ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 13/15307.07.11
за позовом Приватного підприємства "Розмарин"
до Публічного акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК "
про виключення записів з Єдиного реєстру заборони віджуження об'єктів нерухомого майна у зв'язку з припиненням обтяження
Суддя Курдельчук І.Д.
Представники сторін:
від позивача ОСОБА_1. -дов. № 4/4 від 04.04.2011 р.
від відповідача ОСОБА_2 -дов. № 02-04/792 від 25.11.2010 р.
в судовому засіданні 07.07.2011 відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення
ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:
Приватне підприємство „Розмарин” (Позивач) звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства „УКРСОЦБАНК” (Відповідач) про виключення записів з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна у зв'язку з припиненням обтяження. Позов мотивований тим, що оскільки строк дії іпотечного договору №02-10/4342 від 29 грудня 2007 року закінчився 28 грудня 2010 року, а отже і обтяження припинені та з'явилися правові підстави про виключення записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
12.05.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва було порушено провадження у справі № 13/153, призначено до розгляду на 08.06.2011 року, витребувано документи та докази, сторони зобов'язано вчинити певні дії.
В судове засідання, призначене на 08.06.2011 року, з'явилися представники сторін. Вимоги ухвали суду про порушення провадження ухвали виконали. В судовому засіданні суд оголосив перерву до 07.07.11 року.
Позивач підтримав позовні вимоги вказав, що оскільки договір іпотеки припинений, а тому відповідач повинен вжити заходів до виключення записів з Єдиного реєстру заборони відчуження об'єктів нерухомого майна у зв'язку з припиненням обтяження.
Відповідач заперечив проти позову вказав, що кредитний договір у забезпечення якого укладений договір іпотеки не виконаний, і діє до цього часу, тому і договір іпотеки є діючим, що виключає внесення записів про виключення записів з реєстру.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками, відповідно до ст.ст. 20, 21, 22, 27, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши і з'ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення сторін, господарський суд -
29.12.07 між Товариством з обмеженою відповідальністю “Поляріс Компані”та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”в особі Київської міської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку “Укрсоцбанк” укладений договір кредиту № 21-18/138.
29.12.07 між КМФ АКБ „УКРСОЦБАНК”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „УКРСОЦБАНК” (Відповідач/Іпотекодержатель) та Закрите акціонерне товариство „Розмарин”, правонаступником якого є Приватне підприємство „Розмарин” (Позивач/Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір №02-10/4342 (надалі- „Договір іпотеки”), відповідно до умов якого Позивач є майновим поручителем ТОВ „Поляріс компані” (Позичальник) за договором кредиту №24-18/138.
Даний договір іпотеки посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстровим номером 948, внесено до Державного реєстру іпотек та до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Відповідно до п.1.1. Договору іпотеки, Іпотекодавець/Позивач передав в іпотеку Іпотекодержателю/Відповідачу в якості забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за основним зобов'язанням, укладеним між Іпотекодержателем та Позичальником, нерухоме майно, а саме: нежилий будинок (літ. А), загальною площею 240,70 кв.м., який знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Олександра Бойченка, буд. 9 та нежилий будинок (літ.А) загальною площею 207,40 кв.м., який знаходиться за адресою м. Київ, вул Празька, будинок 25/1; разом- предмет іпотеки.
Заставна вартість предмета іпотеки, відповідно до п.1.2. договору іпотеки, становить 4 565 200,00 грн.
Згідно з п.1.4. договору іпотеки, сторонами договору визначено зміст та розмір основного зобов'язання, яке забезпечується іпотекою а також строк і порядок його виконання, а саме: повернення кредиту в сумі 2 500 000.00 грн., відповідно до порядку захначеному в п.1.1. основного зобов'язання з кінцевим терміном погашення кредиту до 28.12.2010, або інший термін дострокового погашення у випадках, передбачених основним зобов'язанням за цим договором.
Пунктом 6.3. договору іпотеки передбачено, що цей договір набирає чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до припинення його основного зобов'язання.
