"17" серпня 2011 р. Справа № 5005/3501/2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.,
Гончарука П.А.,
суддів :Стратієнко Л.В.
розглянувши касаційну скаргу ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"
на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року
у справі за позовомПридніпровська залізниця
доПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат"
простягнення коштів
у березні 2011 року, Придніпровська залізниця звернулась до господарського суду з позовом до ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення 499,20 грн. плати за користування вагонами, понад встановлені терміни.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2011 року у справі № 5005/3501/2011 позовні вимоги задоволені у повному обсязі.
За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року рішення місцевого господарського суду залишено без змін, а скаргу без задоволення.
Постановленні судові рішення оскаржено у касаційному порядку й ухвалою Вищого господарського суду України від 10.08.2011 року порушено касаційне провадження у справі за касаційною скаргою відповідача, у якій він посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права і просить судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційній скарзі доводи, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відносини сторін врегульовані договором № ПР/ДН-2-07-1807/НЮп від 10.12.2007 року, предметом якого є надання залізницею (позивач у справі) вантажовласнику (відповідач по справі) послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів, та проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до п. 2.4 договору вантажовласник зобов'язується здійснювати безготівкову попередню оплату залізниці за перевезення вантажів та надані додаткові послуги, згідно діючих тарифів, з урахуванням корегуючих коефіцієнтів, оголошених Укрзалізницею, за послуги за вільними тарифами, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок залізниці, або готівкою на станції.
На виконання умов договору, 16.09.2010 р. зі станції Красний Лиман Донецької залізниці на станцію Інгулець на адресу відповідача за накладною № 52800906 прибув вагон № 65946865 з вантажем «Сіль кам'яна», про що 16.09.2010 р. о 9 год. 00 хв. було повідомлено вантажоодержувача із записом в книзі повідомлень про час подавання вагонів під навантаження або вивантаження форми ГУ-2.
Спірний вагон був пред'явлений ПАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на під'їзну колію 0 17 год. 05 хв. 16.09.2010 р. Але, відповідач відмовився забирати на під'їзну колію цей вагон, так як на його думку у вагоні візуально мались порушення у навантаженні та з мотивів подання заявки на комісійну видачу вантажу про, що був складений акт загальної форми ГУ-23 №1199.
17.09.2010 р. на станцію була подана заява № 5, з проханням перевантажити вантаж, на підставі якої, 17.09.2010 р. вагон № 65946865 було зважено на вагах станції про, що зроблено запис в книзі зважувань вантажів на вагонних вагах ф. ГУ-36, за підписом прийомоздавальників станції Інгулець і ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", де зазначено, що маса вантажу відповідає даним зазначеним в накладній та становить 69 тон, тож потреба складання комерційного акта відсутня. Відповідач забрав вагон на під'їзну колію. Уповноважений представник ВАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" своїм підписом в дорожній відомості № 52800906 підтвердив фактичну дату одержанням ним вантажу а саме 17.09.2010 р.
Пам'ятки про подавання та забирання вагонів ф. ГУ-45 №№ 3149, 3551 підписані відповідачем без заперечень чи зауважень і підтверджують час надходження вагону на під'їзній колії.
Надаючи позивачу оцінку наведеним вище обставинам, які відповідачем не оспорюються, господарський суд першої інстанції та апеляційний господарський суд правильно зазначили, що затримка вагону відбулась внаслідок дій відповідача, а тому нарахування плати за користування вагонами за весь час перебування його у безпосередньому розпорядженні вантажовласника є правомірною, обґрунтовано постановили про задоволення позову, і підстав для скасування судових рішень, за наведених у касаційній скарзі мотивів, судова колегія не вбачає.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 85, 1119-11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 05.07.2011 року - без змін.
Головуючий М.І. Остапенко
Судді П.А. Гончарук
Л.В. Стратієнко