ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 47/22019.07.11
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дюна - Веста"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Дюна-Центр"
про стягнення заборгованості 2 268 235,96 грн.
Суддя Станік С.Р.
Представники:
Від позивача не з'явився
від відповідача ОСОБА_1 - представник за довіреністю
В судовому засіданні 19.07.2011, у відповідності до вимог статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з відповідача 2 268 235,96 грн. заборгованості по договору, 22 682,36 грн. державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2011 було порушено провадження у справі № 47/220, розгляд справи було призначено на 19.07.2011.
Представник позивача в судове засідання 19.07.2011 не з'явився, 19.07.2011 через канцелярію суду подав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку із частковою оплатою суми боргу, відповідно до якої просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суду боргу в розмірі 1 646 355,82 грн. разом з документами на виконання вимог ухвали суду від 06.07.2011.
Представник відповідача в судове засідання 19.07.2011 р. з'явився, заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви позивача про зменшення позовних вимог визнав в повному обсязі.
Справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши надані матеріали справи, заслухавши відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
28.12.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дюна-Веста»(позивач, виробник) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім «Дюна-Центр” (відповідач, покупець) було укладено договір поставки № 51, відповідно до якого виробник зобов'язується поставити панчішно-шкарпеткову продукцію (надалі товари) в асортименті, кількості, в терміни та за цінами відповідно до умов даного договору. Кількість, асортимент, ціна товарів вказуються в накладних. Товар покупцю відпускається за прайсовою ціною виробника з врахуванням знижки (п.1.1.).
Умовами договору поставки № 51 від 28.12.2009 сторони погодили, що покупець зобов'язується прийняти та оплатити товари на умовах даного договору (п.1.3.); загальна сума договору становить суму всіх видаткових накладних за період дії договору (п.3.4.); покупець зобов'язується оплачувати товар, з дотриманням встановлених даним договором термінів розрахунків за отриманий товар (п.3.5.); розрахунок за отриманий товар покупцем відбувається шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виробника. Остаточний розрахунок за отриману партію товару , згідно накладної, покупець робить не пізніше 60 календарних днів, з моменту отримання товару, за виключенням окремих умов співпраці, які передбачають інші терміни розрахунку, і регулюються у додаткових угодах до договору (п.3.6.); покупець робить замовлення на наступний місяць до 20 числа поточного місяця. Виробник письмово погоджує замовлення до 25 числа поточного місяця та зобов'язується виконати погоджене замовлення покупця у повному обсязі на протязі наступного місяця, згідно графіку доставки товару, погодженого з покупцем. Замовлення має бути кратним вторинній фабричній упаковці, вказаній в прас-листі виробника (п.4.1.); передача права власності на поставлений товар відбувається за адресою: м. Київ, вул. Автозаводська, 89, підписанням накладної матеріально-відповідальними особами в момент поставки, а також підтверджується дорученням покупця (п.4.3.); приймання-передача товарів по кількості та якості здійснюється згідно чинного законодавства (п.4.4.).
Відповідно до видаткових накладних по договору поставки № 51 від 28.12.2009 (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі) позивачем було передано відповідачу товар, загальна вартість якого по видатковим накладним складає 2 368 440,39 грн.
Як зазначав позивач у позові, відповідачем всупереч умов договору поставки № 51 від 28.12.2009 не було здійснено оплату переданого позивачем товару, оскільки позивачем було передано товар на суму 2 368 440,39 грн., який відповідачем було прийнято, але оплачено частково, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача в сумі 100 204,43 грн., а також шляхом повернення позивачеві товару згідно накладних: № ДВ-0135 від 06.04.2011 на суму 17 582,46 грн., № ДВ-0147 від 13.04.2011 на суму 31 797,77 грн., № ДВ-0169 від 29.04.2011 на суму 5784,05 грн., № ДВ-0187 від 30.04.2011 на суму 13 328,96 грн., а також платіжним дорученням № 17468505 від 28.04.2011 відповідачем було перераховано на рахунок позивача 27 000,00 грн., внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за поставлений товар згідно вищенаведеним видатковим накладним, за розрахунками позивача, яка складає -2 268 235,96 грн.
