"18" серпня 2011 р.Справа № 35/17-2242-2011
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверсія"
до відповідача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2
про стягнення 19247,35грн.
Суддя Гут С.Ф.
В судовому засіданні приймали участь:
Від позивача: ОСОБА_3, довіреність від 01.03.11р.;
Від відповідача: не з'явився;
СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конверсія", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 19247,35грн., а саме: основного боргу у розмірі 11833,85грн., пені у розмірі 1161,01грн., 3%річних у розмірі 1068,16грн., індексу інфляції у розмірі 5184,33грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 08.06.11р. порушено провадження у справі №35/17-2242-2011.
За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 19.07.11р. строк вирішення спору по справі №35/17-2242-2011 було продовжено до 22.08.11р., в порядку ст. 69 ГПК України.
Відповідач в судові засідання не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про час та місце судових засідань, а саме, за його юридичною адресою, підтвердженою даними з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 26.07.2011р., про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позов не надав, своє право на захист не використав, у зв'язку з чим справа розглядається по наявним в ній матеріалам у порядку ст.75 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив.
21.12.06р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конверсія" (власник мереж) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (користувач) було укладено договір про спільне використання технологічних мереж основного споживача №6, згідно умов якого власник мереж зобов'язався забезпечити передачу електричної енергії в межах величин, дозволених користувачу до використання, а користувач, в свою чергу, зобов'язався своєчасно сплачувати за використання електричної мережі, отримані послуги, в тому числі за перетікання реактивної електричної енергії.
Згідно п. 4.2. договору Користувач зобов'язаний здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж складає 20% від обсягу переданої користувачу електричної енергії. Плата за використання електричних мереж власника мереж вноситься користувачем на підставі рахунка, одержаного від власника мереж. Тривалість періоду для оплати отриманого рахунку становить п'ять днів.
Відповідно до п.8.2.1. за внесення платежів, передбачених п.4.1. цього договору, з порушенням терміну, зазначеного відповідним додатком до цього договору, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 2% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума пені зазначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Пунктом 10.4. договору передбачено, що договір укладається на строк до 21.12.07р., набирає чинності з дня його підписання та вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.
21.12.07р. між сторонами було укладено додаткову угоду, згідно якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 21.12.08р.
21.12.08р. між сторонами було укладено додаткову угоду, згідно якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 21.12.09р.
21.12.09р. між сторонами було укладено додаткову угоду, згідно якої сторони домовилися продовжити строк дії договору до 21.12.10р.
В підтвердження виконання зобов'язань за договором позивач надав суду рахунки за період з березня 2007р. по січень 2010р.
В порушення умов зазначеного договору відповідач не розрахувався з позивачем у встановлений договором строк за надані послуги, тому позивач направив на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 претензію вих.№5/9 від 26.09.2010р. з вимогою оплатити заборгованість, яка існує станом на 01.10.10р. у розмірі 11833,85грн. та пеню у розмірі 44702,80грн., яка залишена відповідачем без відповіді.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Конверсія" надіслало 28.03.11р. на адресу відповідача претензію №282 з вимогою у строк до 01.04.11р. оплатити заборгованість, яка станом на 28.03.2011р. складає 11833,85грн.
Зазначена претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Враховуючи невиконання відповідачем взятого на себе за договором обов'язку щодо оплати наданих послуг, позивач звернувся до суду з позовною заявою, згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача №6 від 21.12.06р. у розмірі 19247,35грн., а саме: основний борг у розмірі 11833,85грн., пеню у розмірі 1161,01грн., 3%річних у розмірі 1068,16грн., індекс інфляції у розмірі 5184,33грн.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
В частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (зі змінами та доповненнями) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Так, судом встановлено наявність надання позивачем послуг за договором про спільне використання технологічних мереж основного споживача №6 від 21.12.06р., існування заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за отриманні послуги, у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з березня 2007р. по грудень 2010р. у розмірі 11833,85грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних у сумі 1068,16грн., індексу інфляції у сумі 5184,33грн. за період з 01.04..07р. по 01.05.11р.
Згідно ст.625 зазначеного кодексу боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи приписи законодавства, встановлення судом заборгованості фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, заявлені позивачем позовні вимоги щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 1068,16грн., індексу інфляції в сумі 5184,33грн. підлягають судом задоволенню в повній мірі.
Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 пені в розмірі 1161,01грн. за період з 06.02.10р. по 06.08.10р.
Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки -грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобов'язання.
Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожний день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Наданий позивачем розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню у розмірі 1161,01грн.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).
Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверсія" до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у розмірі 19247,35грн., а саме: основного боргу у розмірі 11833,85грн., пені у розмірі 1161,01грн., 3%річних у розмірі 1068,16грн., індексу інфляції у розмірі 5184,33грн., є обґрунтованими, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.
Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 192,48грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.
Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (65042, АДРЕСА_1; Ід.код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Конверсія" (65058, м. Одеса, пр-т Шевченка, 8а; код ЄДРПОУ 31368284, п/р №26006001000001 в АТ „Імексбанк”, м. Одеса) суму основного боргу у розмірі 11833(одинадцять тисяч вісімсот тридцять три)грн.85коп., пеню у розмірі 1161(одну тисячу сто шістдесят одну)грн.01коп., 3%річних у розмірі 1068(одну тисячу шістдесят вісім)грн.16коп., індекс інфляції у розмірі 5184(п'ять тисяч сто вісімдесят чотири)грн.33коп., витрати по сплаті держмита на суму 192(сто дев'яносто дві)грн.48коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.
Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.
Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.
Суддя Гут С.Ф.
Повний текст рішення складено 23.08.2011р.