ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 51/18218.07.11
За позовом ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ"
про встановлення факту виходу зі складу учасників товариства, зобов'язання привести у відповідність статутні документи, зобов'язання провести державну реєстрацію змін
Суддя Пригунова А.Б.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2
від відповідача: не з'явились
Іващук Інна Іванівна звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ", в якому просить вважати позивача такою, що вийшла зі складу учасників відповідача; зобов'язати відповідача привести у відповідність статутні документи Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ" у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників відповідача; зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію змін у зв'язку з виходом ОСОБА_1 зі складу учасників відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 р. порушено провадження у даній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 29.06.2011 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2011 р. на підставі п.п. 1,2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладено на 18.07.2011 р.
У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Відповідач відзиву на позов не надав, явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Приймаючи до уваги, що відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.
Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
У судовому засіданні 18.07.2011 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, ?
11.12.2007 р. державним реєстратором Печерської районної у місті Києві державної адміністрації зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ".
Позивач згідно з п. п. 1.6, 6.3 Статуту відповідача, затвердженого Загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ" та зареєстрованого 16.09.2009 р., є учасником останнього з часткою у статутному фонді у розмірі 100%.
13.05.2011 р. позивачем складено заяву до Загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ", в якій повідомлялось про його вихід зі складу учасників (засновників) відповідача. Вказана заява нотаріально посвідчена, справжність підпису позивача на вказаній заяві засвідчено нотаріусом Київського міського нотаріального округу Караєвою С.Є. 13.05.2011 року та зареєстровано в реєстрі за № 1483. Копія даної заяви міститься в матеріалах справи.
13.05.2011 р. позивач надіслав на юридичну адресу відповідача заяву про вихід з товариства, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.
Проте відповідачем не було вжито дій щодо скликання позачергових загальних зборів з метою внесення змін до установчих документів товариства та їх державної реєстрації у зв'язку зі зміною складу учасників товариства, що містилася в установчих документах.
Позивач вказує, що відповідачем порушено його права на вихід зі складу учасників товариства, що стало причиною спору та просить суд прийняти рішення, яким вважати його таким, що вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ"; зобов'язати відповідача привести у відповідність статутні документи Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ" у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників відповідача; зобов'язати відповідача здійснити державну реєстрацію змін у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ".
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 80 Цивільного кодексу України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 83 Цивільного кодексу України юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.
Товариство з обмеженою відповідальністю належить до господарських товариств (ч. 1 ст. 113 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 80 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про господарські товариства”господарськими товариствами є підприємства, установи, організації, створені на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку.
Положенням ч. 2 ст. 83 Цивільного кодексу України визначено, що товариством є організація, створена шляхом об'єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.
Згідно з ч. 1 ст. 140 Цивільного кодексу України товариством з обмеженою відповідальністю є засноване одним або кількома особами товариство, статутний капітал якого поділений на частки, розмір яких встановлюється статутом.
Положеннями ч. 1 ст. 89 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 100 Цивільного кодексу України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений строк, який не може перевищувати одного року.
Згідно зі ст. 148 Цивільного кодексу України учасник товариства з обмеженою відповідальністю має право вийти з товариства, повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за три місяці до виходу, якщо інший строк не встановлений статутом.
В силу п. 4 ч. 1 ст. 88 Господарського кодексу України учасники господарського товариства мають право вийти в передбаченому установчими документами порядку зі складу товариства. Аналогічні положення містяться в ст. 10 Закону України “Про господарські товариства”.
Так, пп. 8 п. 5.1 та п. 10.1 Статуту відповідача передбачено, що учасник має право вийти з товариства в установленому порядку, письмово повідомивши товариство про свій вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу.
Таким чином, право на вихід є безумовним правом учасника товариства з обмеженою відповідальністю, а відтак, учасник має право у будь-який час вийти з товариства з обмеженою відповідальністю незалежно від згоди інших учасників чи самого товариства з обмеженою відповідальністю
Підставою для виходу з товариства з обмеженою відповідальністю є заява учасника, подана відповідній посадовій особі товариства або за наявності доказів вручення заяви цим особам органами зв'язку.
