83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
09.08.11 р. Справа № 37/172пд
Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Лазаренко Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІРМА ФЕРРІ”, м. Донецьк, ідентифікаційний код 34902946
до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, Донецька область, ідентифікаційний номер НОМЕР_1
про: розірвання договору оренди б/н від 01.09.09р. та зобов'язання звільнити і повернути приміщення.
за участю уповноважених представників:
від Позивача - ОСОБА_2 (за довіреністю бн/ від 15.06.2011р.);
від Відповідача - ОСОБА_3 (за довіреністю №591 від 25.07.2011р.)
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.
Згідно ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався з 26.07.2011р. на 09.08.2011р.
У судовому засіданні 09.08.2011р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Товариство з обмеженою відповідальністю „ФІРМА ФЕРРІ”, м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь, Донецька область (далі - Відповідач) про розірвання договору оренди б/н від 01.09.09р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „ФІРМА ФЕРРІ” та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1; зобов'язання звільнити нежитлове приміщення загальною площею 680,2кв.м. та підвальне приміщення 302,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом передачі ключів посадовим особам позивача та звільнення приміщень від особистого майна; зобов'язання повернути нежитлове приміщення загальною площею 680,2 кв.м. та підвальне приміщення загальною площею 302,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 Позивачу та оформити акт прийому-передачі
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором оренди нежитлового приміщення б/н від 01.09.2009р. відносно плати за оренду, водопостачання та електропостачання, що є підставою для розірвання спірного договору, та протиправне перебування спірного майна, приналежного Позивачеві у володінні Відповідача.
На підтвердження вказаних обставин Позивач надав договір оренди нежитлового приміщення б/н від 01.09.2009р., акт приймання-передачі до нього з додатками, право установчі документи, довідки від 21.06.2011р., нормативно обґрунтувавши вимоги ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 387, 611, 651, 653, 759, 782, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Позивач надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 34-42), у тому числі - письмові пояснення від 25.07.2011р. щодо обсягу, строків та сутності зобов'язання зі сплати за оренду та стану виконання обов'язків з оплати комунальні Відповідачем комунальних послуг.
Відповідач надав відзив від 05.08.2011р. (а.с.а.с.51-60), яким проти позову заперечив, посилаючись на: не закінчення строку дії договору, а отже - строку зобов'язання з доукомплектації; здійснення фактичної доукомплектації приміщень на суму 67875грн.; ненадання Позивачем документів для здійснення оплати електро- і водопостачання, що вказує на прострочення кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України; наявність сторонніх осіб у частині орендованих приміщень і їх протиправні дії.
У судовому засіданні 09.08.2011р. представники сторін підтримали свою позицію, викладену письмово, вказували на відсутність будь-яких інших доказів на її підтвердження та на запитання суду повідомили про відсутність між ними домовленості щодо розміру і сутності виконання зобов'язання з доукомплектації об'єкту оренди, а Відповідач наголосив на тому, що здійсненні заходи з облаштування певних номерів меблями і побутовою технікою були здійснені ним виходячи з власного розуміння потреб експлуатації об'єкту оренди без відповідного узгодження з Орендодавцем і без передання йому у власність означеного майна (меблів і побутової техніки).
Суд вважає за можливе розглянути спір за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.
Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд
01.09.2009р. Позивачем (Орендодавець) та Відповідачем (Орендар) підписали договір оренди нерухомого майна б/н (а.с.а.с.6, 7), згідно п.п.1.1, 1.2, 2.1, 3.1. якого Орендодавець зобов'язався передати, а Орендар прийняти в строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 680,2кв.м., та підвальне приміщення, загальною площею 302,2кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - об'єкт) для здійснення підприємницької діяльності зсдача в оренду нерухомого майна), строком на 35 місяців з 01.09.2009р. до 01.08.2012р. включно.
Право власності на об'єкт оренди належить Позивачу згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 22.04.2008р. №100 (а.с.23-24), та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.04.2008р., номер запису: 1066 в книзі 16м, с.217 (а.с. 24) та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22.04.2008р.номер запису: 461 в книзі: 16м, с.218 (а.с. 26).
Відповідно до п.3.2 договору за використання майна орендар зобов'язується доукомплектувати його меблями, побутовою технікою до закінчення строку оренди. Разом із тим, сторонами не було визначено кількісні і якісні показники цього обов'язку. Крім того, п. 3.3. на Орендаря покладався обов'язок з щомісячної сплачує послуг по водопостачанню та електропостачанню об'єкту.
Пунктом 5.2.1 договору передбачено, що Орендодавець має право один раз на місяць здійснювати перевірку порядку використання об'єкту визначеного п. 1.2 договору в присутності Орендаря, а згідно умов п.п. 5.2.2. і 5.3.2 у разі погіршення стану об'єкту визначеного п. 1.2 договору, Орендар зобов'язаний привести майно у первинний стан за власний рахунок.
