26.08.11 УКРАЇНА
Чернігівської області
14000 , м. Чернігів проспект Миру, 20 тел. 698-166, 774-462
Іменем України
„22" серпня 2011 р. справа № 11/85
Прокурор Новгород-Сіверського району (вул. Замкова, 9а, м. Н-Сіверський, 16000) в інтересах держави в особі: Новгород-Сіверської районної державної адміністрації, вул. Майстренка, 6, м. Новгород-Сіверський, 16000
Відповідач: Приватне підприємство "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція", с. Мамекине, Новгород-Сіверський район, Чернігівська область,16032
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних на предмет спору Новгород-Сіверська державна податкова інспекція, вул. К. Маркса, 24, м. Новгород-Сіверський, 16000
Предмет спору: про стягнення шкоди 16922,93 грн.
Суддя Бобров Ю.М.
Представники сторін:
Представник позивача: участі не взяв.
Представник відповідача: участі не взяв.
Представник третьої особи: участі не взяв.
В судовому засіданні взяв участь: старший прокурор Коржос С.О., посвідчення № 21 від 22.03.2010 р.
Прокурором Новгород-Сіверського району подано позов в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської районної державної адміністрації до Приватного підприємства "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція", третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних на предмет спору - Новгород-Сіверська державна податкова інспекція, про стягнення 16922,93 грн. шкоди.
З клопотанням прокурора строк розгляду спору продовжувався, розгляд справи відкладався.
У позовній заяві прокурор, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається, зокрема, на те, що проведеною контрольно-ревізійним відділом в Новгород-Сіверському районі плановою ревізією виконання бюджету та використання бюджетних коштів у Мамекинській сільській раді Новгород-Сіверського району виявлено, що ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" використовує землі запасу державної власності загальною площею 141,8 га, з них: 35,8 га -землі сільськогосподарського призначення та 106,0 га -землі водного фонду для розведення та вирощування риби.
Вказана земельна ділянка використовувалася підприємством з 17.11.08р. по 30.09.10р. без правовстановлюючої документації.
На думку прокурора, відповідачем внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою заподіяно шкоду у розмірі 16 922,93 грн., розраховану у відповідності з вимогами Постанови КМ України „Деякі питання оренди землі” № 1724 від 13.12.06р.
На вимогу суду відповідачем надано письмові пояснення (відзив на позов), в яких він повідомляє, що шкоду за самовільне зайняття земельної ділянки з підприємства вже було стягнуто за рішенням господарського суду Чернігівської області.
Від позивача та третьої особи надійшли письмові клопотання про розгляд справи без участі їх представників.
До початку призначеного на 22.08.11р. судове засідання від прокурора надійшла заява в якій він просить суд залишити позов без розгляду (а.с.88).
Розглянувши заяву, суд залишив її без задоволення.
Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні учасників судового процесу, суд встановив наступне.
Як вбачається із поданого позову, його підставою є використання відповідачем земельної ділянки без правовстановлюючої документації, зокрема, договору оренди земельної ділянки, а предметом позову -стягнення 16 922,93 грн. шкоди (упущеної вигоди), завданої внаслідок несплати орендної плати за користування земельною ділянкою.
Як випливає зі змісту ст. 11 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними є самовільним зайняттям земельної ділянки.
У матеріалах справи міститься копія вироку Новгород-Сіверського суду Чернігівської області від 27.10.10р. у справі № 1-156/2010р. (а.с.65), згідно якого суд визнав засновника ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" Гринька Романа Васильовича винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику). Вирок набрав законної сили.
У цьому вироку судом встановлено, що в результаті протиправних дій Гринька Р.В. щодо самовільного зайняття земельної ділянки загальною площею 141,8 га, державі завдано істотну шкоду.
Крім того, рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.11.10р. у справі № 10/134 (а.с.71-75) за позовом Чернігівського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської районної державної адміністрації, треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору -Головне управління Держкомзему в Чернігівській області та КСП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція", до ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" про стягнення шкоди в сумі 86 384,70 грн. та повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, яке набрало законної сили, встановлено самовільне зайняття ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" земельної ділянки площею 106,0 га (з 141,8 га), зобов'язано відповідача повернути власнику цю самовільно зайняту ділянку та стягнуто з підприємства шкоду в сумі 65 297,25 грн.
Отже, судами встановлено саме самовільне зайняття ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" земельної ділянки площею 106,0 га земель водного фонду.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної справи, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені.
У п. 3.6 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.11р. „Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин” надано роз'яснення, що у вирішенні питання про задоволення вимог щодо стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки, господарським судом необхідно мати на увазі, що розмір такої шкоди визначається відповідно до розрахунку, зробленого територіальними органами інспекції Міністерства екології та природних ресурсів України або Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель Держкомзему та її територіальними підрозділами на підставі Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.07р. № 963.
Шкоду розраховану саме за цією Методикою, було стягнуто з відповідача вищевказаним рішенням господарського суду Чернігівської області від 18.11.10р. у справі № 10/134.
Щодо стягнення шкоди у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержання плати за оренду земельної ділянки), у спорах за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування, то, як випливає з п. 3.8 вищенаведеної постанови пленуму ВГСУ, відповідачами у цих спорах є особи, які набули у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформили право користування земельною ділянкою.
Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні позову.
В заяві про залишення позову без розгляду, прокурором не зазначено відповідно до якого саме пункту частини першої статті 81 ГПК України суд може залишити позов без розгляду.
Керуючись ст.ст. 35, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
У позові відмовити повністю.
В судовому засіданні 22.08.2011 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.
Суддя Ю.М. Бобров
Повне рішення складено 26 серпня 2011 року.