"25" серпня 2011 р.
Справа № 5004/1454/11
за позовом приватного підприємства «Авангард», м.Луцьк
до товариства з обмеженою відповідальністю «Валон-К», м. Луцьк
про стягнення 965 599,18 грн.,
Суддя Якушева І.О.,
при секретарі Дзірба О.М.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довір. № 15 від 13.08.2011р.)
від відповідача: Чижевський О.В. -директор ТзОВ «Валон-К»
Суть спору: позивач в позовній заяві просить стягнути з відповідача 965 599,18 грн., з них: 17139,18 грн. пені, 141 260 грн. штрафу, 807 200 грн. відсотків за користування чужими коштами.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав.
Відповідач в поясненні, представник відповідача в судовому засіданні позов визнав.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
встановив:
27.04.2010 року між ПП «Авангард»як продавцем та ТзОВ «Валон-К»як покупцем було укладено договір №27/10 (надалі -договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався продати, а відповідач - купити товар: цукор в мішках кількістю 57,722 т на загальну суму 415 598,40 грн.
Факт передачі -приймання товару оформлено актом приймання-передачі від 27.04.2010р., згідно з яким продавець передав, а покупець прийняв на умовах купівлі-продажу цукор-пісок в мішках по 50 кг в кількості 57 т 722 кг на загальну суму 415 598,40 грн.
Відповідно до п. 5 договору оплата за поставлений товар мала бути проведена відповідачем до 20.05.2010 року.
Оплата за переданий цукор проведена відповідачем частково - на суму 11998,40 грн., заборгованість ТОВ «Валон-К»перед ПП «Авангард»складає 403 600 грн.
Позивач 14.01.2011 року за вих. №8/11 направляв відповідачу вимогу на оплату з проханням погасити заборгованість в розмірі 403 600 грн.
Згідно з повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачем вимогу отримано 17.01.2011р.
Також позивач направляв відповідачу претензію від 07.02.2011р. за вих. №35/2011, яку отримано відповідачем 11.02.20011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №4601200081410.
Зазначені вище вимогу і претензію відповідач залишив без задоволення, що послужило підставою для звернення позивача до суду про стягнення з відповідача 403 600 грн. заборгованості.
Рішенням господарського суду Волинської області від 11 липня 2011 року у справі №04/5004/1000/11 позов ПП «Авангард»задоволено: стягнуто із ТзОВ «Валон-К»на користь ПП «Авангард»403 600 грн. заборгованості, 4036 грн. витрат по сплаті держмита, 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Отже, факт наявності у відповідача перед позивачем заборгованості в розмірі 403 600 грн. встановлено рішенням суду від 11.07.2011р. у справі №04/5004/1000/11.
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішення суду від 11.07.2011р. у справі №04/5004/1000/11 на час розгляду справи №01/5004/1231/11 не виконано, відповідач цього факту не заперечує, доказів перерахування суми заборгованості позивачу не подано.
У відповідності із ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України закріплено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Як вбачається з матеріалів справи, 01.03.2007 року сторони підписали та скріпили печатками договір купівлі-продажу № 36 без будь-яких зауважень.
Отже, підписуючи договір, відповідач у відповідності з п.3 ст. 181 Господарського кодексу України погодився з його умовами, у тому числі й застосуванням штрафних санкцій.
Відповідач не скористався своїм правом, закріпленим п. 4 ст. 181 Господарського кодексу України, щодо надання протоколу розбіжностей до договору, а також п. 5 ст. 231 Господарського кодексу України, яким передбачено, що у разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 7.3. договору передбачено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує пеню в розмірі діючої подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення зобов'язання, штраф в розмірі 35,0% від суми простроченої заборгованості та відсотки за користування чужими коштами з розрахунку 2,0% від суми заборгованості за кожен день такого користування.
Згідно з розрахунком позивача сума нарахованої пені становить 17 139,18 грн. за період з 21.04.2011р. по 30.06.2011р., сума штрафу - 141 260 грн., сума нарахованих відсотків за користування коштами - 807 200 грн. за період з 21.04.2011р. по 30.06.2011р.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України, умову п. 5 договору, право на нарахування пені за порушення строків виконання зобов'язання з оплати вартості отриманого товару виникло у позивача з 21.05.2010р., тобто від дня, коли позивач довідався про порушення свого права -неоплату товару.
Отже, саме з цього часу, тобто з 21.05.2010р. у позивача виникло право на нарахування пені, яку відповідно до ч.6 ст.232 ГК України позивач вправі був нараховувати до 21.11.2010р.
Однак, в даному випадку пеню позивачем нараховано за період з 21.04.2011р. по 30.06.2011р.
З огляду на ці обставини, на час виникнення у позивача права вимагати сплати пені, починаючи з 21.05.2010р., та часу звернення з позовом до суду 25.07.2011р., відсутності вимог зі сплати пені у період шести місяців з часу виникнення права на це, вимога про стягнення 17 139,18 грн. пені за період з 20.10.2010р. по 18.04.2011р. до задоволення не підлягає.
Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 7 ст. 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі, встановленому договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Отже, у договорі сторони вправі вказати розмір процентів, які будуть нараховуватись, в разі користування платником чужими грошовими коштами.
Проценти є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, у зв'язку з чим не відносяться до санкцій.
Стаття 627 ЦК України передбачає, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Пунктом 7.3. укладеного між сторонами договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати покупець сплачує відсотки за користування чужими коштами з розрахунку 2,0% від суми заборгованості за кожен день такого користування.
Перевіривши розрахунок відсотків за користування чужими грошовими коштами, судом встановлено, що позивачем невірно визначено кількість днів, що охоплює період з 21.04.2011р. по 30.06.2011р.: позивачем вказано 100, а фактично -71.
З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами є обґрунтованою в розмірі 573 112 грн., виходячи з розрахунку: 403 600 х 2% х 71 день прострочки.
Вимога про стягнення з відповідача 141 260 грн. штрафу до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно з п.5 договору №27/10 від 27.04.2010р. зобов'язання по оплаті отриманого відповідачем товару мало бути виконано до 20.05.2010р., а 141 260 грн. штрафу позивач нарахував і заявив до стягнення 26.07.2011р.
Оскільки спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, на нього слід покласти судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 179, 181, 230, 231, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.536, 610, 611, 626, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 35, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути із ТзОВ «Валон-К»(м. Луцьк, вул. Карпенка Карого, 3а, код ЄДРПОУ 13349709, п/р 26001300002211 в Луцькій філії АКБ «Форум»м. Луцьк, МФО 303644) на користь приватного підприємства «Авангард»(46020, м. Тернопіль, вул. Паркова, 12, код ЄДРПОУ 30622473, р/р 2600601111352900 в АТ «УкрСиббанк»м. Харків, МФО 351005) 573 112 грн. відсотків за користування чужими грошовими коштами, 5731 грн. 12 коп. витрат, пов'язаних з оплатою державного мита, 140 грн. 07 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Суддя І. О. Якушева
Повний текст рішення
складено та підписано
26.08.11