ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 55/21908.07.11
Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,
за участю секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропідприємство Добросин», с.Добросин, Львівська обл.
до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛДІ», м.Київ
про: стягнення 63 490,81 грн.
за участю:
представника Позивача -ОСОБА_1. (за довіреністю №б/н від 01.06.2011р.);
представника Відповідача - не з'явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агропідприємство Добросин», с.Добросин, Львівської обл. (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛДІ», м. Київ (далі -Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі: 60 000,00 грн. -основний борг, 3% річних -850,81 грн. та інфляційні нарахування у розмірі -2640,00 грн., а всього -63490,81 грн.
В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу худоби №01/11 від 01 листопада 2010р.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2011р. розгляд справи було відкладено на 08.07.2011р. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача.
Представник Позивача у судовому засіданні 08.07.2011р. підтримав позовні вимоги, надав додаткові документи для залучення до матеріалів справи, а саме: Акт звіряння взаємних розрахунків підписаний з боку Позивача з доказами направлення Відповідачу, клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.
Відповідач у судове засідання не з'являвся, доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи, що підтверджується відмітками про вручення на поштових повідомленнях, які містяться в матеріалах справи.
Зважаючи на строки вирішення спору передбачені ст.69 Господарського процесуального кодексу України та на достатність представлених позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані позивачем докази та заслухавши в судовому засіданні представника Позивача, суд
01.11.2010 року між Позивачем (Продавець) та Відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі-продажу худоби №01/11 (надалі-Договір).
Відповідно п.1.1 Договору Продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених цим Договором продати та передати у власність здорову худобу (далі -Товар), що відповідає по якості діючим стандартам, технічним умовам, ветеринарним вимогам для забійних тварин, а Покупець зобов'язаний прийняти та сплатити кошти за придбаний товар в кількості та асортименті, згідно видатковим накладним, що є невід'ємною частиною даного Договору.
Згідно п.3.1. Договору, ціна за Товар установлюється відповідно з гірайс-листами. діючими у Продавця на момент продажі Товару.
Відповідно до п.4.1.Договору розрахунок за цим Договором між Продавцем і Покупцем проводиться шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Продавця, що вказаний у розділі № 15 цього Договору.
Згідно п.4.2. Договору Покупець сплачує вартість Товару за ціною вказаною у видаткових накладних на протязі 5-х банківських днів з моменту отримання Товару.
На виконання умов Договору, Позивач передав Відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 01.11.2010р. на суму 149 995,50 грн.
Факт отримання товару підтверджується довіреністю серії ААВ № 302432 від 01.11.2010р., яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до банківських виписок, Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 89 995,50грн., в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 60 000,00 грн.
Позивач звернувся з претензією № 54 від 07.12.2010р. до Відповідача, з вимогою сплатити заборгованість.
Проте, Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не оплатив.
Посилаючись на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань з оплати продукції згідно умов Договору купівлі-продажу худоби №01/11 від 01.11.2010р., Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.
Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають повному задоволенню, враховуючи наступне:
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.
Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.
На виконання умов Договору, Позивач передав Відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною № 1 від 01.11.2010р. на суму 149 995,50 грн.
Факт отримання товару підтверджується довіреністю серії ААВ № 302432 від 01.11.2010р., яка міститься в матеріалах справи.
Відповідно до банківських виписок, Відповідач частково розрахувався за поставлений товар у розмірі 89 995, 50 грн., чим порушив п.п.4.1, 4.2. Договору, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 60 000,00 грн.
Позивач звернувся з претензією № 54 від 07.12.2010р. до Відповідача, з вимогою сплатити заборгованість.
Проте, Відповідач відповіді на претензію не надав, заборгованість не оплатив.
Відтак, решта несплаченої суми, наявність якої кваліфікується судом як порушення грошових зобов'язань у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України, становить 60 000,00 грн.
За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами підрядника, передбаченими ст.879 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед позивачем за виконані роботи підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст.4-3,33 Господарського процесуального кодексу не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в частині стягнення суми боргу у розмірі 60 000,00грн.
За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог, встановив: що розмір 3% річних, який може бути нарахований протягом періоду з моменту прострочення до 30.04.2011р., не перевищує відповідний розміру, що може бути нарахований за цей період, а отже - підлягає стягненню у сумі 850,81 грн.
Суд, перевіривши арифметичних розрахунок інфляційних нарахувань встановив, що визначена Позивачем інфляційна індексація у сумі 2640,00 грн. за період з моменту прострочення по квітень .2011р., не перевищує розміру індексації, яка може бути нарахована за вказаний період з моменту прострочення, а отже підлягає стягненню з Відповідача у розмірі 2640,00 грн.
Відповідно до ст. 49 Господарського кодексу України судові витрати розподіляються пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 42, 43, 33, 36, 43, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропідприємство Добросин», с.Добросин, Львівської обл. задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛДІ», м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропідприємство Добросин», с.Добросин, Львівської обл. суму основної заборгованості у розмірі 60 000,00 грн., 3% річних - 850,81грн. та інфляційні нарахування у розмірі -2640,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛДІ», м. Київ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агропідприємство Добросин», с.Добросин, Львівської обл. витрати по сплаті державного мита в розмірі 634,91 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У судовому засіданні 08.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення виготовлений 13.07.2011р.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.
Суддя Н.І. Ягічева