Запорізької області
04.08.11 Справа № 8/5009/2906/11
за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (69114, АДРЕСА_1)
до відповідача Дочірнього підприємства “Запорізький річковий порт” Акціонерної судноплавної компанії “Укррічфлот” (69006, м. Запоріжжя, вул. Леонова, 1-А)
про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 06.1-2/124/09 від 01.05.2009р.
Суддя І. А. Попова
Представники:
Позивача -не з'явився (ОСОБА_3, дов. від 26.05.2011 р. в засіданні 21.07.2011 р.)
Відповідача -ОСОБА_4, дов. від 03.04.2011 р.
Заявлено позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди нерухомого майна № 06.1-2/124/09, укладеного сторонами по справі 01.05.2009 р.
Розгляд справи, призначений на 04.07.2011 р., відкладався до 21.07.2011р., в судовому засіданні оголошувалася перерва до 04.08.2011 р. Строк вирішення спору продовжено за клопотанням позивача відповідно до ст. 69 ГПК України.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 04.08.2011 р.
В судове засідання 04.07.2011 р. позивач не з'явився, клопотав про відкладення розгляду справи в зв'язку з його хворобою. За клопотанням позивача розгляд справи відкладався до 21.07.2011 р. В судовому засіданні 21.07.2011 р. представник позивача клопотав про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи. За клопотанням позивача в судовому засіданні оголошено перерву, строк вирішення спору продовжено. В судове засідання 04.08.2011 р. позивач не з'явився, клопотав про відкладення розгляду справи в зв'язку з його тривалою хворобою. Суд зазначає, що надання повноважень на представництво інтересів сторін в процесі не обмежено будь-яким колом осіб. В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 -69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»). Згідно з п. 3.6 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду позовної заяви по суті в судовому засіданні 04.08.2011 року за відсутності представника позивача. Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Позовні вимоги заявлено з наступних підстав: 01.05.2009 р. СПД-ФО ОСОБА_1 та ДП «Запорізький річковий порт»АСК «Укррічфлот»укладено договір оренди нерухомого майна № 06.1-2/124/09. Позивач вважає даний договір недійсним, оскільки його положення не відповідають чинному законодавству. По-перше, позивач вважає, що договір оренди № 06.1-2/124/09 не містить всіх істотних умов, наявність яких передбачена нормами чинного законодавства, зокрема: не визначений об'єкт оренди (його інвентарний номер, не додана експлікація переданого об'єкту), не визначена вартість орендованого майна з урахуванням індексу інфляції, яка передує укладенню договору; відсутні умови щодо страхування орендованого майна, умов його відновлення, не встановлений порядок використання амортизаційних відрахувань. По-друге, договір оренди нерухомого майна № 06.1-2/124/09 підписаний не уповноваженою особою, тобто не самим позивачем, а його представником. У відповідності до ст. 16, 203, 215 ЦК України, ст.ст. 180, 284 ГК України позивач просить визнати недійсним договір № 06.1-2/124/09 оренди нерухомого майна від 01.05.2009 р.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав, у відзиві на позов вказує, що договір оренди 06.1-2/124/09 від 01.05.2009 р. містить всі істотні умови для такого виду договору, відповідно до ст. 284 ГК України, як-то об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення. Відповідач в період з травня та жовтень 2009 р. користувався орендованим приміщенням та частково сплачував орендну плату, що підтверджує факт укладення договору оренди майна відповідно до узгоджених договірних зобов'язань між сторонами та свідчить про схвалення та виконання даного договору з боку позивача.
Заслухавши представників, дослідивши наявні матеріали, суд встановив:
01 травня 2009 року сторонами по справі укладено договір № 06.1/124/09 оренди майна, за умовами якого ДП «Запорізький річковий порт»АКС «Укррічфлот»передало у користування, а СПД-ФО ОСОБА_1 прийняла у строкове платне користування пасажирський понтон -ПП-550. Загальна площа об'єкту становить 164 кв.м. Об'єкт знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, територія річкового вокзалу «Запоріжжя». Балансова вартість об'єкта складає 6320 грн. 83 коп. Пунктом 10.1 строк дії договору оренди встановлений з 01.05.2009 р. по 31.10.2009 р.
