83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
23.06.11 р. Справа № 13/56
Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Крищук К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Україна”, м. Київ
до відповідача Відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій”, м. Донецьк
про стягнення 35'065грн. 30коп.
за участю представників сторін:
від Позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю № 01-х від 04.02.2011р.) - юрист
від Відповідача - не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Україна”, м. Київ (далі - позивач) звернулося до господарського суду Донецької області із позовною заявою до Відкриого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій”, м. Донецьк стягнення 35'065грн. 30коп., з яких 30163грн.20коп. - заборгованість, 2843грн.60коп. - пеня, 550грн.40коп. - 3% річних, 1508грн.10коп. - інфляційні.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 111/СП/09 від 01.04.2009р. щодо своєчасної та повної оплати поставленого товару.
На підтвердження вищевикладеного, позивачем надані засвідчені копії договору № 111/СП/09 від 01.04.2009р., видаткових накладних № РН-0001393 від 13.08.2010р., № РН-0001761 від 01.10.2010р., картку рахунку 36, акт звірки станом на 20.05.2011р. з доказами відправки відповідачу, претензію исх. № 14-х від 04.03.2011р. з повідомленням про отримання.
Справа слуханням відкладалась з метою надання відповідачу права на захист, але відповідач у судові засідання не з'явився, витребуваних документів не надав, про поважність причин відсутності суд не повідомлений.
Судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судових засідань. Факт обізнаності відповідача про слухання справи підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення з ухвалою господарського суду відповідачу.
Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, неявка відповідача істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є перешкодою для вирішення спору.
В судовому засіданні 23.06.2011р. представник позивача підтримав позовні вимоги, зауваживши про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.
Вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:
Між ТОВ „Поліпласт-Україна”, м. Київ (продавець) та ВАТ „Донецький завод мостових конструкцій”, м. Донецьк (покупець) був укладений договір купівлі-продажу № 111/СП/09 від 01.04.2009р, згідно з яким продавець зобов'язується продати покупцеві хімічну продукцію, товар, вказаний у накладних, узгоджених сторонами які є невід'емними частинами цього договору, а покупець зобов'язується прийняти товар та своєчасно здійснювати його оплату згідно з умовами договору.
Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 31.12.2009р., а в частині виконання зобов'язань - до повного та належного виконання зобов'язань (п. 9.2 договору).
Відповідно п. 2.1 вартість договору становить сумарна вартість товару по кожній партії продажу за даними всіх накладних за цим договором. Найменування, кількість, ціна товару вказуються у накладних (п. 2.2. договору).
Порядок розрахунків за поставлений товар врегульований умовами розділу 2 договору, згідно з п. 2.5 якого передбачена оплата товару на умовах 100% попередньої оплати вартості товару і повинна бути сплачена покупцем протягом 5 банківських днів з моменту надання рахунку на основі погодженого чергового замовлення.
Отже, сторони погодили проведення за договором 100% попередньої оплати вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту надання рахунку.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем був поставлений товар за видатковими накладними № РН-0001393 від 13.08.2010р., № РН-0001761 від 01.10.2010р., всього на загальну суму 33'984грн.00коп.
Факт отримання відповідачем товару за вказаними накладними не спростований відповідачем, підтверджується підписом представника відповідача в графі „Отримав” з відбитком печатки, чим останній надавав свою згоду на прийняття саме такої кількості та такого асортименту за обумовленою ціною.
У суду відсутні сумніви відносно отримання товару саме представником відповідача, оскільки у накладних міститься підпис однієї і тієї ж особи, наявна печатка відповідача як юридичної особи. Цей факт не спростований відповідачем.
На факт поставки товару саме на виконання умов договору вказує посилання у накладних на договір № 111/СП/09 від 01.04.2009р. Тобто, з цього питання спір між сторонами відсутній. Отже, між сторонами на час поставки продовжували існувати договорні відносині.
Таким чином, позивач виконав зобов'язання по постачанню товару, що виникли за договором.
Однак позивач у позові посилається на те, що відповідачем здійснена тільки часткова оплата товару, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 30'163грн.20коп., яка і заявлена до стягнення. З посиланням на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 550грн.40коп. за період з 01.10.2010р. по 10.05.2011р., інфляційні у розмірі 1508грн.10коп., пеня у розмірі 2843грн.60коп. за період з 01.10.2010р. по 10.05.2011р.
Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача до відповідача такими, що підлягають задоволенню в частково, враховуючи наступне:
Як вбачається із змісту позовної заяви сутність даного спору полягає у стягненні з відповідача суми заборгованості у розмірі 30'163грн.20коп. у зв'язку з неналежним виконанням умов договору № 111/СП/09 від 01.04.2009р.
Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договорів.
Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.
Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Як вбачається з фактично склавшихся відносин між сторонами передача позивачем товару за спірними накладними у виконання договору була проведена до здійснення відповідачем 100% попередньої оплати за нього.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.
Таким чином, позивач, який не одержав від відповідача належну за договором попередню оплату, набув право вимагати від нього оплати фактично переданого товару.
