ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/16305.07.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерторг-Інвест Україна», м.Київ
до Відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м.Київ
про: стягнення 7 910,91 грн.
за участю:
представника Позивача -ОСОБА_1 (за довіреністю №б/н від 10.02.2011р.);
представника Відповідача - ОСОБА_2 (паспорт НОМЕР_1)
Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерторг-Інвест Україна», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 7 910,91 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу №03/08 від 23.01.2011р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.05.2011р. розгляд справи було відкладено на 08.06.2011р. у зв'язку з неявкою в судове засідання Позивача.
08.06.2011р. через канцелярію суду від Відповідача надійшов відзив на позов з додатками, відповідно до якого, Відповідач заперечив проти позовних вимог, посилаючись на відсутність підписів Відповідача на видаткових накладних та актах звіряння взаємних розрахунків, поданих Позивачем на підтвердження існування боргу. Крім того, разом із відзивом на позов Відповідач надав для залучення до матеріалів справи копії розписок, копії квитанцій та копії платіжних доручень.
В судовому засіданні 08.06.2011р. Відповідач надав відзив на позов, заперечив проти позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні 08.06.2011р. представник Позивача заявив клопотання про продовження строку розгляду справи на 15 днів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2011р. продовжено строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України та відкладено розгляд справи на 05.07.2011р. у зв'язку з невиконанням Позивачем вимог ухвали суду.
05.07.2011р. від Позивача через канцелярію суду надійшли письмові пояснення по справі.
05.07.2011р. від Позивача надійшло клопотання про заміну Відповідача по справі.
В судовому засіданні 05.07.2011р. від Позивача надійшли для залучення до матеріалів справи додаткові документи, а саме: копія видаткової накладної № ІТІ-0-001359 від 13.04.2009р., копія видаткової накладної № ІТІ-0-000803 від 19.02.2009р., копії банківських виписок та оригінал Витягу з ЄДРПОУ станом на 04.07.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.
З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що повною назвою Відповідача є «Фізична особа-підприємець ОСОБА_2». Враховуючи те, що позов подавався Позивачем до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2, суд визнав за необхідне змінити назву Відповідача з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2.
В судовому засіданні 05.07.2011р. представник Позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі.
Відповідач проти позову заперечив, просив відмовити в їх задоволенні, вказав, що не отримував товар за накладними, які містяться в матеріалах справи.
Клопотання щодо фіксації судового процесу сторонами не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази та заслухавши в засіданнях пояснення сторін, суд
23 січня 2008 року між ТОВ "Інтерторг-Інвест Україна" (Продавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності ОСОБА_2 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 03/08.
Згідно п. 1.1. умов договору Продавець передає у власність, а Покупець приймає дитячі товари, далі - товар Продавця в асортименті, кількості та за цінами вказаними в накладних, які є невід'ємною частиною цього договору, та сплачує за нього певну грошову суму в порядку, що передбачений договором.
Згідно п. 6.2. умов договору Покупець зобов'язаний оплатити вартість отриманого товару не пізніше 30 (тридцять) календарних днів з дати вказаної в видатковій накладній Продавця, а у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання по договору, Покупець зобов'язаний відшкодувати Продавцю завдані збитки, виплачуючи неустойку (у вигляді пені), у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в цей період, від суми платежу за кожний день прострочки.
З пояснень Позивача вбачається, що по закінченню строку платежу Покупець порушивши умови договору, свої зобов'язання не виконав.
Крім того, Позивач зазначив, що станом на 05 жовтня 2010 року вартість товару оплачена частково, неоплачений товар Продавцю за договором повернуто не було.
Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань з оплати продукції згідно умов Договору №03/08 від 23.01.2008р., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач проти вказаного Позивачем заперечив в повному обсязі, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
Судом встановлено, що між сторонами був укладений Договір купівлі-продажу № 03/08 від 23.01.2008р.
Проте, як вбачається з матеріалів справи, а саме з видаткових накладних № ІТІ-0-001359 від 03.04.2009р., № ІТІ-0-002437 від 09.04.2009р., № ІТІ-0-001359 від 03.04.2009р., та № ІТІ-0-000803 від 19.02.2009р. на які Позивач посилається як на підставу виникнення заборгованості, не вбачається на підставі якого саме Договору була здійснена поставка товару.
Крім того, у вказаних вище накладних відсутнє посилання на довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, відповідно до яких представник Відповідача отримав товар.
Позивач вказує, що Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, посилаючись при цьому на банківські виписки, надані останнім до матеріалів справи.
Судом встановлено, що з вказаних банківських виписок не можливо дійти беззаперечного висновку про часткову оплату Відповідачем заборгованості за поставлений за Договором товар, оскільки у відповідних банківських виписках є посилання на видаткову накладну № ІТІ-0-04820 від 17.07.2008р., яка відсутня в матеріалах справи.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, Позивачем не надано доказів поставки товару на заявлену суму у розмірі 7 114,00грн. по Договору № 03/08 від 23.01.2008р. та існування заборгованості з боку Відповідача, в зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають.
Крім того, Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 645,24 грн., інфляційні нарахування у розмірі -41,26 грн. та 3% річних у розмірі -110,41 грн.
За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.
За змістом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Крім того, згідно ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Враховуючи те, що Позивачем не доведено існування основної заборгованості та не доведено прострочення виконання грошового зобов'язання, суд відмовляє у задоволенні вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, так як підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань у вказаний Позивачем період відсутні.
На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про необгрунтованість вимог позивача, у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Крім того, суд відмовляє у задоволенні заяви Позивача про вжиття судом заходів до забезпечення позову, шляхом накладання арешту на все рухоме та нерухоме майно Відповідача з огляду на наступне:
Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника судового процесу, має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Отже, існування ймовірності утруднення або унеможливлення виконання рішення суду є обов'язковою умовою застосування відповідних заходів судом, на чому, серед іншого, наголошувалося в Інформаційному листі „Про деякі питання практики забезпечення позову” від 12.12.2006р. № 01-8/2776.
При цьому, у світлі приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доведення відповідними доказами наявності зазначеної обов'язкової умови покладається саме на заявника клопотання, в розглядуваному випадку -Позивача.
Між тим, Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження існування обставин, необхідних для вжиття забезпечувальних заходів.
Судові витрати відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на Позивача.
Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
У судовому засіданні 05.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення підписано 11.07.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева