16.08.2011 Справа № 5008/1034/2011
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Плюс Бока” (с. Середнє Водяне Рахівського району Закарпатської області, Україна)
до відповідача фірми „ZELJONIJ КFТ” (7474, м. Шімонфа, Угорська республіка)
про тлумачення змісту правочину,
Суддя С.Б. Швед
секретар судового засідання - Кость В.В.;
від позивача -ОСОБА_1, представник по довіреності від 20.08.10;
Товариство з обмеженою відповідальністю „Плюс Бока” звернулося до суду з позовом про тлумачення змісту п. 11 контракту від 12.01.2010 р. №04/10, укладеного з фірмою „ZELJONIJ КFТ”,
Позовні вимоги обґрунтовуються необхідністю тлумачення змісту п. 11 контракту через його суперечність та невизначеність задля уникнення спорів між сторонами щодо порядку застосування вказаного пункту контракту при вирішенні спірних питань у майбутньому.
Представник позивача позов підтримав повністю.
Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (поштові повідомлення, а.с. 1-2), свого представника у судове засідання не направив, тому справа розглянута за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Дослідивши подані по справі доказові матеріали, суд констатує такі висновки:
12.01.2010р. між ТОВ „Плюс Бока” (Продавець) та фірмою „ZELJONIJ КFТ” (Покупець) укладено контракт №04/10 купівлі -продажу лісопродукції (далі -Контракт).
За умовами Контракту (п. 11) „Всі спірні питання вирішуються в робочому порядку, у іншому випадку- сторони домовилися, що цей розгляд буде проводитися з застосуванням Регламенту Міжнародного комерційного суду при Торгово -промисловій палаті України. Правом, регулюючим відносини по даному Контракту, є законодавство України. Місце розгляду- арбітражний суд м. Ужгород”.
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину (частина друга ст. 213 Цивільного кодексу України).
Суд виходить з того, що передбачені ст.ст. 213 та 637 Цивільного кодексу України законодавчі норми щодо можливості тлумачення судом змісту правочину (контракту) в судовому порядку у спірній по справі ситуації застосуванню не підлягають.
Так, позивач, при наявності у п. 11 Контракту суперечних по своїй правовій природі варіантів вирішення між сторонами спірних питань, фактично просить суд встановити (обрати) один із них.
У спірній по справі ситуації суд не може визначати за сторін будь -який з варіантів вирішення між ними спірних питань у майбутньому з огляду на те, що вищевказане є виключною компетенцією суб'єктів господарювання, які вступають у договірні відносини між собою на основі принципів вільного волевиявлення та свободи договору.
Тлумаченню підлягає зміст правочину або його частина у способи, встановлені ст. 213 ЦК України, тобто, тлумаченням правочину є встановлення його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення неясностей та суперечностей у трактуванні його положень.
В даному ж випадку позивач просить визначити спосіб розгляду між сторонами суперечностей за відсутності фактичного волевиявлення сторін відносно цього при укладенні Контракту.
З урахуванням вищенаведеного вирішення поставленого позивачем питання відноситься до виключної компетенції сторін договору, тому позов як такий, що не відповідає встановленим законом способам захисту порушеного права, задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 124, 129 Конституції України, ст. ст. 4, 33, 34, 43, 75, 82-85, 115 Господарського процесуального кодексу України,
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому статтею 85 Господарського процесуального кодексу України, і є обов'язковим до виконання на території України.
Суддя С. Швед