Договором між сторонами строк оплати товару, переданого до здійснення попередньої оплати за нього, сторонами не погоджений. Зокрема, зазначено у п. 2.6 договору що підставою оплати є договір та/або рахунок (накладна), але цим пунктом визначена саме підстава господарських правовідносин між учасниками. У даному випадку ні домовленістю сторін, ні чинним законодавством конкретний строк оплати не встановлений.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
На підставі вищевикладеного господарський суд застосовує до спірних правовідносин положення ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України.
Стаття 530 ЦК України не передбачає в якій саме формі повинна бути пред'явлена вимога.
Судом долучено до матеріалів справи надану позивачем претензію исх № 14-х від 04.03.2011р. на оплату поставленого товару у розмірі 30'163грн. 20коп. з посиланням в тому числі на накладні № РН-0001393 від 13.08.2010р., № РН-0001761 від 01.10.2010р, яка розглядається судом у якості доказу виставлення вимоги у розумінні ст. 530 ЦК України.
Моментом пред'явлення вимоги вважається дата її отримання відповідачем. Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Виходячи з того, що претензія була отримана відповідачем 10.03.2011р. (день пред'явлення вимоги), про що свідчить відмітка про отримання відповідачем на рекомендованому повідомленні яке додано до претензії, семиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 11.03.2011р. по 18.03.2011р. включно, а вже з 19.03.2011р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання.
На час звернення до суду з позовом (12.05.2011р.) право позивача на оплату поставленого товару порушене, прострочення виконання грошового зобов'язання вже існує.
Доказів погашення боргу в сумі 30'163грн. 20коп. відповідач суду не представив, сума заборгованості підтверджується в тому числі карткою рахунку 36 позивача з контрагентом (відповідачем) за період з 01.04.2009р. по 04.04.2011р. за підписом заступника бухгалтера ТОВ „Поліпласт-Україна”, зв'язку з чим суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем є невиконаним, що є порушенням вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Отже вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо оплати поставленої продукції позивач на підставі п. 4.2 договору просить суд стягнути з Відповідача пеню у сумі 2843грн.60коп., яка нарахована за період з 01.10.2010р. по 10.05.2011р. у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент нараховану на суму простроченого платежу за кожний день прострочення.
Так, відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п.6 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як зазначалося, за висновками суду прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з 19.03.2011р., отже пеня, 3% річних та інфляційні можуть бути нараховані відповідачеві лише за період починаючі з 19.03.2011р.
Слід зауважити, суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача. Такого клопотання до суду не надходило.
За висновками суду позовні вимоги в частині стягнення суми пені підлягають частковому задоволенню за період з 19.03.2011р. по 10.05.2011р. (в межах заявлених вимог), вимоги за період з 01.10.2010р. по 18.03.2011р. є не обґрунтованими у зв'язку з тим, що позивачем був невірно визначений момент виникнення права вимоги виконання зобов'язання.
За підрахунком суду за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво” пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 19.03.2011р. по 10.05.2011р. включно складає 678грн.87коп., підлягає задоволенню в цьому розмірі. Отже, вимоги позивача в частині 2'164грн. 73коп. є безпідставними.
Також з посиланням на ст. 625 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період з 01.10.2010р. по 10.05.2011р. у розмірі 550грн. 40коп.
За підрахунком суду за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво” 3% річних за період з 19.03.2011р. по 10.05.2011р. включно складає 131грн. 40коп., підлягає задоволенню в цьому розмірі. Отже, вимоги позивача в частині 419грн. є безпідставними.
Інфляційні заявлені до стягнення за період з жовтня 2010р. по березень 2011р. включно у розмірі 1508грн.10коп.
Але, за висновками суду прострочення виконання грошового зобов'язання почалося з 19.03.2011р., отже інфляція може бути нарахована відповідачеві лише за березень 2011р. За підрахунком суду за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавтво” сума інфляції за березень 2011р. складає 422грн.28коп., підлягає задоволенню в цьому розмірі. Отже, вимоги позивача в частині 1'085грн. 82коп. є безпідставними.
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Суд, розглянувши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням подані позивачем докази, дійшов висновків, що вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в розмірі основного боргу 30'163грн.20коп., 678грн.87коп. - пені, 131грн. 40коп. - 3% річних, 422грн.28коп. - інфляційні.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Україна”, м. Київ до Відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій”, м. Донецьк про стягнення стягнення 35'065грн. 30коп. задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Донецький завод мостових конструкцій”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Україна”, м. Київ суму основного боргу в розмірі 30'163грн.20коп., суму пені у розмірі 678грн.87коп., суму інфляційних нарахувань у розмірі 422грн. 28коп., 3% річних в розмірі 131грн. 40коп., витрати на оплату державного мита в сумі 313грн. 95коп., інформаційно - технічного забезпечення судового процесу в сумі 211грн. 30коп.
В частині іншій частині позову - відмовити.
Видати довідку на повернення зайво сплаченого державного мита у розмірі 1грн. 55коп.
У судовому засіданні 23.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Видати наказ після набрання рішення законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Повний текст рішення складено та підписано 25.06.2011р.
Суддя Макарова Ю.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >