"17" серпня 2011 р. Справа № 5020-5/191-12/239
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І. М., Коробенка Г. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Муромец та Ко.Лтд” на рішення господарського суду м. Севастополя від 17 березня 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 червня 2011 року у справі № 5020-5/191-12/239 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Муромец та Ко.Лтд” до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі, приватного підприємства “Нива-В.Ш.” в особі філії 01, товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко” про звільнення майна з-під арешту, зобов'язання не чинити перешкод у здійсненні права власності, визнання недійсним договору про передачу на реалізацію майна,
У грудні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю “Муромец та Ко.Лтд” звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі, приватного підприємства “Нива-В.Ш.” в особі філії 01, товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко” про звільнення з-під арешту рухомого майна, що належить товариству з обмеженою відповідальністю “Муромец та Ко.Лтд” згідно з договором купівлі-продажу № 30/04 від 30 квітня 2009 року у відповідності до переліку майна, указаному в додатку № 1 до договору; зобов'язання відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі не чинити перешкод у здійсненні права власності належним йому майном; визнання недійсним договору № 0110278 від 26 жовтня 2010 року про передачу на реалізацію майна приватному підприємству “Нива -В.Ш.”.
Відділ державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі позов не визнав. Інші відповідачі свого ставлення до позову не висловили.
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 17 березня 2011 року (суддя І. Харченко), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 червня 2011 року, у позові відмовлено з мотивів безпідставності.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Муромец та Ко.Лтд” просить судові рішення скасувати з підстав порушення господарськими судами статей 328, 334, 530, 655, 663 і 664 Цивільного кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте їхні представники в судове засідання не з'явилися.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що 31 травня 2010 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції в місті Севастополі при здійсненні заходів щодо примусового виконання зведеного виконавчого провадження № 31/3-11 проведено опис та арешт майна боржника - товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко”, про що складені відповідні акти серії АВ № 657906 та АВ № 657907.
Статтею 55 Закону України “Про виконавче провадження” (далі - Закон), у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, встановлено, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту; а також застосовується, крім іншого, для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації.
За змістом частини 1 статті 61 Закону реалізація арештованого майна, за винятком вилученого за законом з обігу, здійснюється спеціалізованими організаціями, які залучаються на тендерній (конкурсній) основі, на підставі договорів між державною виконавчою службою та спеціалізованими організаціями шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах.
26 січня 2010 року між відділом державної виконавчої служби Ленінського районного управління юстиції у м. Севастополі та спеціалізованою торгівельною організацією філією 01 приватного підприємства “Нива - В.Ш.” укладено договір № 0110278 про надання послуг по організації і проведенню аукціону з реалізації арештованого рухомого майна, відповідно до умов якого останньому на реалізацію передано майно боржника.
Статтею 59 Закону встановлено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Муромец та Ко.Лтд” стверджує, що є власником арештованого майна на підставі договору купівлі-продажу від 30 квітня 2009 року № 30/04, на умовах якого товариство з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко” продало, а товариство з обмеженою відповідальністю “Муромец та Ко.Лтд” придбало спірне майно за ціною 22 320 грн. 07 коп.
Відповідно до пункту 3.1. і 3.2. договору фактична передача майна від продавця до покупця здійснюється на підставі видаткової накладної і право власності на придбане майно виникає у покупця з моменту її підписання.
Такі накладні були підписані продавцем і покупцем 3, 4, 5 і 6 травня 2009 року.
За приписами частин 1 і 2 статті 334 Цивільного кодексу України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Водночас, на момент арешту спірне майно з володіння товариства з обмеженою відповідальністю “Добриня та Ко” не вибувало. Крім того, докази позивача про перерахування продавцеві ціни товару спростовуються даними про рух грошових коштів на його рахунку.
За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог.
Усупереч вказаним статтям, позивач не надав господарським судам доказів, які підтверджують позовні вимоги.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені господарськими судами на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Рішення господарського суду м. Севастополя від 17 березня 2011 року та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 7 червня 2011 року у справі № 5020-5/191-12/239 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Муромец та Ко.Лтд” без задоволення.
Головуючий, суддя М. В. Кузьменко
СуддяІ. М. Васищак
СуддяГ. П. Коробенко