2- 85/2008 р.
14 квітня 2008 року м. Ромни
Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі
головуючої - судді Очиргораєвої О.М.
при секретарі Рибіній Н.В.
Розглянувши у відкритому судовому засідання в м. Ромни цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,ОСОБА_3 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я , -
Позивачка ОСОБА_1. звернулася до суду з вищевказаним позовом , в якому прохала стягнути з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в солідарному порядку на її корить 352 грн. 40 коп. у відшкодування майнової шкоди , а також 2800 грн. - відшкодування моральної шкоди та витрат по оплаті держмита - 59 грн. 50 коп. і за інформаційно - технічне забезпечення розгляду справи - 30 грн. , витрат по оплаті юридичної допомоги - 200 грн., а всього 3441 грн. 90 коп.
Свої вимоги позивачка мотивувала тим, що з вини ОСОБА_2 і ОСОБА_3 - сусідів по будинку , які утримують неналежним чином свого собаку по кличці « Лорд» , вона отримала тілесні ушкодження , а саме 18.08.2007 року - укус лівої ноги. В результаті цього укусу собаки вона лікувалась в Роменській ЦРЛ і витратила на придбання ліків 352 грн. 40 коп. , що і складає матеріальну шкоду.
Моральна шкода полягає в тому , що вона пережила негативні емоції і переживання , яких зазнала під час безпричинного нападу собаки , страждала фізично від болю , а потім у неї виникло почуття страху , від якого не може позбутись до цього часу. А відповідачі до цього часу не вчинили жодних дій з метою відшкодування заподіяних їй збитків , продовжують випускати свою собаку « Лорда» на прогулянку без ланцюга та намордника , почувають себе впевнено , що їх дії залишаються безкарними , що в свою чергу посилює її моральну шкоду . Тому завдану моральну шкоду вона оцінила в 2800 грн.
Факт заподіяння їй тілесного ушкодження підтверджується як постановою від 30.11.2007 року про відмову в порушенні кримінальної справи , винесеною дільничим інспектором після перевірки її заяви , так і її зверненням до Роменської ЦРЛ за лікуванням , що підтверджується записами в амбулаторній картці з призначенням лікування та відповідними квитанціями і чеками на придбання ліків.
В позовіОСОБА_1. посилалась на вимоги статей 1187 і 1167 ЦК України, вважаючи , що відповідачі повинні відшкодувати їй завдану як моральну, так і матеріальну шкоду , як власники собаки , що створює підвищену небезпеку для особи , яка цю діяльність здійснює , та інших осіб , тобто розцінивши , що ушкодження її здоров»ю було завдано внаслідок дій джерела підвищеної небезпеки . А відповідно до ст. 1167 ЦК України , якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров»я … внаслідок дій джерела підвищеної небезпеки моральна шкода відшкодовується незалежно від вини фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
В судовому засіданні позивачка свій позов підтримала , додатково пояснивши , що 18.08.2007 року, вона підійшла до поштової скриньки , яка розташована за ворітьми біля будинку , а в цей час з воріт будинку відповідачів ОСОБА_2 вискочила належна їм мисливська собака породи
« спанієль» на ім»я « Лорд», підбігла до неї і безпричинно укусила її за ліву ногу . Після цього вона почала кричати і кликати свого чоловіка , який прибіг і викликав «швидку допомогу». Її відвезли до лікарні , де надали медичну допомогу. До її будинку її супроводжувала знайома ОСОБА_4 а потім йшла сусідка ОСОБА_5зі своїми трьома собаками , якій вона і показувала рану від укусу . Вони з чоловіком все розповіли про укус собакою сусідам ОСОБА_2, але ті подивившись на рану , пожурились і пішли до себе . Тільки коли приїхала
« швидка» , то ОСОБА_2. сказала, що у них собака привита і не потрібно робити 40 уколів.
Вона перебувала з 20.08 по 14.09.2007 року на лікарняному у хірурга, а з 17.09 по 16.10.2007 року лікувалась у невропатолога .
Згідно з актом судово - медичного обстеження, проведеного 21.08.2007 року, її були спричинені тілесні ушкодження, що відносяться до легких , що потягли короткочасний розлад здоров»я .
Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позов повністю не визнали і суду пояснили , що вони дійсно тримають більше 10 років мисливську собаку породи «Спанієль» на ім»я «Лорд» . Проживають вони в даному будинку з сім»єюОСОБА_1. , які фактично є власниками ще двох квартир в цьому будинку . Між ними і сім»єю ОСОБА_1понад 4 роки склались неприязні стосунки через земельну ділянку та двір спільного користування. В даний час в стадії тривалого розгляду в суді є спір про землю , де вони виступають позивачами , а ОСОБА_6 як зацікавлена особа.
