встановлено, що Відповідач не відмовлявся від виконання Договору. Як свідчать матеріали справи та сторони у справі основна заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором станом на 29.04.2011 року складає 6140386,64 грн. (шість мільйонів сто сорок тисяч триста вісімдесят шість гривень 64 коп.).
Таким чином, станом на 26.07.2011 року за Відповідачем рахується перед Позивачем заборгованість по сплаті основного боргу за Договором у сумі 6140386,64 грн. (шість мільйонів сто сорок тисяч триста вісімдесят шість гривень 64 коп.).
Доказів повної оплати чи оплати інших частин заборгованості Відповідачем поставлених Позивачем товарів за Договором суду в ході розгляду справи не надано.
Станом на 26.07.2011 року основна заборгованість за Договором у сумі 6140386,64 грн. (шість мільйонів сто сорок тисяч триста вісімдесят шість гривень 64 коп.) Відповідачем не погашена.
Суд приходить до висновку, що у Позивача будь-які порушення фінансової дисципліни при укладенні та виконанні Договору купівлі-продажу від 09.12.2009 року за №74/01/2010 відсутні та у Відповідача перед Позивачем наявна заборгованість за Договором у вигляді основного боргу у сумі 6140386,64 грн. (шість мільйонів сто сорок тисяч триста вісімдесят шість гривень 64 коп.).
У зв'язку з цим вимоги Позивача про стягнення основної заборгованості з Відповідача у сумі 6140386,64 грн. (шість мільйонів сто сорок тисяч триста вісімдесят шість гривень 64 коп.) є обґрунтованими та доведеними по суду за допомогою належних і допустимих доказів, внаслідок підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення з Відповідача на користь Позивача основної заборгованості за Договором у сумі 6140386,64 грн. (шість мільйонів сто сорок тисяч триста вісімдесят шість гривень 64 коп.).
Крім того, Позивач просить на його користь стягнути з Відповідача пеню, 3-и проценти річних та інфляційні нарахування.
Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно із вимогами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з п. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Господарський кодекс України у ст.230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.
Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.
Суд приходить до висновку, що дії Відповідача є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої законом та Договором відповідальності.
Згідно з п. 4.1. Договору, в разі порушення строків оплати товару, Покупець (Відповідач) зобов'язаний сплатити Продавцю (Позивачу) пеню в розмірі 02% від вартості неоплаченого товару, за кожен день прострочки.
За розрахунком Позивача розмір пені становить 275130,88 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч сто тридцять гривень 88 коп.).
Перевіркою обґрунтованості виконаного Позивачем розрахунку пені суд приходить до висновку, що останній є обґрунтованим, вірним, відповідає розміру та періоду існування основного боргу Відповідача перед Позивачем.
Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. У ст. 3 цього ж Закону передбачено, що розмір пені, встановлений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи несвоєчасну сплату Відповідачем заборгованості та керуючись п. 4.1. Договору, ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», ст.ст. 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 612 Цивільного кодексу України, суд задовольняє позовні вимоги Позивача щодо стягнення пені у сумі 275130,88 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч сто тридцять гривень 88 коп.).
Згідно зі ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155).
Відповідно до п.п.2, 3 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання, пов'язані з застосуванням індексу інфляції»від 12.05.1999 року за №02-5/223, оскільки індекс інфляції є змінною величиною, позивач, який бажає стягнути збитки з урахуванням цього індексу, повинен у кожному конкретному випадку подати господарському суду обґрунтований розрахунок відповідної суми. Оцінюючи поданий позивачем розрахунок, господарський суд повинен виходити з розміру збитків, обрахованого за цінами і тарифами, що діють в умовах інфляції. При цьому, належна до стягнення сума з урахуванням індексу інфляції розраховується на момент пред'явлення позову.
Враховуючи наведені у позовній заяві та доданих до неї документах розрахунки суми позову заборгованість Відповідача перед Позивачем станом на 29.04.2011 року складає 6594579,38 грн. (шість мільйонів п'ятсот дев'яносто чотири тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 38 коп.), яка включає в себе станом на 29.04.2011 року основний борг у сумі 6140386,64 грн. (шість мільйонів сто сорок тисяч триста вісімдесят шість гривень 64 коп. ), пеню у сумі 275130,88 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч сто тридцять гривень 88 коп.), 3-ри проценти річних у сумі 53265,91 грн. (п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят п'ять гривень 91 коп.), інфляційні нарахування у сумі 125795,95 грн. (сто двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 95 коп.).
Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним.
Відповідач в судовому засіданні 26.07.2011 року позовні вимоги Позивача визнав повністю та просив задовольнити, суми основної заборгованості за Договором, пені, 3-х процентів річних та інфляційних нарахувань в добровільному порядку не сплатив.
Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача трьох процентів річних та інфляційних збитків ґрунтуються на Законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання, то позовні вимоги Позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 53265,91 грн. (п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят п'ять гривень 91 коп.) та інфляційних нарахувань у сумі 125795,95 грн. (сто двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 95 коп.) підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.
Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У судовому засіданні надані Позивачем докази не спростовані та Відповідачем по суду не заперечувались.
Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на Відповідача, як сторону, внаслідок неправильних дій якої виник спір.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 32, 33, 36, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -
1. Позов приватного підприємства «Дельта Медікел»до товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД»про стягнення заборгованості за договором, - задовольнити повністю.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ВВС-ЛТД», ідентифікаційний код: 19351156, місцезнаходження: 08632, Київська обл., Васильківський р-н, с. Іванковичі, вул. Шевченка, 4, адреса для листування: 08171, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Хотів, вул. Промислова, 3, на користь приватного підприємства «Дельта Медікел», ідентифікаційний код: 30634637, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Чорновола, 43, заборгованість за договором купівлі-продажу від 09.12.2009 року за №74/01/2010 у вигляді основного боргу у сумі 6140386,64 грн. (шість мільйонів сто сорок тисяч триста вісімдесят шість гривень 64 коп.), пені у сумі 275130,88 грн. (двісті сімдесят п'ять тисяч сто тридцять гривень 88 коп.), 3-х процентів річних у сумі 53265,91 грн. (п'ятдесят три тисячі двісті шістдесят п'ять гривень 91 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 125795,95 грн. (сто двадцять п'ять тисяч сімсот дев'яносто п'ять гривень 95 коп.), державне мито у сумі 25500,00 грн. (двадцять п'ять тисяч п'ятсот гривень 00 коп.), витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.).
3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя П.Ф. Скутельник
Рішення підписано 26.07.2011 року