25 липня 2011 року Справа № 10/132-06-13/285
Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., судді Кравець Т.В., Крестьянінов О.О.
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників:
позивача -ОСОБА_1 (дов. №06-969 від 10.12.2010р.), ОСОБА_2 (дов. №06-503 від 08.07.2011р.),
1-го відповідача -не з'явився,
2-го відповідача -не з'явився,
третьої особи -не з'явився,
прокуратури Харківської області -Пилипенко О.Г. (служ. посв. №17 від 11.01.2011),
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт»(вх. №2185П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.02.2010 у справі №10/132-06-13/285
за позовом Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт»
до: 1. Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк»;
2. Товариства з обмеженою відповідальністю фондова компанія «Фінекс-Україна»,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватне підприємство «Промресурс»,
за участю прокуратури
про визнання простого векселя таким, що не має вексельної сили, визнання договору недійсним, визнання відповідачів неналежними власниками та особами, які не мають права пред'являти будь-які вимоги з приводу векселя, припинення виконавчого провадження
Державне підприємство «Полтавське управління геофізичних робіт» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до Акціонерного комерційного інноваційного банку «УкрСиббанк», Товариства з обмеженою відповідальністю фондова компанія «Фінекс-Україна», третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Приватного підприємства «Промресурс»про визнання простого векселя таким, що не має вексельної сили, визнання договору недійсним, визнання відповідачів неналежними власниками та особами, які не мають права пред'являти будь-які вимоги з приводу сумнівного векселя, припинення виконавчого провадження (з урахуванням доповнення до позовної заяви від 04.09.2006р., уточнення позовних вимог від 30.10.2006р.).
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.02.2010р. по справі №10/132-06-13/285 в позові відмовлено.
22.02.2010р. господарським судом Полтавської області прийнято додаткове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову в частині вимог про визнання договору №01-05/Ф-Т на інкасацію векселя недійсним; припинення виконавчого провадження, яке розпочате виконавчою службою на підставі виконавчого напису нотаріуса; визнання АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «Фінекс-Україна»неналежними власниками та особами, які не мають права пред'являти будь-які вимоги з приводу векселя №7633140131222 від 12.02.2004р.
Не погодившись із рішенням господарського суду Полтавської області від 18.02.2010р. по справі №10/132-06-13/285, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення від 18.02.2010р. та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 29.03.2010 року було прийнято апеляційну скаргу до провадження.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 18.11.2010 року було задоволено клопотання позивача та призначено у справі судову почеркознавчу та судову технічну експертизи, проведення яких доручено Харківському НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса, у зв'язку з чим апеляційне провадження було зупинено, а матеріали справи направлені на експертизу.
Згідно Указу Президента України №811/2010 від 12.08.2010 на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №10/132-06-13/285 та висновки судово-технічної та судово-почеркознавчої експертиз, проведені Харківським НДІСЕ ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.05.2011 року прийнято апеляційну скаргу до провадження, поновлено апеляційне провадження та призначено розгляд справи на 07.06.2011 року.
03.06.2011 року до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства «УкрСиббанк»надійшли додаткові пояснення, в яких воно вважає, що рішення господарського суду Полтавської області від 18.02.2011 року по справі №10/132-06-13/285 є законним, постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а апеляційна скарга є необґрунтованою та безпідставною, виходячи з вищевказаного просить суд залишити рішення першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
07.06.2011 року до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду надійшли додаткові пояснення від апелянта, в яких він вважає, що господарським судом Полтавської області при винесенні рішенням неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до прийняття неправильного рішення, висновки суду суперечать обставинам справи.
Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду відкладався розгляд справи: 07.06.2011 року на 07.07.2011 року; 07.07.2011 року на 19.07.2011 року.
В судовому засіданні 19.07.2011 року представником позивача було заявлено клопотання про відсторонення прокурора Пилипенка О.Г від участі у справі у зв'язку із звернення до Генеральної прокуратури України зі скаргою на його дії.
Зазначене клопотання було відхилене судом, оскільки господарське процесуальне законодавство не передбачає права суду на відсторонення прокурора, який представляє інтереси держави, від участі у справі.
В судовому засіданні 19.07.2011 року було оголошено перерву до 25.07.2011 року.
Від представника АТ «УкрСиббанк»до канцелярії Харківського апеляційного господарського суду 21.07.2010 року надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні 25.07.2011 року без його участі.
21.07.2011 року надійшло клопотання позивача про зобов'язання відповідача надати додаткові пояснення з питань: хто з працівників банку підписав договір №346В-05/Ф-Т від 31.06.2004р. та акт прийому передачі векселів та хто отримав грошові кошти за ОСОБА_3?
В судовому засіданні 25.07.2011 року представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі. Враховуючи неявку в судове засідання відповідача залишив на розсуд суду клопотання про зобов'язання його надати додаткові пояснення.
