а
м. Вінниця, вул. Островського, 14
тел/факс (0432) 55-15-10, 55-15-15, e-mail: vin.adminsud@meta.ua
25 квітня 2008 р. Справа № 2-а-4542/08
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Сауляка Юрія Васильовича,
При секретарі судового засідання: Кащук С.В.
За участю представників сторін:
позивача : Баришнікова А.Д., Підгорного М.І.
відповідача : Клапай К.В.
розглянувши матеріали справи
за позовом: Тульчинського закритого акціонерного товариства "РБУ-6"
до: Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області
про: визнання нечинними актів
Тульчинське закрите акціонерне товариства “РБУ-6”подало позов до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про визнання неченними акту №23/17-216 від 28.01.2008 року, податкових повідомлень-рішень №0000401700/0, №0000411700/0 та №0000421700/0 від 31.01.2008 року та першої податкової вимоги №1/28 від 28.02.2008 року.
Позовні вимоги мотивовано тим, що 23 травня 2007 року Тульчинське ЗАТ “РБУ-6”звернулося з заявою до надальника ДПІ у Тульчинському районі Вінницької області про розстрочення штрафних санкцій строком на 7 місяців. 4 червня 2007 року начальник ДПІ у Тульчинському районі Поліщук А.В. розглянувши вказану заяву винесла рішення №87 про надання розстрочення сплати податкових зобов'язань з 04.06.2007 року по 13.12.2007 року на суму 14540,04 грн. з визначенням щомісячної суми сплати. Однак 28 січня 2008 року головний державний податковий ревізор-інспектор О.А. Норін склав акт 23/17-216 про те, що в ЗАТ “РБУ-6”по особовому рахунку виникла заборгованість в сумі 15172,5 грн. по податку із власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів. В результаті чого, до позивача були застосовані штрафні санкції відповідно до податкових повідомлень-рішень №0000401700/0, №0000411700/0 та №0000421700/0 від 31.01.2008 року.
За таких підстав, позивач вважає вищезазначені акт, податкову вимогу та повідомлення-рішення неправомірними і просить суд визнати їх нечинними.
Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Під час судового засідання уточнив свої позовні вимоги, просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення №0000401700/0, №0000411700/0 та №0000421700/0 від 31.01.2008 року
Представник відповідача проти позову заперечував, надав суду письмові заперечення, які суд долучив до матеріалів справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, вважає, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.
Судом у справі встановлено, що у відповідності до податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області №0000401700/0, №0000411700/0 та №0000421700/0 від 31.01.2008 року до Тульчинського закритого акціонерного товариства “РБУ-6”застосовані фінансові санкції на загальну суму 9187,23 грн.
Крім того, судом встановлено, що згідно із рішенням Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області від 4 червня 2007 року №87, прийнятого на підставі договору про розстрочення податкових зобов'язань від 4 червня 2007 року №101, відповідачеві була надана розстрочка сплати податкових зобов'язань в сумі 14540,04 під проценти з 04.06.2007 року по 13.12.2007 рік.
Статтею 11 Закону України “Про систему оподаткування”встановлено, що відповідальність за несвоєчасність сплати податків і зборів і додержання Законів про оподаткування несуть платники податків і зборів відповідно до Законів України.
Відповідно до ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу в Україні”органи державної податкової служби наділені функціями по контролю за додержанням законодавства про податки, правильністю їх обчислення і своєчасного надходження.
Згідно із ст. 20 Закону України “Про систему оподаткування”контроль за правильністю та своєчасністю справляння податків і зборів (обов'язкових платежів) здійснюється державними податковими органами та іншими органами в межах повноважень, визначених законом.
Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань перед бюджетами та державними цільовими фондами”- узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею (протягом 10 календарних днів після подання податкової декларації чи з дня отримання податкового повідомлення-рішення), визнається сумою податкового боргу.
Пп. 17.1.7. п. 17.1 ст.17 передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Платник податків сплачує один із зазначених у цьому підпункті штрафів відповідно до загального строку затримки незалежно від того, чи були застосовані штрафи, визначені у підпунктах 17.1.1- 7.1.6 цього пункту, чи ні.
