"17" серпня 2011 р. Справа № 27/141
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого:
Суддів:Мирошниченка С.В.,
Жукової Л.В.,
Хрипуна О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 р.
та на рішеннягосподарського суду Львівської області від 27.12.2010 р.
у справі№ 27/141 господарського суду Львівської області
за позовомАкціонерного банку "Діамант"
доФізичної особи - підприємця ОСОБА_1
простягнення 191 744,20 грн.
за участю представників сторін:
позивача Берегового І.В.,
відповідачане з'яв.
Рішенням господарського суду Львівської області від 27.12.2010 р. у справі № 27/141 (суддя Судова-Хомюк Н.М.) позов АБ "Діамант" задоволено частково, стягнуто з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на користь Акціонерного банку "Діамант" 16003,16 грн. неустойки за прострочення повернення предмета лізингу, 160,03 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 р. (судді: Кордюк Г.Т., Давид Л.Л., Мурська Х.В.) рішення господарського суду Львівської області від 27.12.2010 р. скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково, стягнуто з СПД ФО ОСОБА_1 на користь АБ "Діамант" 185636,72 грн. неустойки, 1856,37 грн. держмита, 226,56 грн. інформаційно-технічних витрат та 928,19 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.
Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду та рішенням місцевого суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 р., рішення господарського суду Львівської області від 27.12.2010 р. та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів № 240 від 19.02.2008 р., за умовами якого позивач зобов'язався набути у власність транспортний засіб (самоскид КАМАЗ 65201) та передати його у користування відповідачу за плату, а останній зобов'язувався щомісячно сплачувати лізингові платежі. За умовами п.7.1 договору, строк, на який відповідачу надавалось право користування предметом лізингу становить 48 місяців з дати підписання сторонами акта прийому-передачі предмета лізингу, але в будь-якому випадку не менше одного року з моменту підписання сторонами відповідного акта прийому-передачі предмета лізингу.
На виконання умов цього договору позивач передав предмет лізингу, а саме: самоскид КАМАЗ 65201, 2007 р.в., ДАН № 631183, реєстраційний номер НОМЕР_1 -загальною вартістю 477 200,0 грн., що підтверджується актом приймання-передачі предмета лізингу від 13.03.2008 р., підписаним обома представниками сторін та скріпленими їх печатками (додаток № 2 до договору № 240 від 19.02.2008 р.).
Відповідно до п.2.2.2 договору лізингові платежі за користування предметом лізингу сплачуються лізингоодержувачем щомісячно в термін до 10-го числа, починаючи з наступного за місяцем підписання сторонами акта прийому-передачі предмета лізингу. Останній лізинговий платіж сплачується лізингоодержувачем лізингодавцю в розмірі та в порядку визначених графіком сплати лізингових платежів, що наведений у Додатку №1 до цього договору.
З додатку № 1 до договору фінансового лізингу транспортних засобів за № 240 від 19.02.2008 р., підписаного сторонами, вбачається, що місячний лізинговий платіж становить 16003,16 грн., який включає в себе: частину лізингового платежу, що спрямовується на компенсацію вартості предмета лізингу (з ПДВ); сукупного розміру лізингової винагороди та частини лізингового платежу, спрямованої на компенсацію витрат позивача у зв'язку з укладенням договору лізингу.
У зв'язку з несплатою відповідачем лізингових платежів за жовтень, листопад, грудень місяці 2008 року, позивач листом від 23.01.2009 р. повідомив лізингоодержувача про відмову від договору лізингу, повернення предмету лізингу та сплати простроченої заборгованості в сумі 28306,28 грн. та суми 413367,30 грн. поточної заборгованості. Даний лист отримано відповідачем 23.01.2009 р.
Судом апеляційної інстанції також встановлено, що предмет лізингу відповідачем вчасно повернуто не було. Актами обстеження стану автомобілів, які складені у лютому, березні, квітні, травні та червні 2009 року, підтверджується знаходження предмету лізингу у лізингоодержувача.
Актом приймання-передачі від 23.07.2009 р. підтверджується повернення відповідачем предмету лізингу лізингодавцю.
Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг", відносини, що виникають у зв'язку із договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.
Відповідно до ч.1 ст.10 Закону, лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.
Такі випадки встановлено ч.2,3 ст.7 Закону, відповідно до яких, лізингодавець має право відмовитись від договору лізингу та вимагати повернення предмета лізингу від лізингоодержувача у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж частково або в повному обсязі та прострочення становить більше 30 днів.
Право на односторонню відмову від договору лізингу і повернення предмету лізингу сторони визначили п.4.1.1 та п.8.2 договору лізингу.
У зв'язку з несплатою лізингоодержувачем за період жовтень, листопад, грудень 2008 року лізингових платежів, лізингодавець 23.01.2010 р. вручив лізингоодержувачу повідомлення про відмову від договору лізингу та повернення предмета лізингу у добровільному порядку, про що свідчить підпис СПД ОСОБА_1 та не заперечується відповідачем.
Відповідно до ч.3 ст.7 Закону України "Про фінансовий лізинг", відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалась або могла довідатись про таку відмову.
Враховуючи, що відповідач підтвердив отримання такої відмови 23.01.2009 р., то відмова є вчиненою 23.01.2009р.
Згідно з приписами ч.3 ст.651 ЦК України, у разі односторонньої відмови від договору в повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Якщо договір було розірвано внаслідок відмови однієї із сторін від договору, наділеної правом на односторонню відмову від договору, зобов'язання які виникли з цього договору вважаються припиненими з моменту отримання повідомлення про відмову від договору.
Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.
Відповідно до ч.2 ст.806 ЦК України, до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду), з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та Законом.
Виходячи з положень ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг", ч.2 ст.806 ЦК України, до правовідносин, що виникають на підставі договору лізингу, застосовуються положення ст.ст.759-786,806-809 ЦК України, в тому числі ст.785 ЦК України, яка встановлює, що у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Якщо наймач не виконує обов'язку повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України).
Договором фінансового лізингу № 240 не встановлено термін повернення предмету лізингу в разі односторонньої відмови лізингодавця від договору, а такий термін визначений моментом пред'явлення вимоги лізингодавцем (п.8.2), тому в силу ч.2 ст.530 ЦК України, боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.
Вимога пред'явлена 23.01.2009 р., обов'язок по поверненню предмету лізингу боржник повинен виконати в термін до 30.01.2009 р. В зазначений термін, відповідач предмет лізингу не повернув.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач не виконав обов'язку по поверненню предмету лізингу в строк до 30.01.2009 р., він є таким, що прострочив виконання свого обов'язку, а тому повинен нести відповідальність у вигляді неустойки в розмірі подвійної плати за час прострочення, який становить з 30.01.2009 р. по 22.07.2009 р. (23 липня 2009р. об'єкт лізингу повернуто лізингодавцю по акту передачі).
Наведені вимоги закону були в повній мірі враховані судом апеляційної інстанції, який дав належну оцінку фактичним обставинам справи і дійшов правильного висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову та стягнення з відповідача 185636,72 грн. неустойки.
Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків попередніх судових інстанцій не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 31.03.2011 р. у справі № 27/141 залишити без змін.
Суддя С. Мирошниченко
Суддя Л. Жукова
Суддя О. Хрипун