Розділом 6 вказаного договору передбачено, що у випадку порушення своїх договірних зобов'язань, Сторони несуть відповідальність, відповідно до чинного законодавства України та цього договору (п.6.1), тоді як у разі припинення дії договору за ініціативою Орендодавця раніше вказаного строку будуть накладені штрафні санкції в розмірі 1000000,00грн., а також повернення всіх матеріальних витрат Орендаря за періоди оренди об'єкту визначеного п. 1.2. договору (п.6.2).
Відповідно до п. 4.1. договору об'єкт оренди був переданий Позивачу у користування, про що сторонами складено і підписано відповідний акт приймання-передачі з додатками (а.с.9), в п.3 якого містяться зауваження відносно необхідності проведення косметичного ремонту та генерального прибирання.
Згідно листа Акціонерного товариства „Комерційний банк „СОЮЗ” №23/02/818-1 від 21.06.2011р. на запит Позивача від 20.06.2011р. (а.с.27), грошові кошти від Відповідача на поточний рахунок Позивача з моменту укладання спірного договору та до цього часу не надходили.
За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві (а.с.а.с.51-60).
Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених немайнових вимог, оскільки їх об'єднання відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникненні та наданими доказами (порушення зобов'язань за договором орнеди), а їх спільний розгляд не утруднить вирішення спору, а, навпаки, сприятиме реалізації гарантованого ст. 13 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. прав на ефективний судовий захист.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають частковому задоволенню, враховуючи наступне:
Як вбачається із змісту позовної заяви та матеріалів справи сутність розглядуваного спору полягає у розірвання підписаного сторонами договору оренди та зобов'язанні звільнити і повернути орендоване майно власнику.
Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами спірного договору оренди.
Відносно вимог про розірвання спірного договору розірваним позиція суду полягає в такому:
За змістом ст. 1 Господарського процесуального кодексу України та ст.ст. 15,16 Цивільного кодексу України застосування судом певного способу судового захисту вимагає наявності (доведеності належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами) сукупності наступних умов:
- наявність у Позивача певного суб'єктивного права/інтересу;
- порушення цього права/інтересу з боку Відповідача;
- адекватність (з точки зору визначеності законом та відповідності суті порушення і спроможності його усунути) обраного способу судового захисту.
Відсутність (недоведеність) хоча б однієї із вказаних умов унеможливлює задоволення позову.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Виходячи із наведеного Позивачем обґрунтування заявлених позовних вимог, суб'єктивні права та інтереси, на захист яких він звернувся до суду, ґрунтуються саме на договорі оренди нерухомого майна від 01.09.2009р., і полягають (права) у отриманні передбаченого за договором надання від Орендаря. В свою чергу, порушенням означених прав Позивач визначає невиконання Відповідачем взятих на себе за договором обов'язків.
Втім, можливість кваліфікації договору оренди нерухомого майна від 01.09.2009р у якості належної правової підстави для виникнення та існування захищуваного розглядуваним позовом суб'єктивного права перебуває (можливість) у залежності від відповідності означеного договору приписам законодавства і його існуванню як вчиненого правочину взагалі. Дійсно, виходячи із встановлених ч. 2 ст. 653 Цивільного кодексу України наслідків розірвання договору - припинення зобов'язань, можливість застосування обраного Позивачем способу судового захисту вимагає попереднього встановлення факту існування (укладеності) спірного договору
Оцінивши означений договір у світлі встановлених на підставі наявних матеріалів і пояснень представників сторін обставин справи, суд дійшов висновку про його неукладенність - відсутність як правової підстави для виникнення взаємообумовлених прав і обов'язків, з огляду на таке:
Як встановлено ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Аналогічні визначення містить і ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, при цьому ч.3 цієї норми вказує на обов'язковість погодження сторонами предмету, ціни і строку дії договору. Ціну, як істотну умову договору визначає і ч. 2 ст. 189 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги, що спірний договір оренди викладений письмово у формі єдиного документи, суд вважає достатньою мірою доведеним наявність домовленості сторін у розумінні ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України про викладення і узгодження саме в письмові формі всіх його істотних умов.
Виходячи із визначення орендних правовідносин, приведеного в ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України і ч1 ст. 759 Цивільного кодексу України орендна плата є істотною умовою для даного виду договорів і безпосередня визначеність цієї умови як істотної за законом для цього договору вбачається також із приписів ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України і ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України.
Отже, і у світі загальних положень господарського законодавства, і в контексті спеціальних норм, що регламентують орендні правовідносини, оренда плата і її розмір є істотною умовою, з приводу якої сторони у розглядуваному випадку мали досягти домовленості у письмовій формі.
