ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/17520.07.11
За позовом Публічного акціонерного товариства “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”
До Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Інвестбуд»
Про стягнення 32 150, 24 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
Від позивача: ОСОБА_1, дов. № Д07/2011/04/22-28 від 22.04.2011 р.
Від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”, яка змінила назву на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Фінансова установа “Інвестбуд” про стягнення 15 303, 23 грн. основного боргу за спожиту активну енергію, 15 383, 14 грн. основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами, 552, 18 грн. інфляційної складової боргу, 147, 84 грн. трьох відсотків річних та 763, 85 грн. пені у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання електричної енергії № 71571 від 10.12.2007 р.
Ухвалою суду від 16.05.2011 р. було порушено провадження у даній справі № 37/175 та призначено її розгляд на 20.06.2011 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 20.06.2011 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 16.05.2011 р. надав витребувані судом документи. Проте в наданій позивачем копії довідки з органів статистики про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи присутні виправлення в частині адреси відповідача, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне витребувати у позивача оригінал вищезазначеної довідки.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив, хоча про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її судового розгляду, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України, позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році”зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
Слід також зазначити, що вищезгаданий інформаційний лист відправляє до пункту 4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 № 01-8/1228 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році”(із змінами від 08.04.2008), в якому зазначається, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернені органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній””і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
У зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду 16.05.2011 р., що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, ухвалою суду від 20.06.2011 р. розгляд даної справи було відкладено до 04.07.2011 р.
Представник позивача у судовому засіданні 04.07.2011 р. повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав заяву про виправлення описки у позовній заяві, яка судом прийнята, та оригінал довідки з органів статистики про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на день розгляду справи для огляду у судовому засіданні та копію -для залучення до матеріалів справи.
Також представник позивача повідомив про зміну найменування з Акціонерної енергопостачальної компанії “Київенерго”на Публічне акціонерне товариство “Київенерго”, що підтверджується статутними документами та довідкою з органів статистики про включення Публічного акціонерного товариства “Київенерго”до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (копії -в матеріалах справи).
У зв'язку з тим, що строк вирішення господарського спору у даній справі спливає 14.07.2011 р., представник позивача надав суду клопотання про продовження строку вирішення даного спору, яке суд, з метою всебічного, повного та об'єктивного розгляду справи, задовольнив.
Представник відповідача у призначене судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи наведене, у зв'язку з нез'явленням представника відповідача у призначене судове засідання та невиконанням ним вимог ухвали суду 16.05.2011 р., що перешкоджає вирішенню спору у даному судовому засіданні, розгляд справи був відкладений до 20.07.2011 р.
У судовому засіданні 20.07.2011 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача у призначене судове засідання в черговий раз не з'явився, відзиву на позов не надав, про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання, зважаючи на те, що представник позивача не заперечує проти вирішення справи без участі представника відповідача, а також приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду спору по суті, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.
Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
Між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»(постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Інвестбуд»(споживач) був укладений договір № 71571 від 10.12.2007 р. про постачання електричної енергії, відповідно до пункту 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід'ємною частиною.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно з пунктом 1 додатку 2.1. до цього договору, розрахунковий період починається першого числа кожного місяця та закінчується в останній день цього місяця.
У відповідності до пункту 2 вказаного додатку 2.1. до договору, споживач знімає показання розрахункових лічильників 20 числа кожного місяця та надає звіт з урахуванням фактичного та прогнозованого до кінця поточного розрахункового періоду обсягу споживання.
Відповідно до п.13 додатку 2.1. до зазначеного договору, споживач до 1 числа поточного місяця здійснює оплату вартості активної електричної енергії поточного розрахункового періоду платежем розміром 100% від заявленого (договірного) обсягу активної електричної енергії на поточний розрахунковий період.
Ні підставі пункту 4.2.3. договору, відповідач сплачує позивачу за перевищення договірних величин споживання двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величини.
Пунктом 17 додатку 2.1. до договору передбачено, що у разі перевищення договірної потужності актом, що фіксує перевищення, сторони вважають звіт про використану активну електроенергію за відповідний розрахунковий період, погоджений обома сторонами. Рахунок на оплату перевищення договірної потужності має бути самостійно отриманий уповноваженим представником відповідача у 3-денний термін після надання звіту і оплачений протягом 5 операційних днів з моменту отримання.
Згідно з пунктами 2.3.5. та 3.1.5. договору, відповідач зобов'язується забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників постачальника до засобів (систем) обліку електроенергії, вимірювання потужності та контролю за показниками якості електроенергії.
У відповідності до абзацу 3 пункту 9 додатку 2.1. до договору, позивач має право самостійно знімати показники електролічильників як візуально, так і за допомогою комп'ютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії за весь період, що зберігається у пам'яті приладів обліку. У разі, якщо споживач зняв показники електролізників, які відрізняються від наданих відповідачем, розрахунок обсягу спожитої електроенергії здійснюється за показниками, знятими споживачем.
Відповідач 25.12.2010 р. надав звіт про використану у грудні 2010 року активну електроенергію, у якому зазначив поточний показник лічильника -17 639 кВт/г.
Уповноважений представник постачальника у акті контрольного огляду розрахункових точок обліку за о/р 71571011 зазначив, що станом на 30.12.2010 р. показник лічильника - 19405 кВт, з яким відповідач погодився, адже у звіті про використану у січні 2011 року активну електроенергію попереднім показником лічильника вказав саме 19405 кВт/г.
У відповідності до пункту 4.2.3. договору, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, споживач сплачує постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. Плата за перевищення договірної величини потужності стягується із споживачів з приєднаної потужністю 150 кВА і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електричної енергії 50 тис. кВтг і більше.
Позивач пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов'язання за договором № 71571 від 10.12.2007 р., тоді як відповідач здійснив за спожиту електричну енергію розрахунок частково.
З наданих суду документів вбачається, що за період з 01.12.2010 р. до 01.03.2011 р. відповідачем було спожито електричної енергії на загальну суму 17 370, 98 грн., що підтверджується наданими суду звітами відповідача та рахунками позивача.
За таких обставин Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго», яка змінила назву на Публічне акціонерне товариство «Київенерго», просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Інвестбуд»за спожиту активну електроенергію 15 303, 23 грн. основного боргу, суму основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами 15 383, 14 грн., 763, 85 грн. пені, 552, 18 грн. інфляційної складової боргу за період з січня 2011 року до березня 2011 року включно та 147, 84 грн. річних процентів за період з 01.01.2011 р. до 31.03.2011 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати поставленої електричної енергії за договором № 71571 від 10.12.2007 р.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що відповідно до звітів відповідача та рахунків позивача за період з 01.12.2010 р. до 01.03.2011 р. відповідачем за договором № 71571 було спожито електричної енергії на суму 17 478, 17 грн., а оплачено відповідачем лише на суму 1 955, 79 грн. Зобов'язання щодо оплати товару на решту суми -15 303, 23 грн. відповідач належним чином не виконав, незважаючи на те, що строк виконання цих зобов'язань настав.
Крім того, за період 01.12.2011 -01.01.2011 відповідачу було нараховано за перевищення договірних величин споживання 15 383, 14 грн. (з ПДВ), які відповідачем не сплачені, внаслідок чого станом на 01.03.2011 р. у відповідача виникла заборгованість сумою 15 383, 14 грн.
Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення 15 303, 23 грн. основного боргу за спожиту активну енергію та 15 383, 14 грн. основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов ні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Інвестбуд» 15 303, 23 грн. основного боргу за спожиту активну енергію та 15 383, 14 грн. основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами за договором № 71571 від 10.12.2007 р. визнаються судом такими, що підлягають задоволенню.
Публічне акціонерне товариство «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»просить суд також стягнути з відповідача 552, 18 грн. інфляційної складової боргу за період з січня 2011 року до березня 2011 року включно та 147, 84 грн. річних процентів за період з 01.01.2011 р. до 31.03.2011 р. у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором № 71571 від 10.12.2007 р.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.
Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.
У відповідності до наданого позивачем розрахунку, який був перевірений судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 552, 18 грн. інфляційної складової боргу за період з січня 2011 року до березня 2011 року включно та 147, 84 грн. річних процентів за період з 01.01.2011 р. до 31.03.2011 р.
Також позивач просить стягнути з відповідача 763, 85 грн. пені, з яких: 580, 93 грн. пені у зв'язку з порушенням зобов'язання щодо оплати спожитої активної електричної енергії та 182, 91 грн. за порушення зобов'язання щодо сплати двократної вартості різниці між фактично спожитою та договірною величинами електроенергії.
Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.
У відповідності до пункту 4.2.2. договору, за внесення платежів, передбачених пунктами 2.3.3. -2.3.4. цього договору, з порушенням термінів, визначених додатками «Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживачів», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Проаналізувавши умови договору № 71571, господарський суд встановив, що нарахування двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин передбачено не пунктами 2.3.3. -2.3.4. договору, за порушення яких передбачена пеня, а є одним з видів відповідальності споживача і передбачена пунктом 4.2.3. договору № 71571.
За таких обставин позивачем безпідставно було нараховано відповідачу 182, 91 грн. пені за порушення зобов'язання щодо сплати двократної вартості різниці фактично спожитої та договірної величин.
Приймаючи до уваги викладене, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 580, 93 грн. пені у зв'язку з порушенням зобов'язання щодо оплати спожитої активної електричної енергії.
Враховуючи наведене, позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»в особі Структурного підрозділу «Енергозбут Київенерго»підлягає задоволенню частково.
Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова установа «Інвестбуд»(вул. Велика Житомирська, 25/2, м. Київ, 01025, ідентифікаційний код 32856902) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(пл. І. Франка, 5, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 00131305) 15 303 (п'ятнадцять тисяч триста три) грн. 23 коп. основного боргу за спожиту активну енергію, 15 383 (п'ятнадцять тисяч триста вісімдесят три) грн. 14 коп. основного боргу за двократну вартість різниці між фактично спожитою та договірною величинами, 552 (п'ятсот п'ятдесят дві) грн. 18 коп. інфляційної складової боргу, 147 (сто сорок сім) грн. 84 коп. трьох відсотків річних, 580 (п'ятсот вісімдесят) грн. 93 коп. пені, 319 (триста дев'ятнадцять) грн. 67 коп. витрат по сплаті державного мита та 234 (двісті тридцять чотири) грн. 66 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. У решті позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення складено
25.07.2011