Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах
Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:
Головуючого - судді Григор'євої І.В.,
суддів: Британчука В.В., Єленіної Ж.М.,
за участю прокурора Стратюка О.М.,
захисника - адвоката ОСОБА_1,
розглянувши 26 липня 2011 року в судовому засіданні в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, та захисника ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2,
Вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2010 року
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, мешканця Черкаської області, несудимого,
засуджено за ч. 1 ст. 119 КК на п'ять років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком у три роки, з покладенням передбаченого ст. 76 КК обов'язку повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
З ОСОБА_2 стягнуто на користь потерпілого ОСОБА_3 30 000 грн. на відшкодування моральної, 4 297 грн. - матеріальної шкоди.
26 квітня 2011 року колегією суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Черкаської області за апеляціями прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, і потерпілого вирок місцевого суду скасовано, постановлено свій вирок, яким ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, та призначено покарання, із застосуванням ст. 69 КК, у виді чотирьох років позбавлення волі.
Цим вироком апеляційного суду ОСОБА_2 визнано винним в тому, що він, 26 червня 2010 року, приблизно о 13 год., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, знаходячись на території домоволодіння АДРЕСА_1, на ґрунті неприязних стосунків, які раптово виникли до ОСОБА_4, маючи умисел на вбивство, шляхом умисного нанесення ножем, що був у нього в правій руці, одного удару в область грудної клітини потерпілого, заподіяв тому тілесні ушкодження у виді проникаючого поранення грудної клітини справа, з пошкодженням аорти, серця, що супроводжувалося гострою кровотечею, які мають ознаки тяжких, у зв'язку з небезпекою для життя, від яких потерпілий помер на місці події, чим вчинив його умисне вбивство.
У касаційних скаргах:
прокурор, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, порушив питання про скасування вироку апеляційного суду у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону та невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого, внаслідок м'якості і просив справу направити на новий апеляційний розгляд у іншому складі суду. При цьому він послався на безпідставність застосування апеляційним судом положень ст. 69 КК, оскільки засуджений ОСОБА_2 своєї вини в умисному вбивстві ОСОБА_4 не визнав, саме своєю поведінкою спровокував конфлікт з потерпілим, не усвідомив протиправності своїх дій та тяжкості наслідків, що настали.
захисник ОСОБА_1 просив змінити вирок апеляційного суду в частині доведеності вини та кваліфікації дій ОСОБА_2, які кваліфікувати за ч. 1 ст. 119 КК та призначити йому покарання у виді п'яти років позбавлення волі зі звільненням, на підставі ст. 75 КК, від його відбування з випробуванням, з іспитовим строком у три роки. На обґрунтування своєї правової позиції захисник зазначив, що висновки апеляційного суду стосовно кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 115 КК та наявності у нього умислу на умисне вбивство ОСОБА_4, не відповідають фактичним обставинам справи, які були встановлені в ході досудового та судового слідства, і ґрунтуються на припущеннях. На думку захисника висновок апеляційного суду у вироку про те, що грудна клітина є життєво важливим органом - помилковий, адже судом не враховано спричинення ОСОБА_4 тілесного ушкодження в грудну клітину справа від випадкового удару ОСОБА_2, який не передбачав і не бажав наносити його саме в аорту серця, оскільки був переконаний, що серце знаходиться ліворуч.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційну скаргу прокурора та заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника, захисника, який підтримав свою касаційну скаргу та заперечував проти задоволення касаційної скарги прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів уважає касаційну скаргу прокурора підлягаючою задоволенню, касаційну скаргу захисника підлягаючою частковому задоволенню, з таких підстав.
Як убачається з матеріалів справи, апеляційним судом після скасування вироку місцевого суду було постановлено свій вирок, яким ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК, тобто в умисному вбивстві ОСОБА_4, про що у вироку наведені відповідні докази.
При цьому ОСОБА_2 за цей злочин призначено покарання, із застосуванням ст. 69 КК, у виді чотирьох років позбавлення волі.
Згідно з вимогами ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, які пом'якшують і обтяжують покарання.
Ці вимоги закону апеляційним судом не дотримані, про що обґрунтовано зазначено у касаційній скарзі прокурора.
Посилання у вироку на те, що, призначаючи покарання, апеляційний суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, є формальним і фактично не враховує характеру вчиненого засудженим злочину, віднесеного законом до особливо тяжких.
Належно не узято до уваги й те, що злочин ОСОБА_2 вчинено у стані алкогольного сп'яніння.
Крім того, є безпідставним врахування у якості обставини, яка пом'якшує покарання, щирого каяття засудженого, адже зі змісту усіх його показань видно, що фактично він не визнав вину у вчиненні саме умисного вбивства потерпілого і не розкаявся у цьому злочині.
З урахуванням наведеного призначення покарання із застосуванням ст. 69 КК не можна вважати таким, що є необхідним та достатнім для виправлення засудженого і попередження нових злочинів, навіть при наявності позитивних характеризуючи даних за місцем колишньої роботи і проживання, віку, стану здоров'я, часткового відшкодування шкоди.
Отже, вирок Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2 підлягає скасуванню через невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.
Якщо при новому апеляційному розгляді справи суд дійде висновку про доведеність вини засудженого у вчинені злочину, за який його засуджено, то призначене йому покарання слід вважати м'яким.
Враховуючи, що касаційні доводи захисника стосуються доведеності вини засудженого і правильності призначеного йому покарання, вони мають бути перевірені під час нового апеляційного розгляду.
Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК, колегія суддів,
Касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції задовольнити, касаційну скаргу захисника ОСОБА_1 задовольнити частково.
Вирок Апеляційного суду Черкаської області від 26 квітня 2011 року щодо ОСОБА_2 скасувати і справу направити у той же суд на новий апеляційний розгляд.
В.В. Британчук І.В. Григор'єва Ж.М. Єленіна