16.08.11р.Справа № 17/5005/9277/2011
За позовом Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ
до Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ
про стягнення 16 208,61 грн.
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 довір. № 652 від 09.02.11р.;
від відповідача: ОСОБА_2, довір. № 174 від 12.04.11р.
Суть спору:
Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (далі - відповідач) суму 15 438,79 грн. основного боргу, 617,55 грн. індексу інфляції, 152,27 грн. 3% річних, а всього 16 208,61 грн. заборгованості.
Представник позивача наполягав на повному задоволенні позовних вимог.
Відповідач позов не визнає. У відзиві на позов вмотивовує свої заперечення посиланнями на те, що зазначений позивачем акт звірки взаєморозрахунків не є належним доказом, а є документом по якому бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій, тому не може бути врахованим судом.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
Між позивачем (споживачем) та відповідачем (енергопостачальником) укладено договір про постачання електричної енергії ВАТ «ЕК «Дніпрообленерго»для споживачів Дніпропетровської області за № 7/Ц/ПР/Е-02350/НЮ від 01.01.02р. (далі - Договір).
Відповідно до умов вказаного договору відповідач зобов'язується постачати та передавати електроенергію залізниці, яка в свою чергу приймає та оплачує спожиту електроенергію.
Позивач вказує на те, що у зв'язку з початком роботи від 01.11.2010 року (дата отримання ліцензії) залізниці як ліцензіата з постачання електричної енергії за регульованим тарифом виникла необхідність розірвання вищевказаного Договору, внаслідок втрати його доцільності.
Відповідно до частини 3 ст. 631 Цивільного кодексу України сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.
Зазначене, зокрема, встановлено в ч. 7 ст. 180 Господарського кодексу України, на зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ним господарського договору, не поширюються умови укладеного договору якщо договором не передбачено інше.
Так, 25.02.2011 року між відповідачем та позивачем підписано додаткову угоду № 1/11/ПР/Е-02350/НЮ-д-31 до Договору, щодо розірвання означеної спірної угоди з 01.11.2010 року.
Згідно з п. 2 спірної додаткової угоди сторони зобов'язані скласти акт звірки розрахунків станом на 01.11.2010 р. та якщо актом звірки буде встановлено, що сплачені позивачем кошти перевищують вартість спожитої електроенергії то відповідач, згідно умов цієї угоди, повертає переплачені кошти протягом 10-ти банківських днів від дня підписання акту звірки.
Відповідно до актів звірки станом на 01.11.2010 р. та на 01.12.2010 р., підписаними 01.03.2011 р. уповноваженими представниками обох сторін у справі, встановлено, що за відповідачем рахується заборгованість, яка утворилась внаслідок переплати позивача, за спожиту електроенергію за Договором, у розмірі 15 438,79 грн., проте в означений в умовах додаткової угоди до Договору термін, встановлена заборгованість не була погашена.
Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкті господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У ч. 1 ст. 530 ЦК України зазначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановленні договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості.
Разом з тим, посилання ж відповідача на те, що спірні акти звірки є неналежними доказами господарським судом не приймається, оскільки сторонами в додатковій угоді (а.с. 18) погоджено, що саме акт звірки є підставою для розрахунків між сторонами та документом, що, насамперед, підтверджує наявність відповідної заборгованості.
Також, слід зазначити, що позивач неодноразово звертався до відповідача з листами в яких пропонував мирно врегулювати даний спір, повернувши зазначену спірну суму, які залишені без відповіді та задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, позивач нарахував відповідачу на прострочену заборгованість за період березень-червень 2011 року суму 617,55 грн. інфляційних втрат, а також за період з 13.03.11р. по 11.07.11р. суму 152,27 грн. 3% річних.
Однак, перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних та 3% річних господарський суд вважає їх невірно розрахованими, оскільки за умовами додаткової угоди до Договору граничний строк виконання зобов'язань настає у відповідача (враховуючи вихідні дні) 16.03.11р., тому суд задовольняє розмір інфляційних за період з квітня 2011 р. по червень 2011 р. на суму 388,88 грн., а також 3% річних за період з 16.03.11р. по 11.07.11р. на суму 149,74 грн., тоді як в решті нарахувань відмовляє за безпідставністю.
Положення ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі та застосуванням штрафних санкцій.
Наведене є підставою для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 49 ГПК України, сплата судових витрат покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" (49107, м. Дніпропетровськ, вул. Запорізьке шосе, 22; ЄДРПОУ 23359034) на користь Державного підприємства "Придніпровська залізниця" (49600, м. Дніпропетровськ, пр. К. Маркса, 108; ЄДРПОУ 01073828) суму 15 438,79 грн. (п'ятнадцять тисяч чотириста тридцять вісім грн. 79 коп.) основного боргу, 388,88 грн. (триста вісімдесят вісім грн. 88 коп.) інфляційних, 149,74 грн. (сто сорок дев'ять грн. 74 грн.) 3% річних, 159,77 грн. (сто п'ятдесят дев'ять грн. 77 коп.) державного мита, 232,63 грн. (двісті тридцять дві грн. 63 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог -відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано -________________