83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
02.08.11 р. Справа № 7/151
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара
При секретарі судового засідання М.І. Прилуцьких,
Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Індустрія” м. Донецьк
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька Індустріальна Спілка” м. Донецьк
Предмет спору: стягнення боргу в сумі 6 639 052, 42 грн., пені в сумі 302 405,82 грн., інфляційних у сумі 109 266,45 грн.; 3% річних в сумі 58 530,15 грн.
За участю представників:
Від позивача: ОСОБА_1- дов.
Від відповідача: не прибув.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Союз-Індустрія” м. Донецьк звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька Індустріальна Спілка” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 6 639 052, 42 грн., пені в сумі 206548,79 грн., інфляційних у сумі 82763,09 грн.; 3% річних в сумі 39972,84 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач надав суду копії наступних документів: договір №ДИС/10-256псту від 01.08.2010р., специфікації до цього договору, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти приймання-передачі коксівних концентратів, акти приймання-передачі документів, претензію від 12.04.2011р. № 11/юр, докази часткових проплат відповідача.
Заявою від 14.07.2011р. № 01/юр позивач збільшив позовні вимоги та просить стягнути з відповідача борг в сумі 6 639 052, 42 грн., пені в сумі 302 405,82 грн., інфляційних у сумі 109 266,45 грн.; 3% річних в сумі 58 530,15 грн. Заява підписана повноважною особою та прийнята судом.
Відповідач надав відзив на позов, яким проти позовних вимог заперечив, посилаючись на той факт, що у ТОВ „Союз-Індустрія” перед ТОВ „ДІС” також є заборгованість в сумі 4 240 141,32 грн. і у разі заліку зустрічних однорідних вимог заявлена у позові сума боргу значно зменшиться. Також відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні зазначив про безпідставність нарахування 3% річних та пені, оскільки позивач не надав доказів передачі ТОВ „ДІС” документів, зазначених у п. 6.1 договору, а у відповідача виникає обов'язок оплати лише після 30 банківських днів з дати надання цих документів.
Ухвалою суду від 14.07.2011р., за заявою позивача, вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька Індустріальна Спілка” в межах позовних вимог в сумі 7 134 990,84 грн., які знаходяться на рахунках у банківських установах.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.
Між позивачем та відповідачем укладено договір №ДИС/10-256псту від 01.08.2010р. (далі по тексту Договір). Пунктом 10.1 Договору передбачено, що він діє з дати його підписання обома сторонами до закінчення виконання сторонами своїх обов'язків.
З пояснень представників сторін та матеріалів справи вбачається, що на момент виникнення спірного боргу сторони перебували у договірних відносинах.
Відповідно до п.1.1 Договору, постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти та оплатити на умовах викладених в Договорі товар, асортимент, кількість та ціна якого зазначена у протоколом узгодження цін та/або у специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору і які є його невід'ємною частиною.
Кількість, якість, ціна товару, умови та строки поставки зазначаються у Специфікаціях до Договору (п.п. 2.1, 2.2, 3.1, 4.1 Договору).
У п. 4.3 Договору передбачено, що товар постачається залізничним транспортом. Датою поставки вважається дата календарного штемпелю станції отримувача, зазначена у залізничній накладній (квитанції) або дата іншого товарно-транспортного документу, якщо інше не передбачено базисними умовами поставки.
Відповідно до п. 5.1 Договору розрахунки по даному договору здійснюються в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника за партію товару, що постачається протягом 30 банківських днів з дати надання документів, зазначених у п. 6.1 договору.
У п. 6.1 Договору передбачено, що постачальник зобов'язується повідомляти покупця про здійснені відвантаження товару протягом 24 годин, а також протягом 5 днів з моменту відвантаження передати покупцю наступні документи: оригінал рахунку-фактури на товар, оригінал сертифікату якості, оригінал залізничної накладної або іншого товарно-транспортного документу, оригінал листа про власність, акт приймання-передачі (2 прим).
Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином та за період з 31.08.2010р. по 27.04.2011р. поставив відповідачу вугільну продукцію на суму 33 427 190,13 грн., що підтверджується відповідними специфікаціями, видатковими накладними, актами приймання-передачі коксівних концентратів (а.с.14 - 75).
Як зазначено вище, відповідно до п. 5.1 Договору відповідач зобов'язався оплатити товар протягом 30 банківських днів з дати надання документів, зазначених у п. 6.1 договору.
У відповідності до п. 6.1 Договору позивач передав відповідачу оригінали залізничних квитанцій, оригінали посвідчень якості, оригінали листів про власність, оригінали рахунків-фактур на товар, оригінали податкових та видаткових накладних, оригінали актів приймання-передачі, що підтверджується відповідними актами прийому-передачі документів (а.с.94 - 110).
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов судом до уваги не приймаються, оскільки спростовуються наявними в матеріалах справи документами.
Відповідач свої зобов'язання за договором стосовно оплати вугільної продукції належним чином не виконав, отриманий за період з 31.08.2010р. по 27.04.2011р. товар оплатив частково, у зв'язку з чим у нього перед позивач значиться борг в сумі 6 639 052,42 грн., який підтверджений матеріалами справи та підлягає стягненню в повному обсязі.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищезазначеної норми права позивач просить стягнути з відповідача за період з 16.03.2011р. по 14.07.2011р. 3% річних в сумі 58530,15 грн. та за період квітень - червень 2011р. інфляційні в сумі 109266,45грн.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вказана вище стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання незалежно від того, чи передбачена така відповідальність умовами Договору.
Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов'язання виникають нові додаткові зобов'язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру.
Відповідно такі додаткові зобов'язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов'язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов'язання.
Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом, нарахування здійснено позивачем арифметично вірно у відповідності до приписів діючого законодавства. Таким чином вимоги щодо стягнення 3% річних в сумі 58530,15 грн. та інфляційних в сумі 109266,45 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст.216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно п.п.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі ст.ст.1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п.7.2 Договору, у разі несвоєчасної оплати передбачена сплата пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочки, від суми боргу за кожен день прострочення.
Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню за період з 16.03.2011р. по 14.07.2011р. у сумі 302405,82 грн., застосовуючи при цьому подвійну облікову ставку НБУ, що відповідає умовам Договору та приписам чинного законодавства.
Розрахунок пені перевірено судом, нарахування здійснено позивачем арифметично вірно у відповідності до приписів діючого законодавства та умов Договору. Таким чином вимоги щодо стягнення 302405,82 грн. пені підлягають задоволенню.
Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.
На підставі ст.129 Конституції України, ст.ст. 526, 527, 549, 625 Цивільного кодексу України, ст.67, 193, 216-218 Господарського кодексу України, Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд
В И Р I Ш И В :
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Індустрія” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька Індустріальна Спілка” м.Донецьк про стягнення боргу в сумі 6 639 052, 42 грн., пені в сумі 302 405,82 грн., інфляційних у сумі 109 266,45 грн.; 3% річних в сумі 58 530,15 грн. задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Донецька Індустріальна Спілка” (83001, м. Донецьк, вул. Артема, 97, ЄДРПОУ 24812777) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Союз-Індустрія” (83015, м. Донецьк, вул. Зелена, буд.12, кв.1, р/р 26004116376000 в „Райффайзен банк Аваль” м.Донецьк, МФО 335076; р/р 26008038220303 в АТ „Укрсіббанк” м.Харків, МФО 351005, ЄДРПОУ 30101555) борг в сумі 6 639 052, 42 грн., пеню в сумі 302 405,82 грн., інфляційні в сумі 109 266,45 грн.; 3% річних в сумі 58 530,15 грн., державне мито в сумі 25 500 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення підписаний 02.08.2011р.
Суддя Сгара Е.В.
< Список > < Довідник >
< Список > < Довідник >
< Текст >