18.08.2007 року їх собака «Лорд» знаходився в квартирі і не міг покусатиОСОБА_1. , яка із - за неприязних до них стосунків вирішила подати до суду наклепницьких позов.
В той день до них в квартиру постукав чоловікОСОБА_1. -ОСОБА_7 і сказав, що жінку покусав « Лорд». СамаОСОБА_1. показала рану на нозі , де була легка рана з засохлою кров»ю . Вони сказали, що « Лорд» не міг покусати, так як був в квартирі з сестрою ОСОБА_8. Але ОСОБА_7. на пропозицію пройти в квартиру і в цьому впевнитись, зайти не захотів . На вулиці в цей час вони побачили сусідку ОСОБА_5і біля поштового ящика дві чи три собаки. ОСОБА_5вони також сказали , що це не їх собака покусавОСОБА_1. Коли приїхала «Швидка допомога», то вони показали свого собаку « Лорда» без нашийника і намордника . Але гуляє собака на вулиці під наглядом когось із членів сім»ї і ніколи нікого не кусав, ніхто із сусідів не скаржився. У дворі спільного користування собака гуляє самостійно, але ніколиОСОБА_1. не чіпав, вона не скаржилась.
Вислухавши пояснення сторін , свідків ОСОБА_7 ОСОБА_4, ОСОБА_8 , та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню за недоведеністю.
Суд встановив, що між сторонами виник спір про відшкодування шкоди , завданої ушкодженням здоров»я , яке отримала від укусу собаки належної відповідачам ОСОБА_2 і ОСОБА_3, позивачкаОСОБА_1.
Але в той же час , крім показів самої позивачки про те, що саме собака « Лорд» , належна її сусідам ОСОБА_2 , покусав її за ліву ногу 18.08.2007 року , доказів нею не було суду надано.
Допитана зі сторони позивачки свідок ОСОБА_4 - її знайома , яка в той день проводжалаОСОБА_1. до будинку , пояснила, що здалеку почула спочатку крикОСОБА_1. , а потім побачила , як та відбивається від собаки біля поштового ящика і називає його ім»я « Лорд» . Вона ніби - то побачила як собака кусавОСОБА_1. за ногу , а потім побіг через дорогу . Почула також як ОСОБА_1кликала свого чоловіка і ОСОБА_6, я їй крикнула « тікай» . Тоді вона, злякавшись , що і на неї може напасти собака , повернулась і пішла до автобусної зупинки , звідки і поїхала до себе додому. ДоОСОБА_1. вона не підходила і допомогу після укусу собаки не надавала. ЗустрілаОСОБА_1. тільки в понеділок в поліклініці на перев»язці. Потім пізно восени ОСОБА_1 сказала , що буде звертатись за відшкодуванням шкоди до суду. Її запросила свідком бути по даній справі нещодавно. Працівники міліції після того випадку її не допитували як свідка.
Свідок ОСОБА_7 - чоловік позивачки пояснив , що почув крик квартиранта ОСОБА_9, що його жінку кусає собака « Лорд» біля поштового ящика . Коли він вибіг з двору , то побачив , що у дружини була закривавлена ліва нога , а собака « Лорд» побіг в сторону озера. Він пішов до ОСОБА_2 і сказав про укус собакою, вони заперечили , запросили в квартиру , але там він собаки не побачив . Він викликав « швидку допомогу» . До них підійшла сусідка ОСОБА_5 зі своїми собаками і вони з дружиною все їй розповіли . ОСОБА_2и вийшли, коли приїхала «швидка», і заспокоїли, що «собака привита, не переживайте». Раніше собака ОСОБА_2нікого не кусав, хоча він ходить без ошийника і намордника як у спільному дворі, так і сам відкриває ворота і бігає по вулиці без нагляду господарів. На його думку, ОСОБА_2и винні в тому, що «нацькували» свого собаку на його дружину , а самі в цей час перебували в квартирі. Він майже весь час, був у дворі, але не помітив як собака вибіг з двору , також не бачив як собака укусив дружину.
