15.08.11р.Справа № 3/5005/7148/2011
За позовом Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства, м.Кременчук
до Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", м.Дніпропетровськ
про стягнення 504 036,58 грн.
Суддя Юзіков С.Г.
Представники:
позивача - не з'явився (про час і місце засідання суду сповіщений належно)
відповідача - ОСОБА_1., заступник начальника юр. відділу, дов. № 358 від 04.01.11р.
Позивач просить стягнути з Відповідача 504 036,58 грн. боргу. Позовні вимоги мотивовані невиконанням Відповідачем у повному обсязі зобов'язань з поставки автошин.
Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що спірні відносини між сторонами з поставки автошин виникли на підставі Договору № 46/10/02 від 02.02.10р., прострочення поставки автошин Відповідачем не допущено, так як Позивач належним чином не виконав своїх договірних зобов'язань, перерахувавши Відповідачеві лише частину оплати у сумі 590 000,00 грн. Таким чином, невиконання Відповідачем свого обов'язку з поставки продукції є правомірним, а прострочення Відповідача відсутнє.
У судовому засіданні, що відбулось 02.08.11р. оголошено перерву до 12:00 год. 15.08.11р.
У судове засідання 15.08.11р. Позивач не з'явився, однак факсом надав суду письмові додаткові пояснення.
Згідно зі ст.75 ГПК України, суд розглядає справу за наявними у ній матеріалами.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд
04.02.11р. сторонами укладено договір № 46/10/02 (далі Договір), за яким Постачальник зобов'язується передати у власність, а Покупець оплатити й прийняти шини (далі Продукція) в асортименті, кількості й за ціною, ДСТам і ТУ, згідно зі специфікаціями, зазначеними у Додатках, які є невід'ємною частиною Договору (п. 1.1 Договору).
Згідно з п. 5.1 Договору Покупець проводить 100% попередню оплату Продукції до 20 числа місяця, що передує місяцю відвантаження, якщо інше не обумовлено у Специфікації.
При цьому, п. 3.4 Договору передбачено, що Постачальник відвантажує Продукцію на суму, перераховану на розрахунковий рахунок Постачальника.
10.12.10р. Позивачем направлено Відповідачеві попереднє замовлення на січень 2011р., а саме на 700 автошин моделі ВИ-3 типорозміру 1300х530-533. 22.12.10р. Відповідач повідомив Позивача листом № 624/3210/020 про можливість відвантаження 292 комплектів шин за ціною 3 907,42 грн. на загальну суму 1 140 967,22 грн. та зазначив, що для включення цієї продукції у план виробництва необхідно сплатити 50 % від її зальної вартості, що становить 570 483,61 грн.
На виконання цієї домовленості Позивачем на рахунок Відповідача проведено наступні платежі:
27.12.10р. -490 000,00 грн. (платіжне доручення № 10076 від 27.12.10р.);
30.12.10р. -50 000,00 грн. (платіжне доручення № 10217 від 30.12.10р.);
05.01.11р. -50 000,00 грн. (платіжне доручення № 31 від 05.01.11р.), а всього 590 000,00 грн.
13.01.11р. Відповідачем відвантажено Продукцію Позивачу на загальну суму 83 963,42 грн.
14.01.11р. Відповідач листом № 624/3226/020а повідомив Позивача про те, що у зв'язку із несвоєчасним погашенням заборгованості з ПДВ перед Відповідачем, запуск підприємства переноситься у залежність від надходження цих коштів і поставка буде здійснена лише після запуску підприємства. На зазначений лист 21.01.11р. Позивач надав відповідь, з якої вбачається, що оплата залишку буде здійснена після пуску підприємства, з проханням прийняти всі можливі заходи для поставки обумовленого об'єму шин.
У позовній заяві Позивач посилається на те, що обумовлену у січні 2011р. поставку партії шин Відповідач не здійснив, у зв'язку з чим, 12.04.11р. Позивач звернувся до Відповідача з листом № 716-15, у якому просив повернути залишок грошових коштів у розмірі 504 036,85 грн. Зазначений лист переданий факсом Відповідачеві та прийнятий начальником бюро продажу по Україні та СНД Сухоненком Дмитром Володимировичем. Зазначену вимогу Позивача Відповідач залишив без відповіді і задоволення, що і стало причиною звернення Позивача з позовом до суду.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За загальним правилом щодо укладання договорів, встановленим ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 ст. 641 ЦК України визначено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.
Відповідно до ст. 646 ЦК України відповідь про згоду укласти договір на інших, ніж було запропоновано, умовах є відмовою від одержаної пропозиції і водночас новою пропозицією особі, яка зробила попередню пропозицію.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відносини, що виникли між Сторонами, за своїм змістом є договором поставки.
Згідно зі ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК України).
За правилами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Також, частиною 6 ст. 193 ГК України обумовлено, що зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Частиною 3 ст. 538 ЦК України передбачено, що у разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.
Згідно з ч.2 ст. 220 ГК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання втратило інтерес для кредитора, він має право відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Аналогічні положення містяться у ч. 3 ст. 612 ЦК України.
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач підтвердив факт поставки автошин Позивачеві всього на 83 963,42 грн., однак позов заперечує, мотивуючи тим, що спірні відносини між сторонами з поставки автошин виникли на підставі Договору № 46/10/02 від 02.02.10р., в наслідок чого відсутнє прострочення з поставки автошин, так як Позивач належним чином не виконав взятих на себе зобов'язань за Договором, перерахувавши йому лише частково попередню оплату в сумі 590 000,00 грн. Таким чином, невиконання Відповідачем свого обов'язку з поставки продукції є правомірним й прострочення з його боку відсутнє.
Позивач посилання Відповідача заперечує, посилаючись на те, що листами від 10.12.10р. та 22.12.10р. сторони узгодили нові умови оплати, а саме: для поставки 292 комплектів шин у січні 2011р. -здійснення попередньої оплати у розмірі 50% від вартості Продукції до 28.12.10р., тобто фактично внесли зміни до п. 5.1 Договору. Позивач на запропоновані Відповідачем умови погодився, про що свідчить оплата на рахунок Відповідача 590 000,00 грн. На виконання вказаних домовленостей Відповідачем відвантажено продукцію лише на суму 83 963,42 грн. Специфікація № 7, на умови якої посилається Відповідач, Позивачем не підписувалась, оскільки в ній було зазначено інший строк поставки, а саме: січень-лютий 2011р., а не січень 2011р., як узгоджено листами. Крім того, посилання Відповідача, на те, що умови поставки були узгоджені у вказаній специфікації, шляхом направлення факсограми, Позивач вважає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки всупереч п. 11.3 Договору, не підтверджені оригіналом.
Відповідач не надав суду доказів виконання умов договору щодо поставки Позивачеві автошин на суму передоплати або повернення передоплати Позивачеві ані після направлення Відповідачеві факсограми з вимогою повернути невикористану передоплату, ані після звернення Позивачем з позовом.
З урахуванням викладених обставин, суд не приймає позицію Відповідача, вважає вимоги Позивача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на Відповідача.
Керуючись ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-84, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Дніпрошина", 49600, м.Дніпропетровськ, вул. Бориса Кротова, 24 (код ЄДРПОУ 05768899) на користь Холдінгової компанії "АвтоКрАЗ" у формі відкритого акціонерного товариства, 39631, м.Кременчук, вул. Київська, 62 (код ЄДРПОУ 05808735) 504 036,58 грн. - боргу,5 040,37 грн. - витрат зі сплати державного мита, 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання його повного тексту.
Суддя С.Г. Юзіков
Рішення підписане _____________