"22" серпня 2011 р.Справа № 10/17-2315-2011
за позовом Фонду підтримки підприємництва м. Ізмаїл
до відповідача Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
про стягнення 8814,91грн.
Суддя Смелянець Г.Є.
за участю представників сторін
від позивача: Стойкова В.П. голова правління
від відповідача: не з'явився
Суть спору: Фонд підтримки підприємництва м. Ізмаїл звернувся до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 8814,91 грн., з яких, 8000 грн. - основний борг з повернення фінансової допомоги, яка надана позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору про надання фінансової допомоги від 26.06.2008р.; 424,65 грн. -пеня; 300,52 грн. - інфляційні втрати та 89,74 грн. - 3% річних, що нараховані відповідачу за порушення строків повернення фінансової допомоги. Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати по сплаті державного мита, витрати на ІТЗ судового процесу, та витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1000 грн.
Під час розгляду справи відповідач оплатив позивачу частину боргу в сумі 2000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №132 від 29.07.2011р., а позивач надав розрахунок загальної ціни позову, який залучений судом до справи 22.08.2011р. та згідно з яким ціна позову становить 6814,91 грн., в т.ч. основний борг з повернення фінансової допомоги в сумі 6000 грн., пеня в сумі 424,65 грн., 3% річних в сумі 89,74 грн. та інфляційні в сумі 300,52 грн. Також позивач на вимогу суду надав письмові пояснення щодо дати укладення угоди від 18.03.2009р. про зміну порядку виконання договору про надання фінансової допомоги №27 від 26.06.2009р.
Відповідач не скористався своїм правом бути присутнім у судових засіданнях та правом надання до суду відзиву на позов, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача у судових засіданнях та в силу вимог ст.75 ГПК України за наявними у справі документами, з огляду також на те, що 25.08.2011р. закінчується встановлений вимогами ст.69 ГПК України двомісячний строк вирішення спору у даній справі, який проводжений господарським судом на 15 днів до 25.08.2011р. у зв'язку із задоволенням відповідного клопотання позивача.
Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
26.06.2008р. між Фондом підтримки підприємництва м. Ізмаїл (в подальшому -Фонд, позивач) і ФОП ОСОБА_2 (позичальник, відповідач) укладено договір про надання фінансової допомоги №27, згідно з яким позивач зобов'язався надати відповідачу фінансову допомогу у межах 10000 грн. для організації виробництва попкорну на поточний рахунок відповідача.
Умовами п. 3.1, п.3.3 договору встановлено, що фінансова допомога надається строком на один рік з дати видачі фінансової допомоги, повне погашення здійснюється при настанні кінцевого строку погашення фінансової допомоги, встановленого у п. 3.1 договору.
Згідно з умовами п. 4.3.4 договору відповідач зобов'язався забезпечити своєчасне погашення фінансової допомоги у строки, обумовлені вказаним договором, а відповідно до умов п.6.2. договору при порушенні строків повернення фінансової допомоги відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у період її нарахування, від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Також судом встановлено, що 02.07.2008р. на виконання умов договору про надання фінансової допомоги №27 від 26.06.2008р. позивач надав відповідачу фінансову допомогу в сумі 10000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №97 від 02.07.2008р., а 18.03.2009р. між позивачем і відповідачем укладено угоду про зміну порядку виконання договору про надання фінансової допомоги №27 від 26.06.2008р., умовами якої змінено умови п.3.1. договору щодо строків погашення фінансової допомоги, а саме встановлено, що строк повернення фінансової допомоги 04.07.2009р.
Між тим, відповідач у встановлені угодою строки фінансову допомогу позивачу не повернув, а 29.09.2009р. позивач направив відповідачу претензію від 28.09.2009р. за вих. №66 з вимогою повернення заборгованості, яку відповідач одержав 06.10.2009р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але відповіді позивачу не надав і фінансову допомогу не повернув. 02.04.2010р. позивач також направив відповідачу претензію від 02.04.2010р. за вих. №27 з вимогою повернення заборгованості, яку відповідач одержав 06.04.2010р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, але відповіді позивачу не надав і фінансову допомогу не повернув.
08.07.2010р. відповідач звернувся до позивача із заявою, в якій просив позивача надати відстрочку повернення фінансової допомоги з наступним графіком погашення заборгованості: в липні 2010 року -1000 грн., в серпні 2010 року -1000 грн., у вересні 2010 року -1000 грн., у жовтні 2010 року -1000 грн., у листопаді 2010 року -1000 грн., у грудні 2010 року -1000 грн., у січні 2011 року -1000 грн., у лютому 2011 року -1000 грн., у березні 2011 року -1000 грн. та у квітні 2011 року -1000 грн.
26.08.2010р. відповідачем здійснено часткове повернення фінансової допомоги в сумі 2000 грн., що підтверджується випискою з банківського рахунку позивача за 26.08.2010р., а решту заборгованості по сплаті фінансової допомоги у розмірі 8000 грн. відповідач позивачу не повернув, що і зумовило звернення останнього до суду з даним позовом.
