Рішення від 12.07.2011 по справі 40/201

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/20112.07.11

За позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»

до Приватного підприємства «Експореклама»

про стягнення боргу 217 849,45 грн

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1.- за довіреністю №196-506/ КР від 16.02.11.

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні 12.07.11 суд, керуючись ч.1 ст. 85 ГПК України, оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»до Приватного підприємства «Експореклама»про стягнення боргу 217 849,45 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за тимчасове користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами відповідно до договору №2061/ТК від 07.06.07 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість у розмірі 217 849,45 грн, з них 196 873,52 грн - сума основного боргу, 8 045,51 грн - інфляційні витрати, 2 175,55 грн - 3 % річних, 10 754,87 грн - пеня.

Ухвалою суду від 02.06.11 порушено провадження у справі №40/201 та призначено до розгляду на 30.06.11.

Ухвалою суду від 30.06.11 відкладено розгляд справи на 12.07.11 у зв'язку з неявкою Відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів у Позивача.

У судове засідання, призначене на 12.07.11, представник Позивача з'явився, вимоги ухвали суду виконав, заявлені позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання не забезпечив явку уповноваженого представника, про поважні причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, оскільки ухвала суду направлялась на адреси відповідача, що вказані в позовній заяві та в довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.07 № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норма Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначним згідно зі ст. 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

У разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи -учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представника позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив.

07.06.07 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(Робочий орган) та Приватним підприємством «Експореклама» (Розповсюджувач зовнішньої реклами) було укладено договір №2061/ТК на право тимчасового користування місцем (-ями) для розміщення об'єкту (-ів) зовнішньої реклами (Договір).

Відповідно до п. 2.1 Договору Позивач надав Відповідачу в тимчасове користування місця для розміщення зовнішньої реклами на підставі погодженої у встановленому порядку дозвільної документації на розміщення об'єктів зовнішньої реклами (ОЗР). В свою чергу, Відповідач зобов'язався використовувати надані місця за цільовим призначенням-для розміщення ОЗР та здійснювати оплату за право користування місцями для розміщення зовнішньої реклами

Також, сторонами був укладений Додаток №1, на підставі якого відповідачу було надано право на тимчасове користування місцем, адресу якого визначено цим додатком, а також було визначено базову вартість за користування цим місцем. Згідно додатку, строк дії договору по встановленому місцю розміщення ОЗР встановлений до 29.05.2012р.

Відповідно до п. 4.2 Договору відповідач зобов'язався щомісячно, не пізніше 15 числа поточного місяця, отримувати у позивача рахунки на сплату коштів за право тимчасового користування місцем для розташування об'єктів зовнішньої реклами.

Згідно п. 2.1 Договору Відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі вносити на поточний рахунок позивача відповідну плату за договором.

Пунктом 4.5 Договору розрахунки за ним здійснюються розповсюджувачем зовнішньої реклами щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на поточний рахунок позивача.

На виконання умов договору позивачем було виставлено відповідачу рахунки-фактури №25236 від 14.12.10 р., №26876 від 14.01.11 р., №28587 від 08.02.11 р. №30544 від 04.03.11 р., №32440 від 11.04.11 р., №34255 від 12.05.11 р. на загальну суму 196 873,52 грн.

Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про рекламу»розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах провадиться на підставі дозволів, що видаються виконавчими органами сільських, селищних міських рад, та в порядку, встановленими цими органами на підставі типових правил, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 5 Типових правил, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами»(далі -Правила) для регулювання діяльності з розміщення зовнішньої реклами сільська, селищна, міська рада може утворювати відділ, управління, інший виконавчий орган або покладати відповідні функції на існуючий відділ, управління (далі - робочий орган). Робочий орган не вправі подавати заяву та одержувати дозвіл на розміщення зовнішньої реклами.

Відповідно до пункту 32 Правил, плата за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності, встановлюється у порядку, визначеному органами місцевого самоврядування, а місцем, що перебуває у державній або приватній власності, на договірних засадах з його власником або уповноваженим ним органом (особою). При цьому площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу. Для неназемного та недахового рекламного засобу площа місця дорівнює площі вертикальної проекції цього засобу на уявну паралельну їй площину.

Відповідно до п. 1 «Порядку визначення розміру плати за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва», який затверджений розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 9 липня 2007 р. N 852) плата за право тимчасового користування місцями (для розміщення рекламних засобів), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Києва, його районів або повноваження щодо розпорядження якими здійснюють органи місцевого самоврядування м. Києва (далі - плата), складається з базових тарифів та коефіцієнтів диференціації плати залежно від зони розміщення засобу зовнішньої реклами (далі - коригуючі коефіцієнти), на які послідовно перемножується базова плата.

Сторони погодили, що плата за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами складається з базових тарифів та коригуючих коефіцієнтів, на які послідовно перемножується базовий тариф (п.4.3. Договору).

Нарахування плати за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами здійснюється у порядку та на умовах, визначених договором.

На підставі вищевикладеного, загальна сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором №2061/ТК від 07.06.07 р. становить 196 873,52 грн.

На момент звернення до суду відповідач вказані рахунки не сплатив, існуючу заборгованість не погасив.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч. 7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст. 530 ЦКУ).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Пунктом 6.3 Договору за несвоєчасну та/або неповну сплату платежів за право тимчасового користування місцем (-ями) Розповсюджувач зовнішньої реклами сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у термін, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22 листопада 1996 року розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд погоджується із розрахунком позивача щодо стягнення пені за договором №2061/ТК від 07.06.07 р. у розмірі 10 754,87 грн, оскільки останнім розрахунок здійснено із дотриманням вимог чинного законодавства.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь збитки від інфляції у розмірі 8 045,51 грн та 3% річних у розмірі 2 175,55 грн за договором №2061 /ТК від 07.06.07 р.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

На підставі доказів, що забезпечені Позивачем, суд прийшов до висновку, що Відповідач порушив договірні зобов'язання щодо здійснення плати за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами, що передбачено вказаним Договором перед Позивачем. Зокрема, як вбачається з матеріалів справи, на момент подання до суду позову та розгляду справи у судовому засіданні Відповідач зобов'язання по сплаті платежів за право тимчасового користування місцями для розміщення об'єктів зовнішньої реклами згідно з умовами Договору суму заборгованості не сплатив.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог Позивача, а також те, що Відповідач в установленому порядку обставин, повідомлених Позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов визнається обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню за розрахунком Позивача.

Згідно ст. 44 ГПК України понесені Позивачем судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та державного мита, відшкодовуються за рахунок Відповідача (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Експореклама» (01025, м. Київ, Шевченківський район, вул. Володимирська, буд. 22, ідентифікаційний код 32735456) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання судового рішення на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київреклама»(01030, м. Київ, Шевченківський район, вул. М. Коцюбинського, 12-А, ідентифікаційний код 26199714) суму основного боргу в розмірі 196 873 (сто дев'яносто шість тисяч вісімсот сімдесят три) грн 52 коп., пеню у розмірі 10 754 (десять тисяч сімсот п'ятдесят чотири) грн 87 коп., 3% річних в розмірі 2 175 (дві тисячі сто сімдесят п'ять) грн 55 коп., інфляційні витрати у розмірі 8 045 (вісім тисяч сорок п'ять) грн 51 коп., витрати по сплаті державного мита у розмірі 2 178 (дві тисячі сто сімдесят вісім) грн 49 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 13.07.2011 р.

Попередній документ
17851990
Наступний документ
17851994
Інформація про рішення:
№ рішення: 17851993
№ справи: 40/201
Дата рішення: 12.07.2011
Дата публікації: 26.08.2011
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи:
Розклад засідань:
21.01.2020 12:50 Господарський суд міста Києва