ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5/3925.07.11
За позовом Малого приватного підприємства «Аллюр»
до Комунального підприємства «Київпастранс»
про стягнення 41 752,72 грн.
Суддя Ломака В.С.
Представники сторін:
від позивача Гончарова А.Г.-директор, ОСОБА_2 співвласник;
від відповідача ОСОБА_3 за довіреністю № 06-5/144 від 06.07.2011 р.
Мале приватне підприємство «Аллюр» (далі -позивач, МПП «Аллюр») звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» (далі -відповідач, КП «Київпастранс») про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 15/208 від 25.02.2008 р. в розмірі 41 752,72 грн., з яких: 30 000,80 грн. -основного боргу, 2 316,69 грн. -пені, 2 054,03 грн. - 3 % річних, 7 380,20 грн. -інфляційних втрат. Також позивач просить судові витрати по розгляду даної справи покласти на відповідача.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилався на невиконання відповідачем умов даного договору щодо оплати поставлених товарів у визначений п. 6.1. договору термін, що зумовило виникнення заборгованості, яка станом на 20.04.2011 р. не була погашена, що зумовило нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.05.2011 р. порушено провадження у справі № 5/39 та призначено розгляд справи на 21.06.2011 р.
В судовому засіданні 21.06.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі. Представники відповідача у судове засідання не з'явилися, не зважаючи на належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання, документи витребувані ухвалою про порушення провадження у справі не надали, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 12.07.2011 р.
В судовому засіданні 12.07.2011 р. представник відповідача проти задоволення позову заперечив та надав відзив на позовну заяву, згідно якого акт звірки взаємних розрахунків станом на 24.03.2011 р. не може бути належним доказом на підтвердження заборгованості відповідача по справі. При цьому, вимоги по сплаті боргу за видатковими накладними від 19.12.2007 р., 25.03.2008 р., 09.04.2008 р., 23.05.2008 р. та щодо пені заявлено позивачем з пропуском строку позовної давності, відтак відповідач просив застосувати до цих вимог позовну давність, тощо.
Судом для подання сторонами додаткових документів на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву в судовому засіданні до 19.07.2011 р.
В судовому засіданні 19.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та надав суду письмові заперечення на відзив, представник відповідача доводи позивача заперечив, в позові просив відмовити повністю, судом на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 25.07.2011 р.
В судовому засіданні 25.07.2011 р. представники позивача позов підтримали. Представник відповідача доводи позивача заперечив та просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення на підставі ч. 2 ст. 85 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
25.02.2011 р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (замовник) укладений договір № 15/2-08 (далі Договір), за умовами п. п. 2.1-2.3 якого постачальник зобов'язується здійснити поставку та передати у власність Замовника вузли та деталі до рухомого складу (електротранспорт) (надалі Товар) відповідно до Специфікації № 1 (додаток № 1) для виконання капітальних ремонтів. Замовник зобов'язується оплатити та прийняти товар на умовах даного Договору.
Загальна вартість товару, що поставляється згідно з даним Договором становить 1 744 779,80 грн., в т.ч ПДВ 20% - 290 796,63 грн.
Відповідно до п. п. 3.1-3.7 Договору постачання Товару здійснюється згідно з міжнародними правилами постачання продукції INCOTERMS - 2000, на умовах DDP.
Отримувачем товару, у зв'язку з наявністю складських приміщень, є Служба матеріального-технічного забезпечення КП "Київпастранс", яка не є юридичною особою, а є структурним підрозділом КП "Київпастранс" і знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Набережне шосе,2 (надалі - Отримувач).
Документи на отримання Товару оформлюються Отримувачем враховуючи положення п. 3.2. Договору.
Поставка товару здійснюється протягом 3-15 робочих днів, тільки після отримання Постачальником письмового замовлення від Отримувача.
На кожну окрему партію поставки товару складається відповідна заявка, що є часткою від основної Специфікації згідно з п. 2.1.
При виникненні обставин, що перешкоджатимуть своєчасній доставці товару, Постачальник повинен у трьохденний термін, у письмовій формі, повідомити Замовника, щодо факту затримки, можливої тривалості і причин.
Приймання товару за кількістю та якістю здійснюється уповноваженим представником Замовника у відповідності з Положенням про поставку продукції виробничо-технічного призначення № 888 від 1988 року, інструкцій П-6 та П-7, регулюючих прийом продукції по кількості та якості.
Згідно з п. 6.1 Договору оплата за поставлений товар здійснюється замовником частинами за кожну поставлену партію товару протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. У разі затримки бюджетного фінансування, розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 3 банківських днів з дати отримання Замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі.
Договір вважається укладеним з моменту його підписання і діє до 31.12.2008 р.
26.03.2008 р. сторонами підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, згідно якої в зв'язку з уточненням бюджетного фінансування (призначення), відповідно до п. 6.3. Договору - доповнити Розділ 6 Договору - п. 6.5. наступного змісту: сторони погодилися, що оплата зобов'язань, що виникають протягом виконання умов цього Договору, буде проводитись за рахунок бюджетних коштів відповідного призначення в сумі 1 044 779,80 грн. р/р 35443026001742, КФК 240900, а також за рахунок власних коштів Замовника в сумі 700 000,00 грн.
