01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26
"09" серпня 2011 р. Справа № 12/091-11
Господарський суд Київської області
у складі:
головуючого: судді Дьоміної С.Ю.
секретар: Кулакова С.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом приватного підприємства «Інтеграль»
до товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»
про стягнення боргу у розмірі 19 057,15 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність від 07.06.2011 року);
від відповідача: ОСОБА_2 -представник (довіреність №106 від 01.09.2010 року),
23 травня 2011 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства «Інтеграль»(далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 19 057,15 грн.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем господарського зобов'язання, оскільки позивач, на підставі досягнутої домовленості з відповідачем, передав у власність відповідачу ламінат EGGER Emotion 33 кл. 1292*192*10,5 (1,49 м2) silenzio (далі -товар). Проте відповідач поставлений позивачем товар не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 19 057,15 грн.
Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 23.05.2011 року, справу призначено до розгляду 14.06.2011 року.
14 червня 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, надав відзив на позовну заяву.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 12.07.2011 року.
12 липня 2011 року в судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, надав письмові пояснення щодо обставин справи.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, вважав його необґрунтованим та таким, що задоволенню не підлягає. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 09.08.2011 року.
09 серпня 2011 року представник позивача позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити.
Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:
27 липня 2009 року приватне підприємство «Інтеграль»(далі -позивач) згідно з видатковою накладною №РН-0310702 від 31.07.2009 року (далі -видаткова накладна) передало у власність товариству з обмеженою відповідальністю «Галєна»(далі -відповідач) ламінат EGGER Emotion 33 кл. 1292*192*10,5 (1,49 м2) silenzio (далі -товар), на загальну суму 19 057,15 грн.
Відповідач зазначений товар прийняв, проте не оплатив.
Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача борг у сумі 19 057,15 грн.
14 червня 2011 року в судовому засіданні представник відповідача надав відзив на позовну заяву, зазначив, що відповідач не отримував у позивача вказаний товар, оскільки видаткова накладна оформлена неналежним чином, так як містить тільки підпис, а печатка підприємства відповідача, посада та прізвище особи, яка отримала товар, відсутні. Крім цього, у судовому засіданні пояснив, що довіреність №115 від 31.07.2009 року була видана відповідачем його уповноваженому представнику для отримання цінностей у позивача за рахунком-фактурою №СФ0000015 від 27.07.2009 року.
Представник позивача проти доводів представника відповідача заперечував, у судовому засіданні пояснив, що на підставі довіреності №115 від 31.07.2009 року, уповноважена особа відповідача отримала товар не тільки за рахунком-фактурою №СФ0000015, але і за видатковою накладною №РН-0310702 від 31.07.2009 року також.
Крім цього, представник позивача зазначив, що Постановою Вищого господарського суду України від 22.12.2010 року під час розгляду касаційної скарги позивача на рішення господарського суду Київської області від 04.08.2010 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.09.2010 року у справі за позовом приватного підприємства «Інтеграль» до товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»про стягнення 78 904,08 грн., за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»до приватного підприємства «Інтеграль»про стягнення 14 475,25 грн., встановлено, що позивач, відповідно до видаткової накладної №РН-0310702 від 31.07.2009 року, відпустив представнику відповідача ламінат EGGER 33-го класу на суму 19 057,15 грн., що підтверджується довіреністю №115 від 31.07.2009 року.
Ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України закріплено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Відповідно до ч. 1 ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених цим Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу.
Згідно з ч. 3 цієї статті, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.
Відповідно до ч. 1. ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України закріплено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України, правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідач жодних документів, що підтверджують оплату переданого позивачем товару, суду не надав.
Так, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача боргу у розмірі 19 057,15 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при задоволенні позову, господарські витрати покладаються на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. ч. 1, 3 ст. 264, ч. 1 ст. 181, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, ч. 1 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст. 599 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 35, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов приватного підприємства «Інтеграль»до товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»про стягнення боргу у розмірі 19 057,15 грн. задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Галєна»(Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Петропавлівська, 12, код 31022642) на користь приватного підприємства «Інтеграль»(м. Луганськ, вул. К. Маркса, 3, код 36128389) борг у розмірі 19 057,15 грн. (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят сім грн. 15 коп.); 190,57 грн. (сто дев'яносто грн. 57 коп.) витрат на сплату державного мита; 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Суддя С.Ю. Дьоміна
Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 15.08.2011 року.