"18" серпня 2011 р.Справа № 5024/803/2011
Одеський апеляційний господарський суд у складі:
Головуючого судді Мацюри П.Ф.
Суддів: Андрєєвої Е.І., Лашина В.В,
(склад судової колегії змінений розпорядженням голови суду №451 від 01.08.2011р)
При секретарі судового засідання Подуст Л.В.,
За участю представників сторін:
Від позивача - ОСОБА_1, довіреність № 12-С, дата видачі : 15.05.11; Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар'єроуправління";
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце його проведення повідомлений належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Євроінвестгруп"
на рішення господарського суду Херсонської області
від 09 червня 2011 року
у справі № 5024/803/2011
за позовом Приватного акціонерного товариства "Запорізьке кар'єроуправління"
до Приватного підприємства "Євроінвестгруп"
про стягнення 207850,77 грн.,
встановив:
В квітні 2011 року Відкрите акціонерне товариство "Запорізьке кур'єроуправління" (Далі -Позивач) звернулось до господарського суду Херсонської області із позовом до Приватного підприємства "Євроінвестгруп" (Далі - Відповідач) про стягнення боргу за договором консигнації №5 (Далі -Договору)від 21 червня 2010 року в сумі 207850,77 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані ст. 193 ГК України, ст.ст. 530, 625 ЦК України, та вмотивовані тим, що відповідач грубо порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов'язань згідно укладеному сторонами Договору в наслідок чого позивач має право на застосування до відповідача господарсько-правової відповідальності.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 09 червня 2011р. (суддя Гридасов Ю.В.) позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Запорізьке кур'єроуправління" задоволенні в повному обсязі.
Мотивуючи дане рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, які підтверджені належними доказами.
Не погоджуючись із рішенням господарського суду, відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить дане рішення в частині стягнення 176901.12 грн., та відповідної суми державного мита - скасувати , в задоволенні позову в наведеній частині відмовити.
На думку скаржника, рішення господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, які господарський суд визнав встановленими, а висновки суду щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог -помилковими та такими, що не відповідають обставинам справи.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач, вважає рішення господарського суду законним та обґрунтованим, і таким, що прийнято на підставі всебічного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи, а апеляційну скаргу -безпідставною, яку слід залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення представників, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступних підстав.
21 червня 2010 року між позивачем та відповідачем у відповідності з главою 69 ЦК України укладено договір консигнації № 5.
Відповідно до умов договору відповідач за власний рахунок та власним транспортом отримує та перевозить продукцію позивача на власний консигнаційний склад.
Щомісяця відповідач зобов'язаний надавити позивачу до 30 числа звіт Консигнатора, де вказується розмір реалізованої продукції та залишки товару на консигнаційному складі та здійснити розрахунок за реалізовану продукції не пізніше 3-го числа наступного за звітним місяці згідно виставлених рахунків.
Як свідчать матеріали справи, за умовами Договору позивачем у 2010 році Відповідачу була передана продукція відповідно до видаткових накладних № РН-0001411; № РН-0001688; № РН-0002465 всього на 652176,69грн. (а.с. 10-12). В свою чергу Відповідач оплатив продукцію відповідно до виписок банку № БВ -0562407; № БВ -0562431; № БВ -0562487; № БВ -0562496; № БВ -0562495; № БВ -0562520; № БВ -0562524; № БВ -0562545; № БВ -0562552; № БВ -0562557; № БВ -0562573; № БВ -0562700; № БВ -0562717; № БВ-0562719; № БВ -0562725; № БВ -0562727; № БВ -0562738 всього на загальну суму 622843,04грн. (а.с. 14-29) і на кінець 2010 року сальдо на користь позивача складало 56 949,65грн.
В січні і лютому 2011 році відповідачем було здійснено платежі, щодо погашення простроченої заборгованості на суму 26,0 тис. грн., що підтверджуються виписками банку № БВ -0000053; № БВ -0000064; № БВ -0000075 (а.с. 30-32) чим зменшено прострочену заборгованість до 30949,65грн.