Відповідно до поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог, судом встановлено, що відповідачем після звернення позивача до суду з позовом було здійснено часткові розрахунки за поставлений товар шляхом повернення товару на суму 64 858,59 грн. згідно накладної № ДВ-0237 від 10.06.2011, шляхом передачі позивачу, в рахунок погашення боргу, два автомобілі на загальну суму 52 749,60 грн. (згідно видаткової накладної № 291 від 19.05.2011 на суму 26 340,00 грн. та видаткової накладної № 292 від 01.06.2011 на суму 26 409,60 грн.), а також шляхом укладення між позивачем, відповідачем та дебіторами відповідача угод про заміну сторони, за якими позивач набув право вимоги на отримання суми боргу, яка виникла у відповідача за договором поставки № 51 від 28.12.2009, зокрема: угоду про заміну сторони на суму 164 880,70 грн., укладену між позивачем, відповідачем та ТОВ «Фудмережа», угоду про заміну сторони на суму 126 460,71 грн., укладену між позивачем, відповідачем та ТОВ «Фудмаркет», угоду про заміну сторони на суму 14 444,04 грн., укладену між позивачем, відповідачем та ПП «Торгівельний дім «Вест Лайн», угоду про заміну сторони на суму 4362,00 грн., укладену між позивачем, відповідачем та ЗАТ «Ікс 5 Рітейл Груп Україна», угоду про заміну сторони на суму 40 253,08 грн., укладену між позивачем, відповідачем та ТОВ «Еко», угоду про заміну сторони на суму 152 770,44 грн., укладену між позивачем, відповідачем та ТОВ «Гарт-С», угоду про заміну сторони на суму 1095,04 грн., укладену між позивачем, відповідачем та ТОВ «Симпатік». Враховуючи вищенаведене, заборгованість відповідача перед позивачем становить 1 646 355,82 грн. (2 268 235,96 грн. -сума позову - 621 880,14 грн. (частково погашений борг) = 1 646 355,82 грн.).
Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Відповідно до вимог статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.
Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.
Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
З огляду на викладене, судом встановлено, що згідно умов укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки № 51 від 28.12.2009, позивачем на підставі видаткових накладних, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 2 368 440,39 грн., який відповідачем було прийнято, але всупереч умов зазначеного договору поставки № 51 від 28.12.2009-не оплачено у повному обсязі та у встановлений договором строк, оскільки відповідачем було здійснено лише часткове погашення заборгованості.
Заборгованість відповідача перед позивачем по договору поставки № 51 від 28.12.2009 з урахуванням поданої позивачем заяви про зменшення позовних вимог на суму 621 880,14 грн. станом на момент вирішення спору складає суму у розмірі 1 646 355,82 грн. Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем по договору існує непогашена заборгованість в сумі 1 646 355,82 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково.
У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб (ч. 5 ст. 78 ГПК України).
Враховуючи той факт, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству і не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за переданий позивачем, прийнятий відповідачем, але не оплачений у повному обсязі товар - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, та такою, що підлягає задоволенню в сумі 1 646 355,82 грн.
Також, позивач при подачі позову звернувся до суду у позові про вжиття заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та на грошові кошти відповідача.
Відповідно до п. 10 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову, подане разом із позовною заявою або викладене в цій заяві, може бути розглянуто під час підготовки справи до розгляду в порядку ст. 65 ГПК України, а також, і в процесі розгляду судом господарської справи, в тому числі за результатами судового засідання, в якому спір не вирішується по суті.
Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.
Відповідно до п. 3 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 “Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Згідно п. 1.1 Роз'яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики застосування забезпечення позову” у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Згідно вищезазначеного Роз'яснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Частиною 1 ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Господарський суд міста Києва дослідивши подані позивачем матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, дійшов висновку, що в відомостях, які містяться у поданих позивачем матеріалах, відсутні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладання арешту у даній справі на майно та на грошові кошти відповідача утруднить чи зробить неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі.
Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 33, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Дюна-Центр» (код ЄДРПОУ 36187030, місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Новозабарська, 2/6) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дюна-Веста»(код ЄДРПОУ 2285581, місцезнаходження: 80100, Львівська область, м. Червоноград, вул. Б.Хмельницького, 67) суму боргу - 1 646 355 (один мільйон шістсот сорок шість тисяч триста п'ятдесят п'ять) грн. 82 коп., 16 463 (шістнадцять тисяч чотириста шістдесят три) грн. 56 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя С.Р. Станік
Дата складання повного тексту рішення -25.07.2011