Як встановлено судовими рішеннями у справі Господарського суду міста Києва №4/29 за позовом Приватного підприємства "Розмарин" до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в особі Київської міської філії акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» третя особа ТОВ «Поляріс Компані»про визнання недійсним договору іпотеки, було укладено договір кредиту № 21-12/138 на загальну суму кредитних коштів - 2 500 000 грн., про що свідчить підписи Сторін на договорі.
На виконання умов Договору укладеного 29.12.07 між Банком та ТОВ «№Поялріс компані» 4 січня 2008 року Третьою особою було надано Лист-Запит на кредит/транш кредиту за підписом Директора Хищенко І.М. в розмірі 2 500 000,00 грн. Відповідно до запиту Відповідачем були надані кредитні кошти Третій особі по що свідчить Меморіальний ордер № 12-03 від 04 січня 2008 року.
Також судовим рішенням у вказаній справі, яке має преюдиціальние значення для даного спор у, відповідно до ст.35 ГПК україни, встановлено, що доводи позивача щодо визнання договору недійсним з тих підстав, що основний договір не укладався є безпідставним, оскільки Договір кредиту №21-18/138 було укладено між Відповідачем та Третьою особою 29.12.2007р., а в преамбулі Іпотечного договору допущена технічна помилка, а саме невірно вказаний номер договору кредиту №24-18/138, оскільки договір кредиту №21-18/138 було укладено між Відповідачем та Третьою особою 29.12.2007р., а в преамбулі Іпотечного договору допущено помилку: невірно вказано номер кредитного договору №24-18/138.
Позивач свої позовні вимоги щодо виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек записів №№6356849-6356857 від 29.12.07 року обгрунтовує тим, що частиною 1 ст.17 Закону України „Про іпотеку”, іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору і оскільки строк дії іпотечного договору №02-10/4342 від 29.12.07 року закінчився 28 грудня 2010 року, то і виникли підстави для вилучення відповідного запису з Державного реєстру іпотек.
Відповідач заперечує щодо даного позову та вважає, що Позивач (майновий поручитель) неправильно тлумачить норми закону та договору, зокрема щодо припинення основного зобов'язання та закінчення строку дії іпотечного договору.
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання, таким чином, переконання Позивача щодо припинення договору іпотеки на підставі зазначеного строку дії договору без врахування того факту, що основне зобов'язання не припинено,- є безпідставним та необгрунтовним.
Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до п.7.3. договору кредиту №21-18/138 від 29.12.07, цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до виконання сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобов'язань за договором.
Оскільки позичальник ТОВ „Поляріс компані”, майновим поручителем якого виступив Позивач, не виконало своїх зобов'язань по кредитному договору, кредитні кошти не повернуті банку (Відповідачу) у визначений термін, тобто до 28.12.2010 року, то й договір кредиту є діючим відповідно до п.7.3. цього договору.
Така ж норма щодо припинення основного зобов'язання передбачено і п.6.3. договору іпотеки, який укладений в якості забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту і діє до повного виконання сторонами всіх своїх зобов'язань за договором.
Стаття 1 Закону України „Про іпотеку”, визначає один з видів забезпечення виконання зобов'язання, а саме іпотеку. За допомогою останньої виконання зобов'язання забезпечується нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати в задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторам цього боржника у порядку, встановленому цим законом.
Стаття 3 Закону України „Про іпотеку”, закріплює, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов'язки Іпотекодавця та Іпотекодержателя за іпотечним договором виникають з моменту нотаріального посвідчення.
Відповідно до ч.1. ст.33 Закону України „Про іпотеку”, у разі не виконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Існування заборгованості Позичальника перед банком (Відповідачем) не заперечується та не спростовується Позивачем, а отже зобов'язання за кредитним договором та за договором іпотеки не припинено, в повному обсязі не виконано.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В порушення ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, Позивачем не доведено, у спосіб, встановлений ст.34 цього ж кодексу, законних підстав для задоволення позовних вимог. Доводи, викладені у його позовній вимозі спростовані Відповідачем, зокрема у відзиві на позовну заяву, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позову.
Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги є необгрунтовними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,
1. В позові відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя І.Д. Курдельчук
дата складення 12.07.11