Відповідно до Постанови Пленум Верховного суду України “Про практику розгляду судами корпоративних спорів”від 24 жовтня 2008 року № 13 учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі у будь-який час вийти з товариства незалежно від згоди інших учасників та самого товариства. Вихід зі складу учасників товариства не пов'язується ні з рішенням зборів учасників, ні з внесенням змін до установчих документів товариства. У зв'язку з цим моментом виходу учасника з товариства є дата подачі ним заяви про вихід відповідній посадовій особі товариства або вручення заяви цим особам органами зв'язку. Положення установчих документів, які обмежують чи забороняють право на вихід учасника з товариства, є незаконними.
З положень пп. 8 п. 5.1 та п. 10.1 Статуту відповідача вбачається, що позивач має право вийти зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ", повідомивши відповідача про свій вихід не пізніше ніж за один місяць до виходу. Після закінчення місячного терміну з дня повідомлення учасником товариства про свій вихід, незалежно від проведення чи не проведення товариством загальних зборів учасників з цього приводу та прийняття будь-яких рішень, учасник, який подав заяву про вихід вважається таким, що вийшов зі складу учасників товариства.
Як встановлено судом, 13.05.2011 р. позивач звернувся з заявою до відповідача, в якій повідомив про свій вихід зі складу учасників (засновників) відповідача.
Отже, з 13.05.2011 р. позивач є таким, що вийшов зі складу учасників відповідача. З цього дня корпоративні права позивача як учасника Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ" припиняються.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Стаття 13 Конституції України закріплює обов'язок держави забезпечувати захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом
Зазначені положення Конституції України реалізовані у статті 15 Цивільного кодексу України, відповідно до якої кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також у статті 20 Господарського кодексу України, згідно з якою держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов'язку по відновленню порушеного права на порушника.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Отже, чинне законодавство не передбачає такого способу захисту, як прийняття рішення, яким вважати учасника Товариства з обмеженою відповідальністю таким, що вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю.
Слід зазначити про те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення.
Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов'язання утриматися від їх вчинення.
Вимога про прийняття рішення, яким вважати учасника Товариства з обмеженою відповідальністю таким, що вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю по суті є встановленням факту, що має юридичне значення, та може встановлюватись господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне, його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України про що зазначено в постанові № 16/187-07-5319 від 15.04.2008 р.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.
В законодавстві України не міститься визначення юридичних фактів, однак із практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції слідує, що юридичними фактами є передбачені законом конкретні обставини, які тягнуть правові наслідки у вигляді виникнення, зміни або припинення правовідносин. Залежно від наявності зв'язку із волею суб'єкта юридичні факти поділяються на події та дії.
Події - це юридично значущі явища, що виникають незалежно від волі людей.
Дії (бездіяльність) - це життєві факти, що є результатом свідомої, пов'язаної з волею діяльності людей, наприклад, правочини, що породжують права і обов'язки; адміністративні акти, які містять приписи зобов'язального характеру; дії, що створюють об'єктивний результат (створення об'єкта інтелектуальної власності). Дії у свою чергу поділяються на правомірні, тобто такі, що відповідають правовим нормам, і неправомірні, які суперечать закону, є правопорушеннями.
З наведеного випливає, що вимога про встановлення юридичних фактів не може бути окремою самостійною позовною вимогою.
Оскільки вимога позивача про прийняття рішення, яким вважати Іващук І.І. таким, що вийшов зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ" не відповідає способам захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, відповідно, підстав для її задоволення немає.
Крім того, позивач просить зобов'язати відповідача привести у відповідність статутні документи у зв'язку з його виходом із складу учасників товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ".
Відповідно до ч. 1 ст. 87 Цивільного кодексу України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Із положення ч.2 ст.87 Цивільного кодексу України випливає, що Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Цивільного кодексу України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.
В силу ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі установчого договору і статуту.
Згідно з ч. 1 ст.88 Цивільного кодексу України у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
Відповідно до ст. ст. 41, 59 Закону України “Про господарські товариства” до компетенції загальних зборів належить внесення змін до статуту товариства.