15.04.2008 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, за умовами якої сторони домовились оплату зобов'язань за рахунок власних коштів Замовника чи Отримувача в сумі 300 000,00 грн. віднести на оплату за рахунок бюджетних коштів. Залишкова сума: по КФК 240900, р/р 35443026001742 буде становити -1 237 207,72 грн.; за рахунок власних коштів Замовника або Отримувача буде становити -400 000,00 грн. Загальна сума договору залишається без змін.
23.10.2008 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 3 до Договору, за умовами якої сторони доповнили п. 12 наступними реквізитами : МФО 300540, р/р 26008030135101 в м. Біла Церква в АБ БРР.
31.12.2008 р. сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди пролонгувати Договір № 15/2-08 від 25.02.2008 р. на 2009 рік на суму 30 000,40 грн. за товар поставлений в 2008 р., згідно відповідних бюджетних призначень. В усьому іншому Сторони керуються умовами Договору. Дана Додаткова угода є невід'ємною частиною Договору № 15/2-08 від 25.02.2008 р. і вступає в силу з моменту її підписання.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивачем за видатковими накладними : № РН-0000104 від 25.03.2008 р на суму 107 572,08 грн.; № РН-0000114 від 09.04.2008 р. на суму 216 874,56 грн.; № РН-0000126 від 23.05.2008 р. на суму 302 241,60 грн.; № РН-000142 від 11.07.2008 р. на суму 349 917,96 грн., № РН-000149 від 21.08.2008 р. на суму 226 477,92 грн., № РН-000151 від 06.10.2008 р. на суму 129 670,80 грн. поставлено товар на загальну суму 1 332 754, 92 грн.
Факт одержання товару за видатковими накладними відповідачем підтверджується наявними в матеріалах справи довіреностями № 706138 від 25.03.2008 р., № 706175 від 09.04.2008 р., № 706247 від 22.05.2008 р., № 706349 від 11.07.2008 р., № 706405 від 21.08.2008 р.
З наявних в матеріалах справи банківських виписок вбачається, що в період з 27.03.2008 р. до 22.12.2008 р. відповідачем частково погашено суму боргу на загальну суму 1 302 754,12 грн., отже заборгованість відповідача становила 30 000,80 грн., що підтверджується також підписаним сторонами та скріпленим печатками Актом звірки № 89 станом на 11.04.2011 р.
Доказів сплати цієї суми боргу відповідачем суду не надано.
Натомість заяву про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення суми боргу, викладену в відзиві на позовну заяву, суд до уваги не бере, з огляду на наявність в матеріалах справи Додаткової угоди № 4 до Договору, за умовами якої сторони дійшли згоди пролонгувати Договір № 15/2-08 від 25.02.2008 р. на 2009 рік на суму 30 000,40 грн. за товар поставлений в 2008 р., згідно відповідних бюджетних призначень. Таким чином, строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення суми боргу в розмірі 30 000,40 грн. не сплинув.
Приписами ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи положення Додаткової угоди № 4 до Договору, суд вважає, що право вимагати погашення боргу в розмірі 30 000,80 грн. виникло у позивача з 21.11.2008 р. з врахуванням п. 6.1 Договору.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За своєю правовою природою вказаний Договір є договором поставки.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків продавця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.
У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Судом встановлено, що оскільки відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, ним порушено умови Договору.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 30 000,80 грн. заборгованості за поставлений товар.
Також, позивач просив стягнути з відповідача пеню за період з 20.11.2010 р. до 20.05.2011 р. в розмірі 2 318,69 грн. за наданим суду розрахунком.
Згідно з п. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.
Приписами ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 547 Цивільного кодексу України).
Як вбачається з Розділу 8 Договору, сторонами не було погоджено в Договорі неустойку (пеню) за несвоєчасну оплату замовником поставленого товару, тому з огляду на вищенаведені положення закону, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені (вказану правову позицію викладено в постанові Вищого господарського суду України у справі № 25/196 від 19.01.2011 р.).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.
Позивач просив стягнути за наданим суду розрахунком за період з 07.02.2009 р. по 20.05.2011 р. 2 054,03 грн. 3 % річних та 7 380,20 грн. інфляційних втрат.
Суд, врахувавши положення ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім 3 % річних від простроченої суми та інфляційних втрат, перевірив здійснений позивачем розрахунок, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 054,03 грн. 3 % річних та 7 380,20 грн. інфляційних втрат.
При цьому, в силу ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, судові витрати у відповідності до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Малого приватного підприємства «Аллюр»(09107, Київська область, м. Біла Церква, вул. Рибна, 8 кв. 168, ідентифікаційний код 23244414) 30 000 (тридцять тисяч) 80 коп. - основного боргу, 2 054 (дві тисячі п'ятдесят чотири) грн. 03 коп. - 3 % річних, 7 380 (сім тисяч триста вісімдесят) грн. 20 коп. - інфляційних втрат, 394 (триста дев'яносто чотири) грн. 35 коп. - державного мита та 222 (двісті двадцять дві) грн. 90 коп. - витрат по сплаті на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позову відмовити.
4.Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя В.С. Ломака
Повне рішення складене 26.07.2011 р.