Прокурор заперечував проти позову та апеляційної скарги позивача.
Представники відповідачів та третьої особи в призначене судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про зобов'язання відповідача надати додаткові пояснення, враховуючи неявку останнього в судове засідання, не знайшла підстав для його задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи із наступного.
Як свідчать матеріали справи, та вірно встановлено місцевим господарським судом, 14.02.2006 року між АКІБ «УкрСиббанк»(Полтавська філія) та ТОВ Фондова компанія «Фінекс-Україна»був укладений договір № 01-05/Ф-Т на інкасацію векселів. Згідно цього договору ТОВ Фондова компанія «Фінекс-Україна»доручає, а АКІБ «УкрСиббанк»приймає зобов'язання по інкасації векселя на суму по номіналу 800000грн., векселедавцем якого є Державне підприємство «Полтавське управління геофізичних робіт», при цьому вексель, що передається по цьому договору, повинен бути оформлений у відповідності з Женевською конвенцією 1930 р.
Простий вексель на суму 800000грн. № 7633140131222, інкасація якого є предметом договору № 01-05/Ф-Т від 14.02.2006 року, був емітований Державним підприємством «Полтавське управління геофізичних робіт»12.02.2004 року.
Однак, як стверджує апелянт, при оформленні цього векселя була допущена помилка - він був підписаний заступником директора ОСОБА_4 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_5 При цьому, у реквізитах векселя зазначено, що його підписано директором та головним бухгалтером позивача. Позивач зазначає, що така помилка виникла через те, що наказом №За-В від 15.01.2004р. по ДП «Полтавське управління геофізичних робіт»заступник директора та заступник головного бухгалтера підприємства були уповноважені підписувати переказні векселі, а не простий вексель.
В обґрунтування позовних вимог позивач, зокрема, посилається на те, що емітований ним простий вексель № 7633140131222 на суму 800000,00 грн. не має вексельної сили, оскільки вексель оформлено з порушенням вимог ст. 21 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу», ст. 5 Закону України «Про обіг векселів в Україні»та ст. 75 Уніфікованого закону про переказні та прості векселі, а саме: підписаний неуповноваженими на це особами, тобто має дефект форми.
Проте, з такими доводами апелянта колегія суддів погодитися не може враховуючи наступне.
Відповідно Постанови Верховної Ради України від 17.06.1992 р. введено вексельний обіг з використанням простого і переказного векселів відповідно до Женевської конвенції 1930р., якою запроваджено Уніфікований Закон про переказні векселі та прості векселі (далі - Уніфікований Закон).
Перелік обов'язкових реквізитів для переказного векселя наведено у ст. 1, а простого - у ст. 75 Уніфікованого Закону. Зокрема, до таких Уніфікований Закон відносить наявність підпису особи, яка видає вексель.
Вексельні правочини (зокрема, щодо видачі, акцептування (в тому числі в порядку посередництва), індосування, авалювання та оплати векселя) регулюються не тільки нормами спеціального вексельного законодавства, а й загальними нормами цивільного законодавства про угоди та зобов'язання (статті 202-211, 215-236, 509-609 Цивільного кодексу України. Тому, за відсутності спеціальних норм у вексельному законодавстві до вексельних правочинів застосовуються загальні норми Цивільного кодексу України з урахуванням їх особливостей.
Відповідно до ст. 194 Цивільного кодексу України цінним папером є документ установленої форми з відповідними реквізитами, що посвідчує грошове або інше майнове право і визначає взаємовідносини між особою, яка його розмістила (видала), і власником та передбачає виконання зобов'язань згідно з умовами його розміщення, а також можливість передачі прав, що випливають з цього документа, іншим особам. Виходячи з цього, здійснення або передача посвідчених цінним папером прав можливі тільки за умови його пред'явлення.
Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 196 Цивільного кодексу України і статей 2, 76 Уніфікованого Закону документ, який не містить обов'язкових реквізитів, перелічених у вказаних статтях Уніфікованого Закону, не є цінним папером (векселем), а може мати силу простої боргової розписки, за винятком випадків, прямо зазначених в частинах 2-4 ст. 2 та частинах 2-4 ст. 76 Уніфікованого Закону.
Спірний простий вексель № 7633140131222 на суму 800000,00 грн. підписано заступником директора ОСОБА_4 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_5, скріплено печаткою позивача, що підтверджене висновками судових експертиз, проведених Харківським НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса (від 28.01.2011 р. №10617 та від 16.02.2011 р. №10618; т.7 а.с. 6-19). Окрім того, згідно письмових пояснень ОСОБА_4 та ОСОБА_5 від 22.06.2006 року (т.1 а.с. 52-53) вказаний вексель підписано особисто ними.
