"18" серпня 2011 р.Справа № 5024/711/2011
Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:
Головуючого судді: Мацюри П.Ф.,
Суддів: Андрєєвої Е.І. та Колоколов С.І.,
при секретарі судового засідання: Подуст Л.В.
за участю представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1, за довіреністю;
від відповідача - не з'явився;
розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2
на рішення господарського суду Херсонської області від 01.07.2011 р.
у справі № 5024/711/2011
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія"
до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_2
про розірвання договору фінансового лізингу та повернення предмету лізингу ,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про розірвання договору фінансового лізингу №01-293/08-обл від 09.09.2008 р., та повернення предмету лізингу.
В процесі розгляду справи 22.06.2011 р. за вх.№9519 позивачем надано до суду першої інстанції клопотання про уточнення позовних вимог (а.с.59). В зазначеному клопотанні позивач просить розірвати договір фінансового лізингу №01-293/08-обл від 09.09.2008 р., вилучити у ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ "Українська лізингова компанія" Дизельний автовантажувач СPCD15N-RW 10, стягнути з відповідача державне мито в сумі 85 грн. та 1200 грн. та витрати на ІТЗ судового процесу в розмірі 236 грн.
Рішенням господарського суду Херсонської області від 01 липня 2011 року у справі №5024/711/2011 (суддя Александрова Л.І.) позов ТОВ "Українська лізингова компанія" задоволено. Розірвано договір фінансового лізингу №01-293/08-обл від 09.09.2008 року, укладений між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія". Вилучено у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" дизельний автонавантажувача CPCD15N-RW 10 (заводський номер 071135434) 2008 року випуску. Стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" - 1285 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість та доведеність позовних вимог, з огляду на те що матеріалами справи доведено, що відповідач не сплачував лізингові платежі з 20.01.2009 р., що є підставою для розірвання договору, а відповідно до п.7 ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" та п.8.1. Додатку №4 до договору є всі підстави для повернення предмету лізингу.
Відповідач із рішенням суду першої інстанції не згодний, в апеляційній скарзі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Українська лізингова компанія" відмовити повністю. При цьому відповідач посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають істотне значення для справи. За доводами відповідача судом не враховано, що між сторонами відсутній спір, оскільки з 02.03.2010 р. договір фінансового лізингу №01-293/08-обл є розірваним.
18.08.2011 року від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з додатковими документами. В зазначеному відзиві на апеляційну скаргу позивач посилається на безпідставність доводів апеляційної скарги.
Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення, згідно з якими, позивач не погоджується з апеляційною скаргою, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення -без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, наданому до апеляційного господарського суду 18.08.2011р.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлявся належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення від 26.07.2011 р. Враховуючи викладене судова колегія апеляційного господарського суду ухвалила розглянути апеляційну скаргу за відсутністю представника відповідача.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права, заслухавши представника позивача, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача, з огляду на наступне.
Як правильно встановлено судом першої інстанції, 09 вересня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" (Лізингодавець, позивач) та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_2 (Лізингоодержувач, відповідач) укладено договір фінансового лізингу №01-293/08-обл, відповідно до умов якого позивач на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язується набути у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведені в специфікації і умовах передачі предмету лізингу (Додаток №2 до договору), а відповідач зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Додатком №2 до Договору визначено, що предметом лізингу за ним є дизельний автонавантажувач CPCD15N-RW 10 2008 року випуску.
За Актом приймання-передачі від 19 вересня 2008 року (а.с. 20)позивач передав відповідачу дизельний автонавантажувача CPCD15N-RW 10, заводський номер 071135434, 2008 року випуску, вартістю 120000 грн.
Відповідно до пункту 3.1. Договору відповідач виплачує позивачу лізингові платежі відповідно до графіку та умов статті 3 Загальних умов. Лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості предмета лізингу, а також чергових лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості Предмету лізингу; винагороду (комісію) позивачу за отриманий у лізинг предмет лізингу.
У додатку №1 до договору сторонами встановлено графік сплати лізингових платежів.
У додатку №4 до договору сторони встанови загальні умови договору фінансового лізингу.
Пунктом 3.2. Додатку №4 до договору сторонами встановлено, що авансовий лізинговий платіж лізингоодержувач зобов'язаний сплатити протягом трьох банківських днів з моменту отримання рахунку від лізингодавця.
Згідно пункту 3.5. Додатку №4 до договору якщо передача предмета лізингу відбулася до п'ятнадцятого числа місяця, чергові лізингові платежі сплачуються кожного п'ятого числа місяця, інакше, чергові платежі сплачуються кожного двадцятого числа місяця.
Відповідно до пункту 3.7. Додатку №4 до договору всі інші чергові лізингові платежі, відповідно до графіку та загальних умов, відповідач зобов'язаний сплачувати відповідно до умов пунктів 3.4., 3.5. Загальних умов (Додатку №4 до Договору), починаючи з другого по порядку місяця, після місяця, в якому був підписаний Акт.
В порушення умов Додатку №4 до договору відповідач з 20.01.2009 року не в повному обсязі та несвоєчасно виплачує орендні платежі, заборгованість відповідача відповідно до наданого позивачем розрахунку становить 193214 грн. 47 коп. Відповідачем не спростовано наведену в розрахунку суму заборгованості.
22 березня 2011 року позивач надіслав відповідачу повідомлення №381 від 22.03.2011 року (а.с. 39), яким у зв'язку з несплатою орендної плати пропонував відповідачу розірвати договір у зв'язку з невиконанням умов договору щодо здійснення лізингових платежів, а також пропонував повернути предмет лізингу.
Відповідачем повідомлення позивача отримано 29 березня 2011 року, проте відповіді відповідачем не надано.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України „Про фінансовий лізинг” від 16.12.1997 року відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу про лізинг, найм (оренду), купівлю - продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлені цим Законом.
Відповідно до положень статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингодавець має право вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.
Пунктом 8.2. Договору сторони погодили підстави для розірвання договору за вимогою лізингодавця, зокрема, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання терміну платежу, встановленого в Загальних умовах.
Матеріалами справи доведено, що відповідач не сплачував лізингові платежі з 20.01.2009 р.
Враховуючи викладене, господарським судом першої інстанції правомірно задоволенні вимоги позивача в частині розірвання договору фінансового лізингу.
Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Відповідно до п. 8.1. Додатку №4 до Договору лізингодавець має право вилучити предмет лізингу у випадку, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж (частково або в повному обсязі) та прострочення сплати становить більше 30 (тридцяти) днів з дня настання строку платежу, встановленого в Загальних умовах.
Наведені відповідачем в апеляційній скарзі вимоги з посиланням на матеріали, що є у справі не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду.
Приймаючи до уваги викладені норми та умови договору позовні вимоги про зобов'язання повернути предмет лізингу також підлягають задоволенню.
Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги ФОП ОСОБА_2, а отже оскаржуване рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -
Рішення господарського суду Херсонської області від 01 липня 2011 року у справі №5024/711/2011 залишити без змін, а апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 -без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя: П.Ф.Мацюра
Судді: Е.І.Андрєєва
С. І. Колоколов