Як вбачається із змісту п.3.2. спірного договору сторони узгоджували натуральну форму оплати - доукомплектації об'єкту оренди меблями і побутовою технікою, що само по собі не суперечить ч. 3 ст. 286 Господарського кодексу України і ч.2 ст.762 Цивільного кодексу України, проте не усуває потреби у встановлені відповідних кількісних та якісних характеристик такої доукомплектації, адже за її відсутністю неможливо визначити узгоджений розмір орендної плати.
Між тим, як було встановлено судом і підтверджено поясненнями представників сторін з моменту підписання спірного договору і до моменту винесення цього рішення сторони не узгоджували у письмовій чи навіть іншій формі параметри доукомплектації об'єкту оренди - найменування, перелік та склад меблів і побутової техніки, їх розташування по приміщеннях об'єкту оренди, що мають бути передані Орендодавцеві у власність як натуральна орендна плата, не визначені.
З цього приводу судом не приймаються у якості доказів узгодженості умов дії сторін з його виконання, оскільки виконання в частині натуральної плати не відбулося - належні у розумінні ст.ст. 34, 36 Господарського кодексу України докази передання Орендарем у власність Орендодавця фактично встановлених меблів і побутової техніки, про що згадувалося у відзиві, до справи не представлені. В свою чергу, міркування довкола не закінчення строку виконання обов'язку з доукомплектації (до закінчення строку дії договору) не впливають на правильність висновку щодо відсутності узгоджених сторонами обсягів і складових натуральної форми орендної плати.
Таким чином, через неузгодженість істотної умови щодо орендної плати спірний договір розцінюється судом як неукладений, що не породжує обумовлених ним прав і обов'язків його сторін. За таких обставин, судом відхиляються позовні вимоги щодо розірвання відсутнього договору, адже встановлений факт його неукладенності унеможливлює виникнення і існування взаємообумовлених прав та їх порушення, а отже - і застосування запропонованого Позивачем в цій частині способу судового захисту.
Натомість позовні вимоги про звільнення і повернення об'єкту оренди судом задовольняються повністю, проте не в світлі приведеного Позивачем обґрунтування нормами ст. 785 Цивільного кодексу України і ст. 27 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" - як наслідок розірвання спірного договору, а в контексті згадуваної у позові норми ст. 387 Цивільного кодексу України.
Дійсно, представлені Позивачем документи належним чином підтверджують його право власності на спірне майно, а викладений вище висновок суду про неукладенність договору оренди за відсутністю доказів існування інших правових підстав для перебування спірного майна у володінні та користуванні Відповідача вказує на незаконність подальшого перебування майна у Відповідача.
Так, відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Аналогічні положення закріплені і в ст.321 Цивільного кодексу України.
Повага до права власності закріплена і у якості загальновизнаного міжнародно-правового принципу. Так, відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини від 04.11.1950р., ратифікованих Законом України від 17.07.1997р., „ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права”. Як встановлено ст. 55 Конституції України, ст. 6 загаданої Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р. кожній особі (у тому числі - юридичній, оскільки останні відповідно до ч. 1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належать лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.
Виходячи з положень Глави 29 Цивільного кодексу України права власника можуть бути захищені зокрема шляхом витребування майна із чужого незаконного володіння (ст. 387 Цивільного кодексу України), що зумовлює висновок суду про належність обраного способу судового захисту в цій частині та можливості задоволення означених позовних вимог. Враховуючи, що задоволення вимог про витребування майна за своїми юридичними наслідками пов'язане із встановленням для сторін відповідних обов'язків щодо забезпечення передання спірного майна Позивачеві і звільнення його від особистого майна Відповідача, суд, керуючись вимогами абз. 2 ч. 2 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне встановити строк для вчинення означених дій тривалістю 10 календарних днів з моменту набрання рішенням суду законної сили.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати розподіляються між сторонами порівну.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1,4, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІРМА ФЕРРІ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34902946) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про розірвання договору оренди б/н від 01.09.09р. та зобов'язання звільнити і повернути приміщення задовольнити частково.
2. Зобов'язати Фізичну особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) протягом 10 календарних днів з моменту набрання рішенням законної сили звільнити від особистого майна і повернути за актом приймання-передачі Товариству з обмеженою відповідальністю „ФІРМА ФЕРРІ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34902946) нежитлове приміщення загальною площею 680,2кв.м. та підвальне приміщення 302,2 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3.У задоволені решти вимог відмовити.
4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Маріуполь (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ФІРМА ФЕРРІ”, м. Донецьк (ідентифікаційний код 34902946) компенсацію витрат зі сплати державного мита в сумі 42,5грн. та витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 118грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 09.08.2011р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.08.2011р.
Суддя Попков Д.О.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >