26.07.11р.Справа № 17/5005/7904/2011
За позовом Дніпродзержинської міської ради, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області
про внесення змін до п. 4.1 договору оренди
Суддя Суховаров А.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_2, довір. № 43-Мр від 24.01.11р.;
від відповідача: не з'явився.
Суть спору:
Дніпродзержинська міська рада (далі - позивач) звернулась до господарського суду з позовом до Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому враховуючи уточнення позовних вимог просить суд внести зміни до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 16.03.2006 року (державна реєстрація № 040610600014 від 04.06.06р.), укладеного між позивачем та відповідачем, виклавши його в наступній редакції:
- «п. 4.1 Річна орендна плата вноситься «Орендарем» виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні чотирикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України».
Представник позивача наполягав на задоволенні позовних вимог.
Відповідач не забезпечив присутність повноважного представника в призначеному судовому засіданні. Відзив на позов та документи на вимогу суду не надав. Про час та дату розгляду спору повідомлений належним чином з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання/реєстрації) сторін, яка зазначається у витязі з ЄДРПОУ № 10082287 станом на 30.05.11р. (а.с. 15).
При цьому, наведені положення в Роз'ясненні Президії ВАСУ від 18.09.97р. за № 02-5/289 визначають, що особи, які беруть участь у розгляді, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про розгляду спору у судовому засіданні у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.
Суд вважає за можливе здійснити розгляд спору по суті за відсутності представника відповідача, згідно ст. 75 ГПК України, оскільки останній про слухання справи повідомлений належно, а в матеріалах справи достатньо необхідних господарському суду документів для прийняття обґрунтованого та правомірного рішення.
В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -
встановив:
16.03.2006 року між позивачем (орендодавцем) та відповідачем (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), строком дії до 20.01.16р., у відповідності з умовами якого орендодавець на підставі рішення міської ради за № 620-21/ІV від 20.01.06р. надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, несільськогосподарського призначення, загальною площею 0,0027 га, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, пр. 50-років СРСР, 1Б, для фактичного розміщення об'єкту торгівлі (магазин).
За умовами п. 4.1 вказаного договору орендна плата вноситься виключно у грошовій формі в розмірі: 360,00 грн./рік, без ПДВ, що становить 30,00 грн./міс, без ПДВ, і вноситься на рахунок місцевого бюджету, реквізити якого подаються орендарю додатково.
Згідно приписів ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України" внесені зміни до ст. 21 Закону України "Про оренду землі", а саме у частині другій слова «до Закону України "Про плату за землю"»замінено словами «до Податкового кодексу України», а частину четверту, п'яту та сьому виключено. Цей Закон набирає чинності з дня набрання чинності Податковим кодексом України.
02.12.2010 року прийнято Податковий кодекс України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.
Згідно ст. 288 вказаного кодексу підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою, зокрема, для інших категорій земель -трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, та більшою ніж 12% нормативної грошової оцінки.
Наказом Держкомзему від 23.07.10р. № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01.11.10р. за № 1011/18306 (вступив в дію з 15.02.11р.)).
27.05.11р. міською радою прийнято рішення № 116-08/VI, яким затверджено коефіцієнт для розрахунку річної орендної плати за земельні ділянки, що повинен застосовуватися з 01.07.11р. При цьому, згідно додатку до цього рішення, коефіцієнт для земель житлової та громадської забудови (підрозділ 03.07 -для будівництва та обслуговування будівель торгівлі) становить «4».
Проведений господарським судом детальний аналіз умов укладеного між сторонами у справі спірного договору оренди земельної ділянки на їх відповідність Податковому кодексу України та рішенням міськради відображає, що Договір в частині встановленої річної орендної плати суперечить (не відповідає) вимогам чинного законодавства, оскільки коефіцієнт річної орендної плати за земельну ділянку (землі комерційного використання; розміщення об'єкта торгівлі), надану в оренду, не може бути менше чотирикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України.
В той же час, заявник вважає, що прийняття нового законодавства, яким внесено зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, є підставою для внесення змін до спірного договору оренди земельної ділянки, що є причиною спору.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільним кодексами України, іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.
Сторони у договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо зазначено про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (ст. 6 ЦК України).
Відповідно до ст. 759, 762 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості укладання та виконання договору найму (оренди), договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.
Згідно зі ст. 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.
Зміна умов договору оренди здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розглядається у судовому порядку (ст. 30 Закону України "Про оренду землі").
Відповідно до ч.2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно ч. 3 ст. 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Стаття 654 цього ж кодексу вимагає, щоб зміна або розірвання договору вчинялись в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Згідно приписів статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, а тому у разі прийняття відповідним органом рішення про внесення змін щодо ставок орендної плати за земельні ділянки та затвердження нових коефіцієнтів, що використовуються для розрахунку орендної плати за земельні ділянки, такі обставини можуть бути не взяті судом до уваги лише у разі скасування такого рішення органу місцевого самоврядування в установленому законом порядку (пункт 3.4.7 Рекомендації Президії ВГСУ від 02.02.2010 року № 04-06/15 "Про практику застосування господарськими судами земельного законодавства", пункт 2.19 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.05.2011 року № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин").
У листі Вищого господарського суду України від 06.08.2008 року № 01-8/471 "Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)", зокрема, зазначено: відповідно до частини другої статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Як зазначено в резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 року у справі щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів), положення ч. 2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами.
За таких обставин недотримання позивачем вимог частини другої статті 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про зміну договору, у разі виникнення такої необхідності, не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом вчинення прямого позову до відповідача про зміну договору.
Відповідно до статті 11828 Господарського процесуального кодексу України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.
В постановах Верховного Суду України від 16.12.2010 року у справі № 2-1/10068-2008 та від 23.05.2011 року у справі № 7/105-10(30/234-09) зазначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.
Враховуючи, що відбулась зміна законодавства України, зокрема, щодо визначення розміру орендної плати за користування землею (коефіцієнт), отже і позовні вимоги щодо внесення змін у спірний Договір правомірні та обґрунтовані.
Викладене є підставою для задоволення позовну.
Судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 45, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Внести зміни, з дня набрання рішенням законної сили, до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 16.03.2006 року (державна реєстрація № 040610600014 від 04.06.06р.), укладеного між Дніпродзержинською міською радою (51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, пл. Дзержинського, 2; ЄДРПОУ 24604168) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1), виклавши його в наступній редакції:
«п. 4.1 Річна орендна плата вноситься «Орендарем» виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні чотирикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України».
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Дніпродзержинської міської ради (51931, м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області, пл. Дзержинського, 2; ЄДРПОУ 24604168) суму 85,00 грн. (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Суддя А.В. Суховаров
Рішення підписано -___________