Під час розгляду справи відповідач оплатив позивачу частину боргу в сумі 2000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №132 від 29.07.2011р., а позивач надав до суду розрахунок загальної ціни позову, який залучений судом до справи 22.08.2011р. та згідно з яким ціна позову становить 6814,91 грн., в т.ч. основний борг з повернення фінансової допомоги в сумі 6000 грн., пеня в сумі 424,65 грн., 3% річних в сумі 89,74 грн. та інфляційні в сумі 300,52 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:
Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вище встановлено господарським судом, між позивачем і відповідачем укладено договір про надання фінансової допомоги, із угодою про зміну порядку виконання договору, на виконання яких позивачем надано відповідачу фінансову допомогу в сумі 10 000 грн., яку відповідач зобов'язався повернути позивачу в строк до 04.07.2009р.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з ч.ч.1,3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Згідно з вимогами ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а відповідно до вимог ч.1 ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 ГК України.
Між тим, із вищевстановлених обставин справи випливає, що у встановлений договором строк відповідач не повернув позивачу 10000 грн., а часткове погашення наданої позивачем фінансової допомоги здійснено відповідачем лише 26.08.2010р. в сумі 2000 грн.
Під час розгляду даної справи у суді відповідач оплатив позивачу частину боргу в сумі в сумі 2000 грн., що підтверджується прибутковим касовим ордером №132 від 29.07.2011р.
Таким чином борг відповідача з повернення фінансової допомоги становить 6000 грн. і наявність цього боргу жодним чином не спростована відповідачем.
З огляду на вищевикладене позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 6000 грн. підлягають задоволенню господарським судом, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 2000 грн. підлягають припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, згідно з якою господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Вимогами п.3 ч.1 ст.611 ЦК України також передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки, а в силу вимог ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (пені) є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Як вище встановлено господарським судом, умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що при порушенні строків повернення фінансової допомоги відповідач оплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ діючої у період її нарахування, від суми непогашеної заборгованості за кожний день прострочення платежу.
Розрахунок пені, який здійснений позивачем, із врахуванням при цьому запропонованого відповідачем у заяві графіку повернення фінансової допомоги, та згідно з яким розмір нарахованої відповідачу пені становить 424,65 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо пророчення відповідача.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. При цьому в силу вимог ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Статтею 1050 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу; якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу.
Розрахунок 3% річних та інфляційних, який також здійснений позивачем із врахуванням запропонованого відповідачем у заяві графіку повернення фінансової допомоги, та згідно з яким розмір нарахованих відповідачу 3% річних становить 89,74 грн. та розмір нарахованих відповідачу інфляційних становить 300,52 грн., перевірений господарським судом та встановлено його відповідність обставинам справи щодо пророчення відповідача.
З огляду на вищевикладене, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість і правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та індексу інфляції, а отже і їх задоволення.
Відповідно до ст.44, 49, ч.3 ст.80 ГПК України судові витрати позивача по сплаті державного мита, на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача у справі, виходячи з того, що частина боргу в сумі 2000 грн. сплачена відповідачем позивачу під час розгляду даної справи у суді.
При цьому витрати позивача на оплату послуг адвоката покладаються на відповідача у справі з огляду на наявний у справі договір, який 31.05.2011р. укладений між адвокатом ОСОБА_4 і позивачем про надання правової допомоги з підготування позовного матеріалу та складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ФОП ОСОБА_2 до господарського суду Одеської області, із вставленням гонорару 1000 грн.; квитанцію №02/06 від 01.06.2011р., згідно з якою позивачем оплачено 1000 грн., Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю гр. ОСОБА_4 №НОМЕР_2 від 11.12.2002р., а також вимоги ч.2 ст.4 Закону України «Про адвокатуру», якою передбачено, що адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань.
Керуючись ст.ст. 44, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1.Позов Фонду підтримки підприємництва м. Ізмаїл задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_5 (68600, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_3 ВАТ КБ «Надра», м. Ізмаїл, МФО 328975) на користь Фонду підтримки підприємництва м. Ізмаїл (68600, Одеська область, м. Ізмаїл, проспект Суворова, 62, код ЄДРПОУ 26016955, р/р 2600301533023 у філії «Укрексімбанк в м. Ізмаїлі», МФО 328629) основний борг в сумі 6000 (шість тисяч) грн., пеню в сумі 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 65 коп., інфляційні в сумі 300 (триста) грн. 52 коп., 3% річних в сумі 89 (вісімдесят дев'ять) грн. 74 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн., витрати на ІТЗ судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн., витрати на оплату послуг адвоката в сумі 1000 (одна тисяча) грн.
3. В решті позовних вимог провадження у справі припинити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено у встановленому законом порядку.
Суддя Смелянець Г.Є.
Повне рішення складено і підписано 23 серпня 2011 року.