"17" серпня 2011 р. Справа № 44/130пд
Вищий господарський суд України у складі: суддя Мирошниченко С.В. -головуючий, судді Жукова Л.В., Хрипун О.О.
розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області
на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2011
зі справи № 44/130пд
за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
до товариства з обмеженою відповідальністю "Вишенька"
про зобов'язання продовжити термін дії договорів оренди від 01.10.2007 та від 01.01.2008
та за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вишенька"
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1
про визнання права власності на будівлю магазину загальною площею 180,00 м2.
Судове засідання проведено за участю представників сторін:
ФОП ОСОБА_1. - не з'яв.,
ТОВ "Вишенька" -не з'яв.,
прокурора -Попенка О.С.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.12.2010 (суддя Мєзєнцев Є.І.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2011 (колегія суддів у складі: суддя Алєєва І.В. -головуючий, судді Величко Н.Л., Москальова І.В.), прийнято відмову від позову фізичної особи -підприємця ОСОБА_1. до ТОВ "Вишенька" про зобов'язання продовжити термін дії договорів оренди від 01.10.2007 № 1 та від 01.01.2008 № 2. Припинено провадження у справі за первісним позовом на підставі п. 4 частини першої ст. 80 ГПК України. Зустрічний позов задоволено. Визнано право власності ТОВ "Вишенька" на будівлю магазину загальною площею 180,00 м2, яка розташована в АДРЕСА_1.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України заступник прокурора Донецької області просить скасувати рішення господарського суду першої інстанції від 09.12.2010, постанову апеляційного суду від 14.06.2011, а справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області. Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема, ст.ст. 1, 21 ГПК України, ст.ст. 15, 328, 376, 392 ЦК України.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм процесуального та матеріального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 01.10.2007 ТОВ "Вишенька" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1, згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (торгівельна площа -80 м2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить орендодавцю на підставі договору купівлю-продажу.
Згідно з актом приймання-передачі від 01.10.2007 вказане нежитлове приміщення товариством "Вишенька" передано та прийнято фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з метою організації торгівлі та надання послуг.
01.01.2008 ТОВ "Вишенька" (орендодавець) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (орендар) укладений договір оренди нежитлового приміщення №2, згідно з умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення (торгівельна площа -100 м2), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яке належить орендодавцю на підставі договору купівлю-продажу.
Згідно з актом приймання-передачі від 01.01.2008 ТОВ "Вишенька" зазначене приміщення передано та прийнято фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 з метою організації торгівлі та надання послуг.
14.10.2009 Донецькою міською радою прийнято рішення № 38/183 "Про передачу ТОВ "Вишенька" земельної ділянки в оренду для розміщення комплексу торгових павільйонів по АДРЕСА_1".
25.11.2009 Донецькою міською радою (орендодавець) та ТОВ "Вишенька" (орендар) укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 0,0322 га несільськогосподарського призначення для розміщення комплексу торгових павільйонів по АДРЕСА_1.
Судами також встановлено, що відповідачем здійснено реконструкцію спірного об'єкта, який розташований по АДРЕСА_1
Сукупності встановлених у справі обставин суди дали належну оцінку і правомірно зазначили, що оскільки будівельні роботи були проведені ТОВ "Вишенька" господарським способом без отримання дозвільної документації на проведення вказаних робіт, реконструйований об'єкт нерухомого майна вважається таким, що перебудований самочинно, що дає підстави для звернення з відповідним позовом в порядку частини п'ятої ст. 376 ЦК України.
Відповідно до ст. 1 ГПК України, ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені частиною другою ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Стаття 328 ЦК України встановлює, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно з положеннями ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до п. 5 ст. 376 ЦК України, на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Згідно з ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, що набрали законної сили.
Таким чином, названим Законом до правовстановлюючих документів, віднесено судові рішення, якими, в свою чергу, визнано право власності на об'єкт нерухомості за конкретним суб'єктом.
Статтею 376 ЦК України визначені певні правила, за якими можливе визнання за особою права власності на самочинно збудоване нерухоме майно.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги ТОВ "Вишенька" про визнання за ним права власності на будівлю магазину загальною площею 180,00 м2, яка розташована в АДРЕСА_1. узгоджуються із нормами ст.ст. 16, 328, 376 ЦК України, ст. 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень".
Суди попередніх інстанцій врахували вказані вимоги закону та фактичні обставин справи і дійшли правомірного висновку про те, що зустрічні вимоги у справі є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що оскаржувані судові рішення безпосередньо стосуються і порушують права та обов'язки Донецької міської ради та Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю в Донецькій області, були перевірені судом апеляційної інстанції, який обґрунтовано не взяв їх до уваги, оскільки вони спростовуються обставинами даної справи.
Враховуючи зазначене, а також з огляду на те, що наведені у касаційній скарзі доводи висновків суду апеляційної інстанції не спростовують, суд не бере їх до уваги і вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу заступника прокурора Донецької області залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Донецької області від 09.12.2010 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.06.2011 у справі № 44/130пд залишити без змін.
Суддя С. Мирошниченко
Суддя Л. Жукова
Суддя О. Хрипун