ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 53/21825.07.11
За позовом Публічного акціонерного товариства "Незалежна Страхова Компанія"
до Національного університету оборони України
про стягнення 3075,10 грн.
Суддя Грєхова О. А.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю № 18 від 12.05.11.
від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю № 182/385 від 27.01.2011 року
Заявлено позов про стягнення з Міністерства Оборони України в особі Військової частини А 2250 шкоди в порядку регресу в розмірі 3075,10 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що виплатив страхове відшкодування по Договору добровільного страхування у зв'язку з чим набув право регресної вимоги до відповідача, а відповідач на звернення позивача про відшкодування регресної вимоги не відповів, суму страхового відшкодування не виплатив.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2011 порушено провадження по справі № 53/218, розгляд справи призначено на 27.05.2011.
Ухвалою суду від 27.05.2011 замінено позивача на його правонаступника, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Національний університет оборони України та відкладено розгляд справи на 20.06.2011.
У зв'язку з тим, що суддя Грєхова О. А. з 14.06.2011 перебувала на лікарняному, відповідно до розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 20.06.2011 розгляд справи № 53/218 передано судді Кирилюк Т. Ю.
Ухвалою суду від 20.06.2011 відкладено розгляд справи на 11.07.2011.
У зв'язку з виходом судді Грєхової О. А. з лікарняного, відповідно до розпорядження Голови господарського суду міста Києва від 04.07.2011, розгляд справи № 53/218 передано судді Грєховій О. А.
Ухвалою суду від 11.07.2011 розгляд справи відкладено на 25.07.2011 та замінено відповідача Міністерство Оборони України в особі Військової частини А 2250 на належного відповідача -Національний університет оборони України.
Позивач в судовому засіданні 25.07.2011 підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не надав, проти задоволення позову заперечив.
На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 25.07.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Гр. ОСОБА_3 18.06.2008 об 11.00 по вул. Боженка в м. Києві, керуючи автомобілем «ГАЗ»д/н НОМЕР_3, не витримав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з двома автомобілями «Деу»д/н НОМЕР_1 та «Опель»д/н НОМЕР_2, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.п 13.1 Правил Дорожнього руху України.
Відповідно до Постанови Голосіївського районного суду м. Києва № 3-26404/10 від 19.06.2008 було вставлено що водій ОСОБА_3 порушив ПДР України, скоївши адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вина ОСОБА_3 встановлена вищевказаною постановою. За вчинене адміністративне правопорушення до водія ОСОБА_3 було застосоване адміністративне стягнення у вигляді сплати адміністративного штрафу (копія постанови залучена до матеріалів справи).
Автотранспортний засіб «Деу»д/н НОМЕР_1, що зазнав пошкоджень у ДТП, був застрахований компанією ВАТ СК «Правекс-Страхування»відповідно по Договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу № 623119 від 18.10.2006.
Як вбачається з витягу зі статуту ВАТ «Незалежна страхова компанія», ВАТ «Незалежна страхова компанія»є правонаступником ВАТ СК «Правекс-Страхування».
Згідно зі Звітом № 1626 від 04.07.2008 експертного автотоварознавчого дослідження з визначення розміру матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, матеріальний збиток, завданий власникові «Деу»д/н НОМЕР_1, в результаті його пошкодження при ДТП складає: 2863,30 грн.
На підставі заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування позивачем було прийнято рішення про визнання даної події страховим випадком та виплату страхового відшкодування в розмірі 2755,10 грн. (страховий акт № 10344 від 17.08.2008).
Позивач перерахував страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 2782,65 грн., що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 5183 від 12.08.2008 та 320,00 грн. витрат за проведене авто товарознавче дослідження, що підтверджується належним чином завіреною копією платіжного доручення № 5040 від 07.08.2008.
Виходячи з положень ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до ВАТ "Незалежна Страхова Компанія" перейшло в межах суми 3 075,10 грн. (2755,10+320,00) право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 р. № 6 із змінами і доповненнями Верховний Суд звертає увагу на те, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).
Довідкою від 23.05.2011 за № 63 також підтверджується, що легковий автомобіль ГАЗ 31105 військовий номер НОМЕР_3, двигун НОМЕР_4, кузов № НОМЕР_5, рік випуску 2005, належить Військовій частині А2250.
Довідкою від 23.05.2011 за № 63 підтверджується, що ОСОБА_3 дійсно проходив службу у Військовій частині А2250 на посаді водія автомобільної роти з 09.11.2005 по 31.09.2009.
З матеріалів справи вбачається, що власником автомобіля «ГАЗ»д/н НОМЕР_3 є Військова частина А2250 по справі, що підтверджується належним чином завіреною копією Довідки Управління державної автомобільної інспекції МВС України Головне управління в м. Києві про дорожньо-транспортну пригоду від 25.06.2008.
Відповідно до листа Головного управління оборонного та мобілізаційного планування генерального штабу збройних сил України № 322/1/2195 від 20.05.2011 Військова частина А2250 не являється окремою юридичною особою та підпорядковується Національному університету оборони України та знаходиться у нього на фінансовому забезпеченні.
У зв'язку з наведеним, до позивача (як страховика), який виплатив страхове відшкодування за Договору добровільного страхування транспортного засобу, наданого у заставу № 623119 від 18.10.2006, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа має до відповідача, як до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 ЦК України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідач не довів факт того, що шкоду автомобілю «Деу»д/н НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля.
Враховуючи встановлений судом розмір шкоди, право на зворотну вимогу якої перейшло до позивача, відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 3 075,10 грн. (2 755,10 грн. страхове відшкодування + 320,00 грн. витрати на автотоварознавче дослідження), а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Національного університету оборони України (03049, м. Київ, Повітрофлотський пр.-т, 28; код ЄДРПОУ 07834530 з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем підчас виконання судового рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "Незалежна Страхова Компанія" (01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/2; код ЄДРПОУ 20036721) 2 755 (дві тисячі сімсот п'ятдесят п'ять) грн. 10 коп. шкоди в порядку регресу, 320 (триста двадцять) грн. 00 коп. витрат на автотоварознавче дослідження, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Грєхова О.А.
Повне рішення складено 27.07.11