Тобто, при нарахуванні фінансових санкцій Державна податкова інспекція має зазначити в рішенні суму зобов'язання, виявити базові і календарні періоди за які нараховуються фінансові санкції; конкретні процентні ставки, і конкретну кількість днів прострочення оплати, та надіслати рішення, чого останнім в повному обсязі не було зроблено.
Крім того, відповідно до пп. 1.7 п. 6. інструкції “Про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби”, затвердженої наказом заступника голови ДПА України N 110 від 17.03.2001 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2001 р. за N 268/5459 передбачено, що повідомлення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті, складається в залежності від терміну затримки сплати (погашення) узгодженого податкового зобов'язання:
1) при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, на наступний день після закінчення зазначених 30 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі десяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу.
Тобто, повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період з 1 до 30 календарного дня незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період;
2) при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, на наступний день після закінчення зазначених 90 календарних днів повідомлення про застосування штрафу приймається у розмірі двадцяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) за цей період податкового боргу.
Аналогічно до попереднього повідомлення приймається одне повідомлення за весь період;
3) при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати (погашення) узгодженої суми податкового зобов'язання, повідомлення приймається у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми фактично сплаченого (погашеного) податкового боргу.
Податкове повідомлення приймається одне на всю суму сплаченого (погашеного) податкового боргу за період від 91 календарного дня до дня фактичного погашення всієї суми податкового зобов'язання, незалежно від кількості випадків сплати за цей період.
У разі несплати узгодженої суми штрафу в установлений термін така сума визнається сумою податкового боргу і до неї застосовуються процедури стягнення на загальних підставах.
Таким чином, враховуючи викладене, суд встановив, що в порушення вище зазначених правових норм ні в актах, складених в результаті перевірок, ні у повідомленнях-рішеннях Державної податкової служби України у Тульчинському районі Вінницької області №0000401700/0, №0000411700/0 та №0000421700/0 від 31.01.2008 року не виявлені календарні періоди, за які нараховуються фінансові санкції. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що і встановлено в судовому зсіданні, 4 червня 2007 року між сторонами у справі був укладений договір про розстрочення податкових зобов'язань та прийняте рішення Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області №87 про надання розстрочки сплати податкових зобов'язань, з яких суд вбачає, що за ЗАТ “РБУ-6”існує заборгованість в сумі 14540,04 грн. Вказана заборгованість на виконання договору про розстрочку сплати податкових зобов'язань та Рішення №87 відповідачем була погашена, що підтверджується платіжними дорученнями у матеріалах справи. Тому, суд, на підставі поданих відповідачем -суб'єктом владних повноважень доказів, позбавлений можливості з'ясувати за які календарні періоди застосовані штрафні санкції, чим позбавлений можливості визначити чи увійшли суми заборгованості визначенні в рішеннях-повідомленнях №0000401700/0, №0000411700/0 та №0000421700/0 від 31.01.2008 року до сум розстрочених податкових зобов'язань, адже суд, з матеріалів справи, не вбачає у відповідача іншої заборгованості, крім тієї, яка була розстрочена відповідно до вищезгаданого Рішення №87. Тому, суд вважає, що вищезазначені рішення-повідомлення прийняті із порушенням норм чинного законодавства, а тому підлягають скасуванню.
Ч .2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В силу ч. 2 ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Відповідно до ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.
Ст. 86 вище згаданого Кодексу передбачено те, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що на день розгляду справи відповідач доказів в спростування позовних вимог не надав, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати із Державного бюджету України. Платіжним дорученням №124 від 17.03.2008 року документально підтверджено судові витрати здійснені позивачем в розмірі 3,40 грн., а тому вони підлягають стягненню з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, -
1. Позов Тульчинського закритого акціонерного товариства “РБУ-6”до Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області про визнання неченними податкових повідомлень-рішень №0000401700/0, №0000411700/0 та №0000421700/0 від 31.01.2008 року про скасування рішення, - задоволити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкові рішення-повідомлення Державної податкової інспекції у Тульчинському районі Вінницької області №0000401700/0, №0000411700/0 та №0000421700/0 від 31.01.2008 року.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Тульчинського закритого акціонерного товариства “РБУ-6” 3,40 грн. судових витрат.
Відповідно до ст. 186 КАС України постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. При цьому апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження , якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до суду апеляційної інстанції через суд , який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 254 КАС України постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
повний текст постанови виготовлено 5 травня 2008 року
Суддя Сауляк Юрій Васильович