"16" серпня 2011 р. Справа № 5002-25/139-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П.. -головуючого,
Поліщука В.Ю., Куровського С.В.
розглянувши матеріали
касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду
від 26.05.2011р.
у справігосподарського суду Автономної Республіки Крим
за позовомпрокурора міста Феодосії в інтересах держави в особі Щебетівської селищної ради
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1
провизнання недійсним договору оренди та спонукання до повернення майна
за участю представників:
позивача: не з'явився,
відповідача: ОСОБА_2 (представник за дов. від 10.02.2011р. №141),
прокуратури: Савицька О.В. (прокурор Генеральної прокуратури України, посв. від 20.07.2005р. №231)
Прокурор міста Феодосії в інтересах держави в особі Щебетівської селищної ради звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди комунального майна № 1/08 від 01.03.2008 р. та зобов'язання відповідача звільнити та повернути Щебетівській селищній раді частину нежитлового будинку площею 74 кв. м. по АДРЕСА_1.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2011 р. у справі №5002-25/139-2011, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.05.2011р., позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою, ФОП ОСОБА_1 звернулась з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, мотивуючи скаргу порушенням судами норм процесуального та матеріального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволені касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Як свідчать матеріали справи, 01.03.2008р. на підставі рішення 19 сесії 5-го скликання Щебетівської селищної ради № 1017 від 14.12.2007р. між Щебетівською селищною радою та ФОП ОСОБА_1 укладено договір оренди комунального майна №1/08 строком на 10 років, згідно п. 1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування частину нежилого будинку, площею 74,0 кв.м., що розміщене за адресою: АДРЕСА_1, що знаходиться на балансі Щебетівської селищної ради. Майно передано в оренду з метою розміщення магазину продуктових товарів.
Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 більше 15 місяців не вносить орендну плату за договором оренди комунального майна, у зв'язку із чим, за нею станом на 01.06.2009 р. сформувалась заборгованість у сумі 5 459,46 грн.
Згідно ч.1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.
Згідно ч.1 ст. 220 ЦК України у разі неодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.
Судом встановлено, що спірний договір був укладений в простій письмові формі без нотаріального посвідчення, а в матеріалах справи відсутні докази того, що одна із сторін спірного договору зверталась до нотаріуса з проханням посвідчити договір.
Згідно ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.
Державна реєстрація договорів оренди майна, купівлі-продажу землі здійснюється на підставі Тимчасового порядку державної реєстрації правочинів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004р. № 671, відповідно до якого державна реєстрація правочинів проводиться шляхом внесення нотаріусом запису до Єдиного державного реєстру правочинів одночасно з його нотаріальним посвідченням.
Згідно вимог ч.1 ст. 210 ЦК України правочин який відповідно до закону підлягає державній реєстрації є вчиненим з моменту його державної реєстрації.
Згідно ч. 3 ст. 640 ЦК України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Судом встановлено, державна реєстрація договору оренду комунального майна від 01.03.2008р. №1/08 не проводилась.
За таких обставин, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про визнання недійсним договору оренду комунального майна від 01.03.2008р. №1/08 колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.
Зважаючи на викладене, колегія не вбачає порушення судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, котрі встановлюють правила доказування, розподілу обов'язків доказування, належності й припустимості доказів, порядку збирання і дослідження доказів, та вважає судові рішення такими, що відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.
Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.05.2011р. у справі № 5002-25/139-2011 залишити без змін.
Головуючий суддя : Г.П. Коробенко
Судді: В.Ю. Поліщук
С.В. Куровський