16.08.11
Чернігівської області
14000 , м. Чернігів тел. 698166
просп. Миру , 20
?16? серпня 2011 року справа № 7/95
Суддя Н.О. Скорик, розглянувши матеріали за позовом
Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
49128, АДРЕСА_1
До відповідача: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2
16000, м. Новгород -Сіверський, АДРЕСА_2
Про стягнення 13756,57 грн.
Представники сторін:
Від позивача : ОСОБА_1 -підприємець
Від відповідача : не з?явився
Суть спору:
Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 подано позов до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2 про стягнення 13000 грн., перерахованих відповідачу згідно банківських виписок від 24.06.2010 р. та від 30.06.2010 р. на виконання договору від 24.06.2010 р., 175,23 грн. 3% річних, 581,34 грн. інфляційних.
В судовому засіданні 16.08.2011 р. позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, та просить стягнути 13000 грн. одержаних без достатніх правових підстав, на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, та, відповідно, 3% річних і збитки від інфляції.
Суд заяву прийняв. Справа розглядається з врахуванням поданої заяви.
Відповідач відзиву на позов не надав, проти позовних вимог не заперечив.
Ухвала суду, направлена відповідачу за адресою, визначеною позивачем в позовній заяві та визначена як місце реєстрації в свідоцтві про державну реєстрацію: м. Новгород -Сіверський, АДРЕСА_2, повернута відділенням зв?язку на адресу суду як неодержана з написом ?нет возможности вручить?.
Ухвала про порушення провадження у справі направлялась відповідачу також за адресою: АДРЕСА_3, визначена позивачем як місце проживання відповідача.
Відповідно до ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
За таких обставин, судом вжито всіх належних заходів до повідомлення відповідача про час та місце розгляду справив суді.
Зважаючи на те, що згідно до ст.. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, неявка представника відповідача у судове засідання , неподання відповідачем відзиву на позов не є перешкодами для розгляду справи за наявними доказами у порядку ст.. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши позивача, суд
Встановив:
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України Господарським визнається зобов?язання, що виникає між суб?єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб?єкт (зобов?язана сторона, у тому числі боржник) зобов?язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб?єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб?єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов??язаної сторони виконання її обов?язку.
Згідно ст.. 193 Господарського кодексу України суб?єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов?язання належним чином відповідно до закону , інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобв?язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов?язків ( ст.. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов?язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.. 525 Цивільного кодексу України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.2 та ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Доказів укладання договору як єдиного письмового документа або у спрощений спосіб сторони не надали.
Згідно виписки банку від 24.06.2010 р. позивачем перераховано відповідачу 3000 грн., 30.06.2010 р. позивачем перераховано відповідачу 10000 грн. Підставою платежу було визначено як плата за послуги із просушки пиломатеріалів за договором № 24/06 від 24.06.2010 р., який фактично укладений не був.
Таким чином, грошові кошти були перераховані позивачем відповідачу без достатньої правової підстави.
Згідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Зобов'язання з безпідставного набуття майна мають на своїй меті відновлення порушеного майнового права, якщо його не може бути досягнуто шляхом пред'явлення позову з інших підстав -закону, правочину, делікту, тощо.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, тобто при невиконанні зобов?язання кредитор має право вимагати від боржника здійснення саме тих дій, які відповідно до договору або закону складають його зміст.
Відповідно до приписів глави 83 ? Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави? Цивільного кодексу України боржник зобов?язаний повернути одержане без достатньої правової підстави майно після того,як дізнався або повинен був дізнатися про те, що придбав майно без належної правової підстави.
28.12.2010 р. позивач рекомендованими листом направив відповідачу лист № 28/12-1 від 28.12.2010 р. з вимогою повернення грошових коштів в сумі 13000 грн.
Відповідач отримав зазначений лист 05.01.2011 р., що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 00925590.
Отже, з моменту отримання листа позивача, відповідач беззаперечно знав про необхідність повернення грошових коштів, отриманих від позивача без достатніх правових підстав.
Оскільки відповідач не повернув кошти в сумі 13000 грн. з моменту, коли дізнався про набуття коштів без належної правової підстави та не надав доказів повернення останніх на день винесення рішення судом, вимоги позивача по стягненню 13000 грн. отриманих без достатніх правових підстав, підтверджуються матеріалами справи, є правомірними і підлягають задоволенню.
Положення глави ?Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави? застосовуються також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (п.4 ч.3 ст. 1212 Цивільного кодексу України).
Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, має право вимагати відшкодування зроблених нею необхідних витрат на майно від часу, з якого вона зобов'язана повернути доходи.
У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу) - ч.2 ст. 1214 Цивільного кодексу України.
Відповідно до положень ст. 536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Нормами статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується правомірність позовних вимог по нарахуванню 175,23 грн. 3% річних за період користування грошовими коштами з 12.01.2011 р. по 24.06.2011 р. та 581,34 грн. збитків від інфляції за період прострочки виконання грошового зобов'язання по поверненню безпідставно набутих грошових коштів з лютого 2011 р. по травень 2011, включно.
Зі змісту ст. 625 Цивільного кодексу України вбачається, що суми інфляційних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відсотки річних є платою за користування чужими грошовими коштами.
Відповідач не надав доказів сплати 175,23 грн. річних та 581,34 грн. інфляційних.
За таких обставин, вимоги позивача по стягненню 175,23 грн. річних та 581,34 грн. інфляційних є правомірними, підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню.
Судові витрати покладаються на відповідача згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.. ст.. 173,180,181,193 Господарського кодексу України, ст.ст.11,526,536,625,1212,1214 Цивільного кодексу України, ст..49,82-85, Господарського процесуального кодексу України, суд-
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Фізичної особи -підприємця ОСОБА_2, м. Новгород -Сіверський, АДРЕСА_2 (р. НОМЕР_3 в Чернігівському РУ ПАТ КБ ?Приватбанк?, МФО 353586, код НОМЕР_1) на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р. НОМЕР_4 в АТ ?УкрСиббанк? м. Дніпропетровськ, МФО 351005, код НОМЕР_2) 13000 грн. одержаних без достатніх правових підстав, 175,23 грн. річних, 581,34 грн. інфляційних, 137,57 грн. державного мита, 236 грн. грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Н.О. Скорик
Повне рішення складено 17.08.2011 р.