01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"23" серпня 2011 р. Справа № 6/077-11
Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства “АЕС Київобленерго” до Державного вищого навчального закладу «Білоцерківський механіко-енергетичний технікум” про стягнення боргу за договором № 850 про постачання електричної енергії від 28.02.2007 року,
представники:
позивача: ОСОБА_1 (дов. № 68 від 11.05.2011 року);
відповідача: не з'явився.
У червні 2011 року Публічне акціонерне товариство “АЕС Київобленерго” (далі - позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Державного вищого навчального закладу «Білоцерківський механіко-енергетичний технікум” (далі - відповідач) про стягнення боргу за договором № 850 про постачання електричної енергії від 28.02.2007 року.
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про постачання електричної енергії № 850 від 28 лютого 2007 року щодо оплати використаної електричної енергії, у зв'язку з цим позивач просить суд стягнути з відповідача 5905,63 грн, з яких: 4478,98 грн за активну електроенергію та 1426,65 грн пені.
Ухвалою господарського суду Київської області від 01 липня 2011 року порушено провадження у справі № 6/077-11 та призначено її до розгляду на 19 липня 2011 року.
У зв'язку з неявкою в судові засідання 19 липня 2011 року та 02 серпня 2011 року представника відповідача та неподанням ним витребуваних документів, суд відкладав розгляд справи, згідно ст. 77 ГПК України.
У судовому засіданні 23 серпня 2011 року позивачем подано заяву, якою він зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу та пені. Так, згідно зазначеної заяви позивача № 890 від 22.08.2011 року, він просить суд стягнути з відповідача 2838,02 грн основного боргу та 1309,40 грн пені.
Таким чином, суд розглядає остаточні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2838,02 грн основного боргу та 1309,40 грн пені.
Відповідач же свого представника в судове засідання 23 серпня 2011 року знову не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Відтак, на підставі ст. 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відзиву на позовну заяву за наявними в ній матеріалами та без участі представника відповідача, так як його нез'явлення та не подання відзиву не перешкоджає вирішенню спору.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
Установив:
28.02.2007 року між Закритим акціонерним товариством “АЕС Київобленерго”, який згодом змінив назву на Публічне акціонерне товариство “АЕС Київобленерго” (далі - постачальник) та Державним вищим навчальним закладом «Білоцерківський механіко-енергетичний технікум” (далі - споживач) укладено договір про постачання електричної енергії № 850 (далі - договір), відповідно до умов якого (п. 1.1. договору) постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю 400 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) ним електричної енергії та здійснює інші платежі за умовами цього договору.
Згідно п. п. 2.2.2. договору постачальним зобов'язується продавати (постачати) споживачу електроенергію, як товар з врахуванням його особливих споживчих якостей та фізико-технічних характеристик: в межах 400 кВт дозволеної потужності, в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (Додаток № 2 "Обсяги постачання електричної енергії Споживачу та субспоживачу"), згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених у Додатку № 3 "Режими постачання електричної енергії"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами України (Додаток №10 "Узгоджені показники електричної енергії на межі балансової належності".
Згідно п. п. 2.3.3., 2.3.4. договору споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами Додатку № 4 "Порядок розрахунків за активну електроенергію" та додатку № 6 "Порядок зняття показів розрахункових приладів обліку електричної енергії та форма звіту споживача про покази приладів обліку". Здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника електричної енергії та електроустановками споживача згідно з умовами Додатку № 5(5а) "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".
У пункті 7.1. договору зазначено, що облік електроенергії, спожитої відповідачем та субспоживачами, приєднаними до електричних мереж відповідача здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником електричної енергії розрахунковим шляхом згідно з вимогами додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію».
Водночас, 28.02.2007р. сторонами підписано додаток № 4 «Порядок розрахунків за активну електроенергію»до договору постачання електричної енергії № 850 від 28.02.2007р., відповідно до п. 2.1. якого визначено, що порядок оплати за активну електроенергію проводиться у формі авансової плати та планових платежів з остаточним розрахунком по закінченні розрахункового періоду.
Так, п. 1.1 додатку № 4 до договору передбачено, що розрахунковий період встановлено споживачу з 25 числа календарного місяця до 25 числа наступного місяця.
Цей договір набирає чинності з дня підписання і укладається на строк до 31.12.07р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір продовжує діяти до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, які виникли відповідно до даного договору. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України. Сторони зобов'язуються письмово повідомляти про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів тощо) не пізніше ніж через 10 днів після настання таких змін (п. 9.4. договору).
Судом встановлено, що даний договір був чинним у період заявлений до стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач протягом дії договору свої обов'язки за договором в частині постачання електричної енергії виконав належним чином.
Так, за період, зокрема, з січня 2011р. по липень 2011р. постачальником було продано споживачу активну електричну енергію, що підтверджується зняттям показників з лічильників (копії містяться в матеріалах справи).
Про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за договором свідчить також відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов договору.