Таким чином, посилання апелянта на те, що спірний вексель є таким, що не має сили переказного векселя, у зв'язку з відсутністю необхідного реквізиту (підпису особи, яка його видала), спростовується матеріалами справи, оскільки його підписано заступником директора ОСОБА_4 та заступником головного бухгалтера ОСОБА_5
Необхідно також зазначити, що на іметованому позивачем простому векселі маються індосаменти ПП «Промресурс»та ТОВ ФК «Фінекс-Україна», що також не дає підстави вважати, що вексель має дефект форми через відсутність підпису.
Посилання позивача на те, що спірний вексель був підписаний не уповноваженими особами, також не може бути підставою вважати його таким, що не має вексельної сили, враховуючи наступне.
Згідно ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Відповідно до ст. 77 Уніфікованого Закону до простих векселів застосовуються такі ж положення, що стосуються переказних векселів, тією мірою, якою вони є сумісними з природою цих документів, зокрема: наслідки підпису відповідно до умов, зазначених у статті 7, наслідки підпису особи, яка діє без повноважень або з перевищенням своїх повноважень (стаття 8) та інші.
Так, згідно ст.ст. 7, 8 Уніфікованого Закону, якщо на переказному векселі є підписи осіб, нездатних зобов'язуватися за переказним векселем, або підроблені підписи, або підписи вигаданих осіб, або підписи, які з будь-яких інших підстав не можуть зобов'язувати тих осіб, які поставили їх на переказному векселі або від імені яких переказний вексель був підписаний, то зобов'язання інших осіб, які поставили свої підписи на ньому, є все ж таки юридично дійсними.
Кожний, хто поставив свій підпис на переказному векселі як представник особи, від імені якої він не був уповноважений діяти, сам зобов'язаний за векселем і, якщо він заплатить, матиме ті самі права, які мала б та особа, за яку він мав намір діяти. Таке ж правило застосовується до представника, який перевищив свої повноваження.
Також, відповідно ст. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»всі юридичні особи, створені відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух коштів підприємства за звітний період.
Згідно ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування актів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну несе власник (власники), або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійсненні господарських операцій.
В балансі позивача станом на 31.03.2004 року, який підписаний його керівником та головним бухгалтером (т.1. а.с. 108, 109), значиться інформація про видачу позивачем векселів на загальну суму 1178000,00 грн. Окрім того, згідно пояснень ОСОБА_5 (т.1, а.с.131) позивач дійсно мав кредиторську заборгованість перед ПП «Промресурс», що підтверджує наявність підстав для видачі векселя, оскільки відповідно ч. 1 ст.4 Закону України «Про обіг векселів в Україні»видача векселя здійснюється за фактично поставлені товари. Таким чином, бухгалтерська звітність позивача свідчить про те, що видача простого векселя №7633140131222 на суму 800000,00 грн. була схвалена ним.
Окрім того, позивач стверджує, що вексель був придбаний АКІБ «УкрСиббанк»на підставі нікчемного правочину, що встановлено ухвалою господарського суду Полтавської області від 14.05.2009 року по справі №17/83.
З приводу зазначеного колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що відповідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України не доводяться знову при вирішенні інших спорів лише факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду справи, в яких беруть участь ті самі сторони.
Апелянт посилається на ухвалу господарського суду Полтавської області від 14.05.2009 року по справі №17/83 за позовом Управління боротьби з організованою злочинністю УМВС України в Полтавській області до Приватного підприємця ОСОБА_3, третя особа ДП «Полтавське управління геофізичних робіт»про визнання недійсним господарських зобов'язань, податкових та первинних бухгалтерських документів.
По-перше, зазначена ухвала не є рішенням, а по-друге, в цій справі приймали участь інші учасники. А тому, вказане судове рішення (ухвала) відповідно ст.ст. 32-34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України підлягає оцінці судом нарівні з іншими доказами у справі.
Вказана ухвала господарського суду Полтавської області від 14.05.2009 року містить суперечливі дані, зокрема, щодо того, хто саме підписав спірні договори.
Так, в мотивувальній частині ухвали після слів: «суд встановив:»в абзацах першому та другому мається інформація, що відповідач (ОСОБА_3) будь-яких договорів не підписував і такі документи не бачив взагалі, і що ці обставини підтверджені обвинувальним вироком Октябрського райсуду м. Полтави від 14.08.2004р. відносно ОСОБА_3
Однак, далі в третьому абзаці вже зазначено, що зокрема, договір купівлі-продажу №339-05/Ф-Т від 29.06.2004р. векселя №7633140131222, виданого ДП «Полтавське управління геофізичних робіт»та договір врахування векселів №346В-05/Ф-Т від 30.06.2004р.та акти прийому-передачі до них були підписані від імені СПД ОСОБА_3
Ще далі в мотивувальній частині ухвали господарського суду Полтавської області від 14.05.2009 року визначається, що позивачем доведено, а відповідачем визнається, що господарські та бухгалтерські документи, документи податкової звітності, договори та акти прийому-передачі, в тому числі договір №339-05/Ф-Т від 29.06.2004р. купівлі продажу векселя №7633140131222, виданого ДП «Полтавське управління геофізичних робіт»та акт прийому-передачі до нього, договір врахування векселів №346В-05/Ф-Т та акт прийому-передачі до нього від 30.06.2004р. були підписані від імені СПД ОСОБА_3, і як встановлено судом, видані з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а тому визнаються судом нікчемними.