За наявності залишків товару на консигнаційному складі, та продажем більшої частини Консигнатором цих залишків товару, позивачем у лютому 2011 року передано у власність відповідача товар на суму 176901,12грн. згідно із видатковою накладною № РН-0000148 від 24.02.2011р.(а.с. 13).
Відповідно до пункту 3.1.2. Договору відповідачем надані звіти Консигнатора з інформацією про хід реалізації товару і залишки запасів на складі від 28.02.2011р. та 31.03.2011р.
Відповідно наданих звітів, відповідач у лютому 2011 року реалізував продукції на суму 176901,12 грн. але розрахунок за продану продукцію не здійснив.
24.03.2011р. позивач здійснив інвентаризацію залишків товару на складах Відповідача, про що був складений двосторонній Акт інвентаризації.
Відповідно до Акту інвентаризації, сторони погодили графік погашення Відповідачем заборгованість, за реалізований товар.
Відповідач в порушення пункту 3.1.4. Договору, своєчасно не розраховувався за реалізований товар, порушив взяті зобов'язання на погашення заборгованості, не здійснивши жодного перерахування коштів.
01.04.2011р. позивач направив відповідачу претензію - вимогу про погашення заборгованості або повернення не реалізованого товару .
Основний борг відповідача перед позивачем складає 207850грн.77коп. (а.с. 33).
Після звернення позивача до господарського суду між сторонами продовжувалось виконання обов'язків відповідно до укладеного Договору.
25 травня 2011 року позивач, згідно запевнень відповідача повністю розрахуватись за отриманий Товар при реалізації залишків продукції, видатковою накладною № РН- 0000708 передав відсів у кількості 1028,0 тон та щебінь у кількості 2004 тони на загальну суму 104990,06 грн. що знаходилась на складі відповідача.
25.05.2011р. Апелянт надав звіт Консигнатора згідно договору консигнації № 5 від 21.06.10р. про реалізацію залишків продукції на складі і тільки 30.06.2011р. Актом звірки взаємних розрахунків підтвердив загальний борг у сумі 312840,83 грн. .
Пунктом 8.7. Договору форма продовження дії договору сторонами не визначена, але зважаючи на приписи ст. 654 ЦК, у статті 207 ЦК розкривається поняття письмової форми правочину, який проявляється в конкретних способах його об'єктивного вираження та процедурі підтвердження достовірності письмового оформлення волевиявлення належними учасниками правочину. Письмовою формою вважатиметься таке оформлення правочину, яке забезпечує фіксацію змісту правочину в одному документі або в кількох документах, в листах, телеграмах, якими обмінялися учасники правочину.
Так з огляду на вище викладене після спливу строку дії договору, сторони за договором, продовжили чинність Договору, діяли правомірно у межах укладеного договору за звичаями ділового обороту, яке є усталеним у певній сфері цивільних відносин (ч. 1 ст. 7 ЦК), поведінка сторін засвідчувала їхню волю до настання відповідних правових наслідків, відповідно до ч.2 ст. 205 ЦК, що підтверджується змістом, за загальним правилом ч. 1 ст. 218, недодержання письмової форми правочину, яка вимагається законом, не призводить до недійсності правочину. На випадок такого порушення закон встановлює лише заборону для суду обґрунтовувати своє рішення свідченнями свідків, але з огляду на норми ст. 207 ЦК сторонами додержана письмова форма укладення правочину на подовження дії договору.
Апеляційний господарський суд не погоджується з твердженням скаржника стосовно додаткового висунення вимог щодо виконання зобов'язання за отриманий будівельний матеріал на суму 176901.12 грн. по накладній № РН -0000148 від 24.02.2011р., оскільки в розумінні п.2 ст. 530 ЦК України звернення з позовом до суду є вимогою кредитора виконання розрахунків.
На день перегляду справи відповідач не надав доказів повного розрахунку.
Згідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, при цьому відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що рішення господарського суду прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 99; 101; 103 -105 ГПК України, суд,-
Постановив
Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Євроінвестгруп" залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Херсонської області від 09 червня 2011р. у справі № 5024/803/2011 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.
Головуючий суддя П.Ф. Мацюра
Суддя Е.І. Андрєєва
Суддя В.В. Лашин