Суд критично оцінює покази вищевказаних свідків , так як свідок ОСОБА_4, зізналася , що близько доОСОБА_1. не підходила і позивачка її попрохала бути свідком нещодавно. В постановах дільничного інспектора від 23.08.та від 30.11.2007 року ( а.с. 70, 5) , крім свідка ОСОБА_4, яка не бачила самого моменту як ОСОБА_1 кусала собака, а тільки пізніше бачила рану від укусу і чула все зі слів самої ОСОБА_1. , свідка ОСОБА_4 не зазначена. Навпаки, виносячи після ретельних перевірок цього факту дві постанови про відмову в порушенні кримінальної справи , дільничий інспектор зазначив , що « інших свідків даної пригоди , які б підтвердили , що гр..ОСОБА_1, вкусила собака гр.. ОСОБА_2 , не було». А поскільки ОСОБА_2 і на час перевірок стверджувала , що її собака знаходилась в той час вдома і не могла покусати ОСОБА_1. , то за відсутністю доказів і складу злочину , передбаченого ст. 122 КК України , в порушенні кримінальної справи було відмовлено.
Ці постанови позивачка ОСОБА_1. отримала , але офіційно не оскаржила , хоча і пояснила суду , що з ними не погоджувалась.
Крім того , сама позивачка ОСОБА_1, виступаючи в судових дебатах по справі, визнала , що свідок ОСОБА_4 і ОСОБА_7 не бачили як її кусала собака « Лорд» , вона з собакою « були самі і таке ми з ним натворили» .
Покази свідка зі сторони відповідачів - ОСОБА_10. - рідної сестри відповідача ОСОБА_3 яка пояснила , що в той день нібито сиділа в квартирі ОСОБА_2 в гостях, годувала собаку « Лорда» , але коли почула претензії щодо укусу собакою ОСОБА_1., не виходила і не вмішувалась, суд також розцінює як неправдиві , так як пояснити , чому ж вона не вийшла і не пояснила , що собака з нею , а не на вулиці, свідок не змогла. Крім того, ні ОСОБА_2и , ніОСОБА_1. , коли їх опитував дільничий інспектор, не пояснювали про цього свідка, а навпаки свідків , крім ОСОБА_5, не було встановлено і названо жодною стороною конфлікту.
З цього суд робить висновок, що ні свідок ОСОБА_4 , ні свідок ОСОБА_8 не дали суду правдивих пояснень.
Отже, позивачкаОСОБА_1., подавши суду підтвердження свого ушкодження здоров»я у вигляді укусу лівої ноги , не довела нічим, що саме собака відповідачів ОСОБА_2 завдала це тілесне ушкодження, аОСОБА_2 і ОСОБА_3 , як власники собаки, яка на її думку, є джерелом підвищеної небезпеки, повинні відповідати і відшкодовувати їй як матеріальну шкоду за лікування , так і моральну шкоду , незалежно від наявності чи відсутності їх вини.
Суд вважає, що позиція позивачки ОСОБА_1. з посиланням на ст. 1187 ЦК України помилкова. Там у вищезгаданій статті мова йде про діяльність, пов»язану з утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід, а не домашніх чи мисливських, яка і утримується відповідачами ОСОБА_2. Тому неможливо вважати , що ОСОБА_2утримують собаку , яка відноситься до поняття « джерело підвищеної небезпеки » , а тому і повинні відповідати за завдану шкоду , якщо не доведуть , що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, як зазначено в ч.5 ст. 1187 ЦК України .
Інша аргументація позивачки про те, що відповідачі утримують свого собаку , порушуючи Правила утримання собак, котів та хижих тварин, затверджені Роменською міською радою на 8-й сесії 24 скликання від 21.03.2003 року ( а.с. 83-86), також не підтверджена, поскільки до адміністративної відповідальності за ст. 154 КУпАП відповідачі не притягувались. А позивачка знову ж таки не довела суду, що в результаті порушення ними Правил утримання собаки, їй було завдано ушкодження здоров»я у вигляді укушеної рани ноги.
В силу ст. 1166 ЦК України - майнова шкода відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, якщо шкоди було завдано неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльності особистим немайновим правам фізичної особи.
По даній справі не доведено, що відповідачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 винні у завданні тілесних ушкоджень позивачціОСОБА_1. , а тому і не повинні відшкодовувати їй ні матеріальну, ні моральну шкоду, передбачену ст. 1167 ЦК України .
Керуючись ст. ст. 10,11,209,212,214,215,218 ЦПК України, ст. 1166, 1167, 1187 ЦК України суд , -
В задоволенні позову ОСОБА_1 доОСОБА_2, ОСОБА_3 про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров»я - відмовити за недоведеністю.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний термін з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього в двадцятиденний термін апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
СУДДЯ підпис...
МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О.М. ОЧИРГОРАЄВА