Враховуючи зазначене, зі змісту ухвали неможливо встановити чи підписував ОСОБА_3 спірні договори, чи ні.
Ухвала господарського суду Полтавської області від 14.05.2009 року взагалі не містить обґрунтування на підставі чого суд прийшов до висновку про визнання зазначених правочинів нікчемними. Господарський суд Полтавської області лише обмежився посиланням на ст.ст. 215 та 228 Цивільного кодексу України, та зазначив, що вони видані з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Однак, при цьому суд не зазначив, якої саме мети переслідував відповідач укладаючи спірні правочини, і яким чином вона суперечить інтересам держави і суспільства.
В той же час,ст. 228 Цивільного кодексу України містить зовсім інші норми та визначає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок.
Апелянтом всупереч ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не надано Харківському апеляційному господарському суду ні обвинувального вироку відносно ОСОБА_3, який би встановлював вищевказані обставини, ні будь-яких інших документів на підтвердження своєї позиції щодо нікчемності правочину.
Навпаки, згідно листа Октябрського районного суду м. Полтави від липня 2011р. при перевірці алфавітних показчиків за 2004 рік, справа відносно ОСОБА_3 до суду не надходила. 30.10.2007 р. з прокуратутри Полтавської області до суду надійшла справа №07230187 відносно ОСОБА_3, по якій 01.03.2010 року було винесено вирок.
Зміст вироку Октябрського районного суду м. Полтави від 01.03.2010 р. відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_6 свідчить, що під час розгляду кримінальної справи судом не було встановлено обставин, які б підтверджували позицію позивача у даній справі та мали значення для даної справи.
Щодо зауважень позивача з посиланням на відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про те, що ОСОБА_3 був зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності лише 20.04.2005 року, а 21.04.2005року був зроблений запис про припинення підприємницької діяльності, необхідно зазначити наступне.
Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців почав функціонувати лише з 01.07.2004 року у зв'язку з набранням чинності відповідного Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»вiд 15.05.2003року. А тому, відомості про фізичних осіб-підприємців до нього почали вноситися тільки після набрання чинності цим Законом.
Як свідчить довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис від 20.04.2005 року свідчить лише про внесення відомостей про фізичну особу-підприємця, а не про його реєстрацію як суб'єкта підприємницької діяльності. Державна реєстрація припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3 відбулася 28.07.2005 року.
Про факт державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності -фізичної особи ОСОБА_3 свідчить відповідна копія свідоцтва від 16.10.2003р., яка знаходиться в матеріалах справи (т.6 а.с.185).
Враховуючи викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду відхиляє доводи апелянта про нікчемність правочину, на підставі якого вексель був придбаний АКІБ «УкрСиббанк».
На підставі викладеного, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що вищевказані обставини свідчать про безпідставність позовних вимог про визнання простого векселя таким, що не має вексельної сили.
Також, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду, викладеними в додатковому рішенні від 22.02.2010р., щодо відмови у задоволенні вимог позивача про визнання договору №01-05/Ф-Т на інкасацію векселя недійсним та про припинення виконавчого провадження, яке розпочате виконавчою службою на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки вони є похідними від основної вимоги - визнання простого векселя таким, що не має вексельної сили.
Окрім того, правильним апеляційний господарський суд вважає висновок господарського суду Полтавської області про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання АКІБ «УкрСибБанк»та ТОВ «Фінекс-Україна»неналежними власниками та особами, які не мають права пред'являти будь-які вимоги з приводу векселя № 7633140131222 від 12.02.2004р., оскільки такі вимоги позивача не відповідають способам захисту порушеного права, передбаченим чинним законодавством.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги позивача, залишенні рішення господарського суду Полтавської області від 18.02.10 р. та додаткового рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.2010 р. у справі 10/132-06-13/285 без змін.
Судові витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, відповідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на рахунок позивача.
Керуючись ст.ст. 49, 85, 91, 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Полтавське управління геофізичних робіт»залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Полтавської області від 18.02.2010 р. та додаткове рішення господарського суду Полтавської області від 22.02.2010 р. у справі 10/132-06-13/285 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя В.О. Фоміна
Суддя Т.В. Кравець
Суддя О.О. Крестьянінов
Повний текст постанови оформлено та підписано 26.07.2011 року.