"15" серпня 2011 р.Справа № 26/17-2505-2011
Господарський суд Одеської області у складі :
судді Никифорчука М.І.
при секретареві Бахарєві К.Б.
за участю представників сторін :
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю від 23.03.2011р.;
від відповідача : не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу:
за позовом : Державного підприємства «Одеська залізниця»;
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Севтрансгаз»;
про стягнення 16520,80 грн., -
Державне підприємство „Одеська залізниця” ( далі -Залізниця) звернулось із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Севтрансгаз” (далі -Севтрансгаз ) із позовом про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 16520 грн. 80 коп. посилаючись на наступне.
26.04.2010 між Севтрансгаз та Залізницею укладений договір №ОД/НКВ-10-439-НЮ на виконання підрядних робіт: «Пусконаладка газопостачального обладнання, режимна наладка, еколого-теплотехнічні випробування газових модулів вагонного депо ст. Каховка». Роботи були виконані своєчасно та повному обсязі, про що свідчить акт приймання виконаних будівельних робіт від 18.08.2010 на загальну суму 99124,80 грн. (в т.ч. ПДВ -16520,80 грн.). Залізницею сплачена вартість виконаних робіт у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням від 21.08.2010 №43.
Відповідно до пп.. 1.7. ст. 1, пп.. 7.7.1. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР:
- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зибов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
- Податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
У зв'язку з оплатою вартості робіт та на підставі отриманої Одеською залізницею податкової накладної №567, виписаної TOB «Севтрансгаз»21.08.2010, Одеською залізницею було включено до складу податкового кредиту «Податкової декларації з податку на додану вартість вересня 2010 року»суму ПДВ 16520,80 грн.
З інформації, розміщеної на офіційному web-сайті Державної податкової адміністрації України www.sta.gov.ua (на якому відповідно до п.35 «Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість», затв. наказом ДПАУ від 01.03.2000 №79 оприлюднюються дані про реєстрацію та анулювання реєстрації платників ПДВ), Одеській залізниці стало відомо, що 07.07.2010 було анульоване свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Севтрансгаз».
Відповідно до пп. 7.2.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.
Як зазначає позивач у позові, оскільки свідоцтво платника податку на додану вартість TOB «Севтрансгаз»було анульоване, TOB «Севтрансгаз»з 07.07.2010 немало право складати податкові накладні, у зв'язку з чим складена 21.08.2010 податкова накладна №567 є недійсною, а сума ПДВ у розмірі 16520,80 грн. отримана TOB «Севтрансгаз»без наявності правових підстав.
Відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-111 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Якщо у майбутніх податкових періодах платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
У зв'язку з зазначеними обставинами, Одеською залізницею була зменшена сума податкового кредиту з ПДВ на 16520,80 грн. за вересень 2010 року шляхом подання «Уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок»у березні 2011 року.
Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави зобов'язана повернути потерпілому це майно, незалежно від того, чи безпідставне набуття майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1212 ЦК України, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», Залізниця просить позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення з позначкою органу зв'язку „причина повернення -адресат вибув”. Аналізуючи вказане поштове повідомлення, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи за таких підстав.
Відповідно до роз'яснень Вищого господарського суду, України, до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судовою процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув"', "адресат відсутній" і т.п., у даному випадку позначка „адресат вибув” з урахуванням обставин даної справи, на думку суду, вважається належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Таким чином, суд вважає за можливе розглянути дану справу за відсутністю представника відповідача, згідно правил ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Вислухавши представника позивача, дослідивши надані позивачем докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.
Згідно вимог ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до статті 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема : письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів.
Як випливає із матеріалів справи, приведені позивачем обставини повністю підтверджуються наявними у справі доказами які не викликають у суду сумніву.
Посилання позивача на приписи ст. 1212 Цивільного кодексу України суд вважає правильним. Щодо посилання позивача на приписи Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 №168/97-ВР та „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 №2181-111 суд зазначає таке.
Відповідно до п.2 розділу XIX прикінцеві положення Податкового кодексу України,- 2. Визнати такими, що втратили чинність: 1) з 1 січня 2011 року: Закон України "Про податок на додану вартість" ( 168/97-ВР із наступними змінами); Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" ( 2181-14 ( із наступними змінами).
З приведеного випливає, що Закону на приписи якого посилається позивач на день звернення до господарського суду втратив чинність.
Відповідно до частини 3 ст. 5 Цивільного кодексу України, Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.
Таким чином, оскільки приведені позивачем обставини регулюються нормами Податкового кодексу України та вказаною нормою ЦК України, вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсягу.
Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 32,33,43,49, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1212 Цивільного кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Державного підприємства „Одеська залізниця” - задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Севтрансгаз»( 65012, м.Одеса, вул. Велика Арнаутська, 2-б р/р 26000380 в АТ «Ерсте Банк», МФО 380009 код ЄДРПОУ 32972491 ) на користь Державного підприємства „Одеська залізниця” (65012, м.Одеса, вул. Пантелеймонівська, 19 р/р 26003000001, в ОФ АБ «Експрес-Банк»в м. Одеса, МФО 328801, код ЄДРПОУ 01071315) безпідставно набуті кошти у сумі 16520 (шістнадцять тисяч п'ятсот двадцять ) грн. 80 коп., державного мита в сумі 165 ( сто шістдесят п'ять) грн. 21 коп., витрат на ІТЗ судового процесу в розмірі 236 ( двісті тридцять шість ) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Никифорчук М.І.
Повне рішення складено 19.08.2011 р.