Відповідно до ч. 1 п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства (статті 41, 42, 59 Закону про господарські товариства). Підвідомчими судам є спори щодо недійсності внесених змін до установчих документів товариства або визнання недійсними рішень загальних зборів стосовно внесення змін до установчих документів. Положенням ч. 2 п.16 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»на підставі частини другої статті 7 Закону про господарські товариства підвідомчими судам є справи про зобов'язання внести зміни до установчих документів товариства у випадку виходу учасника з товариства, відчуження частки (її частини) в статутному (складеному) капіталі товариства, вступом правонаступника (спадкоємця) учасника до господарського товариства тощо за позовами таких осіб.
Як зазначив Верховний суд України у постанові Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами корпоративних спорів”від 24 жовтня 2008 року № 13, суди не вправі вносити зміни до статуту товариства у зв'язку з тим, що це належить до виключної компетенції загальних зборів товариства.
Таким чином, приведення у відповідність статутних документів відповідача у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників товариства передбачає відповідні зміни до статуту товариства, які повинні бути затверджені на загальних зборах учасників товариства, що є реалізацією своїх корпоративних прав учасників товариства та не можуть бути способами захисту таких прав у суді, оскільки суди не вправі вносити зміни до установчих документів товариства - вирішення цього питання не належить до компетенції суду і означало б втручання у внутрішню діяльність товариства, тому заявлені позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання провести державну реєстрацію змін до установчих документів, то дана позовна вимога підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно зі ст. 7 Закону України “Про господарські товариства”зміни, які сталися в установчих документах товариства і які вносяться до державного реєстру, підлягають державній реєстрації за тими ж правилами, що встановлені для державної реєстрації товариства. Частина 2 статті 7 цього ж Закону визначає, що товариство зобов'язане у п'ятиденний строк повідомити орган, що провів реєстрацію, про зміни, які сталися в установчих документах, для внесення необхідних змін до державного реєстру.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Згідно із ч. 3 ст. 29 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”нотаріально засвідчена копія заяви фізичної особи про вихід зі складу засновників (учасників), поряд із іншими документами, подання яких вимагається, є підставою для державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, які пов'язані із зміною складу засновників (учасників) цієї юридичної особи. При цьому, державна реєстрація змін до установчих документів, в т. ч. і зв'язку із зміною складу засновників (учасників), здійснюється протягом трьох робочих днів з моменту подання документів.
Положенням ч.2 п.28 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»визначено, що у разі, якщо товариство не вчиняє дії у зв'язку з поданням учасником заяви про вихід з товариства (не вирішується питання про внесення змін до установчих документів товариства, про їх державну реєстрацію), учасник товариства вправі звернутися до господарського суду з позовом про зобов'язання товариства до державної реєстрації змін в установчих документах товариства у зв'язку зі зміною у складі учасників товариства на підставі статті 7 Закону про господарські товариства.
Оскільки відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо проведення реєстрації змін до установчих документів, що відбулися в зв'язку з виходом одного з учасників, то дані ЄДРПОУ містять відомості про те, що позивач є учасником товариства, чим порушується безумовне право учасника товариства на вихід зі складу учасників.
За таких обставин, бездіяльність відповідача в частині здійснення державної реєстрації змін до установчих документів, пов'язаних із зміною складу учасників відповідача, порушує права позивача.
Отже, вимоги позивача про зобов'язання відповідача провести державну реєстрацію змін до установчих документів, пов'язаних із зміною складу учасників відповідача є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.
Згідно з положеннями статті 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, доказів вчинення дій щодо проведення державної реєстрації змін у зв'язку з виходом позивача зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ «СТОЛИЧНИЙ» не надав.
Державне мито, судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. ОСОБА_1 задовольнити частково.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ" (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, літ. Б, код 35633402) провести державну реєстрацію змін у зв'язку з виходом ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) зі складу учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ"(код 35633402).
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВЕЦЬ ЦІННИМИ ПАПЕРАМИ "СТОЛИЧНИЙ" (01010, м. Київ, вул. Московська, 8, літ. Б, код 35633402) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 85 (вісімдесят п'ять) грн. 00 коп. державного мита та 78 (сімдесят вісім) грн. 67 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Пригунова А.Б.
Дата підписання рішення: 25.07.2011 р.