З метою оплати відповідачем вартості спожитої електроенергії протягом спірного періоду, позивачем було виставлено відповідачу рахунки:
За січень 2011р. сформовано до оплати рахунок № 9574550407
За лютий 2011р. сформовано до оплати рахунок № 9378319066
За березень 2011р. сформовано до оплати рахунок № 9043856922
За квітень 2011р. сформовано до оплати рахунок № 9428972674
За травень 2011р. сформовано до оплати рахунок № 9527750724
За червень 2011р. сформовано до оплати рахунок № 9528650998
За липень 2011р. сформовано до оплати рахунок № 9577909501
Втім, свої обов'язки за договором в частині своєчасної оплати вартості спожитої активної електроенергії відповідач належним чином не виконав, сплативши 28411,68 грн.
Факт сплати відповідачем 28411,68 грн за договором, підтверджується наявними в матеріалах справи копіями банківських виписок.
Відтак, вартість спожитої та неоплаченої відповідачем електричної енергії за договором становить 2838,02 грн -за активну електроенергію, у зв'язку з чим позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Приписами ст. 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.
Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.
Згідно з ч. 1 ст. 530, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ст.ст. 251, 252 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Відтак, враховуючи вищевикладене та беручи до уваги положення п. 1.1. додатку № 4 до договору, судом встановлено, що відповідач повинен був розрахуватися з позивачем за спожиту електричну енергію з 25 числа календарного місяця до 25 числа наступного місяця.
Проте, доказів сплати боргу за договором відповідач суду не надав.
Відтак, факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо оплати вартості спожитої електричної енергії доведено позивачем належними та допустимими доказами.
Під час розгляду справи в суді позивач скористався правом передбачене ст. 22 ГПК України та зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 2838,02 грн та пені у розмірі 1309,40 грн.
Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати відповідачем вартості спожитої електричної енергії за договором у розмірі 2838,02 грн -за активну електроенергію, господарський суд дійшов висновку, що на момент розгляду спору у суді борг відповідача перед позивачем за договором становить - 2838,02 грн -за активну електроенергію.
Згідно пункту 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами виникли зобов'язання, які мають ознаки договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, згідно якого, відповідно до ст. 714 ЦК України, одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму використання відповідної мережі, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
При цьому, об'єктом договору постачання енергетичними та іншими ресурсами може виступати електрична і теплова енергія, природній газ, вода, нафта та інші ресурси, які надаються споживачеві (абонентові) через приєднану мережу електропроводів, трубопроводів тощо.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Зокрема, особливості договірних відносин постачання енергетичних та інших ресурсів визначаються Законами України "Про теплопостачання", "Про житлово-комунальні послуги" тощо.
Відповідно до ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
На момент судового засідання відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним заборгованості перед позивачем.
Ні копій платіжних доручень, ні будь-яких інших доказів розрахунків в рахунок оплати боргу за спожиту електричну енергію відповідачем надано не було.
Оскільки, станом на день прийняття рішення у справі, відповідач не оплатив передану позивачем електричну енергію, зазначений факт відповідачем не спростовано, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, тому вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді 2838,02 грн -за активну електроенергію за період з січня 2011 року по липень 2011 року згідно договору є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором, позивач також просить суд стягнути з відповідача 1309,40 грн пені з урахуванням зменшення суми пені, нарахованої на розмір простроченого платежу у відповідні періоди, згідно поданого розрахунку пені.
Як визначено п. 4.2.1. договору за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3-2.3.4 цього договору, з порушенням термінів, визначених в додатку № 4 «порядок розрахунків за активну електроенергію», споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Факт прострочення виконання відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем щодо несвоєчасної сплати за спожиту теплову енергію доведено позивачем належними та допустимими доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, як це передбачено статтею 218 Господарського кодексу України.
В ч. 2 ст. 217 ГК України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Згідно зі ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Як зазначено в статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Частиною 3 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відтак, судом встановлено, що сторонами узгоджено (п. 4.2.1. договору) нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, у більший термін ніж шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, тобто за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).
Перевіривши заявлену до стягнення суму пені, враховуючи строки виникнення зобов'язання за договором, період нарахування пені, заявлений позивачем, вимоги частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, п. 4.2.1. договору та вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»господарський суд встановив, що наданий позивачем розрахунок пені є арифметично вірним.
Таким чином, господарський суд дійшов до висновку, про задоволення позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 1309,40 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 4-3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 ГПК України сторонами доказів.
За таких обставин, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у вигляді 2838,02 грн -за активну електроенергію та 1309,40 грн пені є правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, відповідачем належним чином не запереченими та не спростованими, а тому підлягають задоволенню.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.
При цьому, відповідно до абз. 2. п. 4.2. Роз'яснення Вищого господарського суду України від 04.03.1998 року №02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України»якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Державного вищого навчального закладу «Білоцерківський механіко-енергетичний технікум” (код 05536685) на користь Публічного акціонерного товариства “АЕС Київобленерго” (код 23243188) заборгованості у вигляді 2838,02 грн -за активну електроенергію та 1309,40 грн пені, а також судові витрати: 102 грн державного мита та 236 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя А.Ф. Черногуз