За актом приймання-передачі від 01.05.2008 р. позивач фактично прийняв об'єкт нерухомості в оренду.
Позивач просить визнати зазначений договір недійсним, як такий, що не відповідає нормам закону, оскільки в ньому відсутні істотні умови, передбачені для такого виду договорів.
Згідно ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечить цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Вирішуючи спір про визнання угоди або її частини недійсною, господарський суд має встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, ціну, строк дії договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди(ст. ст. 180 ГК України та 638 ЦК України).
У відповідності до статті 180 ГК України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
Однією з підстав недійсності правочину позивач зазначає, те, що в договорі оренди не зазначено всі обов'язкові умови, передбачені ст.. 284 ГК України та ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна.
Згідно до ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст.. 284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав та охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно зі ст.2 ГПК України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Стаття 20 ГК України, ст. 16 ЦК України закріплюють, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним зі способів захисту цивільного права та інтересу є визнання недійсними угод з підстав, передбачених законом.
Аналізуючи наведені вище норми права, суд зазначає, що позивачем у справі є особа, яка звертається до господарського суду з метою захисту порушеного або оспорюваного права та інтересу.
Позивач не обґрунтував, які його права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок невизначення у договорі вартості орендованого майна, порядку, використання амортизаційних відрахувань. Як вбачається з матеріалів справи, договір протягом часу, на який його було укладено, виконувався сторонами, права та обов'язки сторін врегульовані договором з достатньою повнотою (п. 1.1, п. 1.2 договору), врахування порядку індексації орендної плати та використання амортизаційних відрахувань врегульовані законодавством, внаслідок чого у разі виникнення спору, сторони можуть керуватися відповідними приписами закону.
Щодо доводів позивача про відсутність в спірному договорі умов по страхуванню орендованого майна суд зазначає, що пунктом 4.3.11 договору оренди № 06.1-2/124/09 передбачено, що орендар зобов'язаний протягом місяця після укладання цього договору за свій рахунок застрахувати об'єкт оренди на користь орендодавця по ризиках, які можуть привести до пошкодження об'єкта оренди та надати орендодавцю належним чином оформлені копії страхових полісів. Зазначений пункт договору міститься в розділі 4.3, в якому перелічені обов'язки орендаря. Таким чином, невиконання орендарем даної умови договору не тягне його недійсність.
Посилання позивача на приписи Закону України «Про оренду державного та комунального майна»суд вважає безпідставними, оскільки пунктом 11.6 договору сторонами узгоджено, що положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна»до регулювання правовідносин сторін за даним договором оренди не застосовуються.
На підтвердження доводів позивача, що договір оренди № 06.1-2/124/09 від 01.05.2009 р. підписаний не позивачем, а іншою особою, яка не мала відповідних повноважень, позивачем не надано суду будь-яких належних та допустимих доказів, які доводили б вказані обставин.
Суд зауважує, що приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на обґрунтування своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Таким чином, суд вважає, що договір оренди № 06.1-2/124/09 укладено у передбаченій законом формі та узгоджено усі істотні його умови.
Внаслідок встановленого, з зазначених позивачем у позові обґрунтувань суд не вбачає підстав для визнання договору оренди майна № 06.1-2/124/09 від 01.05.2009 р. недійсним.
Зазначені позивачем підстави не є такими, що тягнуть недійсність укладеного договору оренди, як такого, що не відповідає приписам законодавства.
В позові з заявлених підстав відмовляється.
Судові витрати відносяться на позивача.
На підставі викладеного, ст.. 203 ЦК України, ст.180, 284 ГК України, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд
В позові відмовити.
Суддя І.А. Попова
Рішення підписано 15 серпня 2011 року.